Алергія у дітей проти алергії у дорослих
Алергія є проявом надмірної активності імунної системи. Вона розвивається тоді, коли організм визначає нешкідливі речовини навколишнього середовища (алергени) як шкідливі (пилок, цвіль, шерсть тварин і продукти харчування).
Алергія може виникати в будь-який період життя людини, зазвичай у дитинстві. Це пов’язано з незрілістю імунної системи. У дітей з віком може виробитися толерантність до певних алергенів. Хоча є випадки, коли підлітковий вік супроводжується не проходженням алергії, а зміною симптомів і алергенів, на які реагує імунна система. Звичайно, алергія може проявитися і в дорослому віці. Характерно, що домінуючим алергеном у дітей є їжа. Це пов’язано, в тому числі, з незрілістю травного тракту. З віком частка харчових алергенів зменшується (що не означає, що вона повністю зникає і це пов’язано з властивостями самих алергенів – їх «силою»), а значення алергенів повітряного (вдихуваного) походження зростає. Змінюється і спосіб прояву захворювання. У дітей серед симптомів алергії переважають розлади травної системи та різні ураження шкіри, які потім змінюються астмою та алергічним ринітом.
Варто розуміти, що алергія – це динамічне захворювання. На його розвиток, інтенсивність і спектр симптомів впливає все те, що і на роботу імунної системи: ступінь його зрілості (в тому числі старіння), різні інфекції (особливо вірусні), харчовий стан організму, втома і стрес.
Як визначити алергію у дітей
Відомо, що алергія у дітей і дорослих виглядає дещо по-різному, то чи відрізняється діагноз? Ні, діагноз той самий. Як завжди, все починається з ретельного збору анамнезу лікарем. Наступним кроком, звичайно, є обстеження пацієнта та оцінка явних і повідомлених клінічних симптомів. Після цих двох кроків слідує вибір типу діагностичних тестів і вибір відповідних алергенів для тестування.
Отже, які тести використовувати для дітей?
Для дітей використовуються ті ж тести, що і для дорослих, за умови, що їх можна виконувати. Однак при аналізі результатів враховується вік дитини та відповідні фізіологічні параметри, які можуть вплинути на результат тесту. До таких факторів належать, наприклад, ступінь зрілості шкіри (чим молодша дитина, тим менш зріла шкіра і може погано реагувати) і ступінь зрілості імунної системи, яка змінюється з віком (діти зазвичай мають низькі рівні імуноглобулінів усіх класів).
З тестів in vivo для дітей проводяться шкірні прик-тести та епідермальні тести (внутрішньошкірні не проводяться). Мінімального вікового обмеження, з якого можна проводити такий тест, немає. Однак часто кількість алергенів, що використовуються в одному тесті, є меншою. Але слід пам’ятати, що під час цього виду дослідження пацієнт повинен співпрацювати, а з дітьми (особливо маленькими) іноді буває важко. Так що все залежить від характеру і темпераменту дитини. Проблему незрілості шкіри вирішує позитивний контроль (гістамін), який використовується в тесті, до якого можна віднести результати тестів із використаними алергенами.
Дітям будь-якого віку також успішно проводять тести in vitro, тобто визначають концентрацію імуноглобуліну Е, специфічного для конкретних алергенів (sIgE). Проводяться як тести на окремі алергени, так і різні типи багатопараметричних тестів. Те, що індивідуально підходить для потреби дитини.
Дітям також проводять алерген-провокаційні тести та застосовують діагностичні елімінаційні дієти під суворим контролем лікаря і з відповідним медичним супроводом. «Домашні» провокації – небезпечні.
Які алергени вибрати для тестів in vivo та in vitro – залежить від індивідуальної історії.
Чи будь-який позитивний результат тесту свідчить про алергію?
Позитивний результат аналізу шкіри або крові не завжди свідчить про алергію. Такі результати однозначно пов’язані з алергеном. Сенсибілізація – це не те саме, що алергія. Про алергію ми говоримо лише тоді, коли симптоми захворювання з’являються після контакту з даним алергеном. Буває, що результат тесту з алергеном є позитивним (наприклад, на шкірі з’явився міхур або є специфічний для цього алергену IgE) і пацієнт добре переносить досліджуваний алерген. Це коли мова йде про сенсибілізацію, але не про алергію. Елімінація такого алергену не використовується, але до нього виникає якась підвищена настороженість. Сенсибілізація може свідчити про певну схильність до розвитку алергії, але вона не вирішує її. Крім того, негативний результат тесту не виключає алергію на даний алерген. Причин цього явища може бути багато.
Загалом, варто дотримуватися двох правил:
- пацієнту не проводиться тест на алергени, після контакту з якими він не повідомив про симптоми
- кожен позитивний і негативний результат тесту на «алергію» повинен бути ретельно проаналізований з урахуванням історії пацієнта та наявних симптомів або про які пацієнт повідомляв
- самостійне тлумачення результатів аналізів і самолікування категорично не рекомендується.
І ще одне, у зв’язку з тим, що алергія – це динамічне захворювання, аналізи варто повторювати (кожні 1-2 роки), особливо в період до 6 років. І, звичайно ж, тоді, коли спостерігаються зміни в симптомах або коли тривожні симптоми з’являються після контакту з іншими алергенами. Тому наша реакція має бути також динамічною.
Що не можна робити при діагностиці алергії у дітей
При діагностиці алергічних захворювань, як у дітей, так і у дорослих, не проводяться тести, достовірність яких не підтверджена. Це включає, зокрема, біорезонансні тести, тестування волосся (нігтів), прикладна кінезіологія, пульсовий тест, іридологія, цитотоксичні тести, визначення харчових специфічних IgG і багато інших дивних тестів, описи яких можна знайти на просторах інтернету. Жодне з цих досліджень не сприймається різними світовими науковими товариствами та експертними групами, що займаються проблемою діагностики та лікування алергії.
_____________
Переклад: Соломія Пукаляк
