З чого виготовляють ліки?
Ліки складаються з двох частин: діючої речовини, тобто лікарської речовини (відповідає за отримання бажаних реакцій організму) і допоміжних речовин. Допоміжні речовини – це інгредієнти, відповідальні за надання даному препарату відповідної форми та довговічності. Це включає в себе різні типи розчинників (наприклад, воду, етанол, гліцерин, парафін) і речовини, що підвищують в’язкість (наприклад, бентоніт). До цієї групи належать речовини, що покращують смак, запах і зовнішній вигляд лікарської форми. До них відносяться, наприклад, підсолоджувачі, такі як лактоза, гліцерин, глюкоза, мальтоза, різні типи фруктових і пряних ароматизаторів, а також барвники, такі як хлорофіл, рослинні екстракти, карбонат магнію і оксид магнію. Консерванти також є допоміжними речовинами [2]. Кожна з цих речовин може викликати алергічну реакцію.
Які речовини найчастіше викликають алергічну реакцію?
Відповісти на це питання не так просто, адже будь-яка речовина може викликати алергічні реакції. Тому так важливо при появі будь-яких тривожних симптомів звернутися до лікаря або фармацевта. Вони допоможуть вам визначити, чи може даний симптом бути результатом надмірної імунної реакції, непереносимості чи побічної дії даного препарату.
Інгредієнти, які часто використовуються в технології виробництва ліків, включають:
- білок,
- риб’ячий жир, желатин,
- казеїн,
- лактальбумін,
- коров’яче молоко,
- лактулоза,
- кунжут,
- арахіс,
- соя [3].
Люди, які знають, що у них є алергія або непереносимість будь-якого з цих інгредієнтів, повинні завжди ретельно аналізувати склад своїх ліків або повідомляти про це свого лікаря чи фармацевта. До діючих речовин препарату, на які часто спостерігаються алергічні реакції, відносяться:
- антибіотики – пеніциліни,
- цефалоспорини і сульфаніламіди,
- метамізол (знеболювальний і протизапальний засіб),
- барбітурати (протиепілептичні засоби)
- контрастні речовини, що використовуються під час візуалізаційних досліджень (рентген, комп’ютерна томографія) [4].
Лікарська алергія – симптоми
Алергічні реакції, пов’язані з препаратами, можуть бути легкими або важкими, причому перші зустрічаються частіше. Серед симптомів переважає : кропив’янка, екзема, еритема, пухирі та інші зміни. З часом вони нагадують інфекційні захворювання (звідси назва «морбілоподібні висипання») [4]. Ці зміни можуть супроводжуватися свербінням, набряком і місцевою запальною реакцією.
Алергія на ліки може проявлятися у вигляді:
- лихоманки,
- збільшених лімфатичних вузлів,
- задишки (пов’язаної, наприклад, з астмою),
- болі в м’язах і суглобах
- шлунково-кишкових симптомів, такі як нудота, блювання або діарея [4].
На жаль, алергічні реакції на ліки можуть бути і гострими, що вимагають негайного втручання медичного персоналу. Симптоми, що вимагають термінової консультації, включають набряк горла та гортані, що призводить до розладів ковтання, а також порушення мови, які проявляються у вигляді захриплості або аритмії [4]. Будь ласка, пам’ятайте, що алергени можуть призвести до анафілактичного шоку, який є небезпечним станом для життя.
Алергія на ліки – визначення причини та уникнення наслідків
Якщо після прийому будь-якого з препаратів у пацієнта спостерігаються описані вище симптоми, він або вона повинні якомога швидше повідомити про це лікаря або фармацевта. Якщо ми знаємо, що у нас алергія на певну речовину, ми повинні надати цю інформацію медичному персоналу. Завдяки цьому він знатиме, які препарати йому не можна використовувати для надання допомоги. Варто зафіксувати будь-які тривожні симптоми, які спостерігаються під час прийому ліків. Деякі з них з’являються після одноразового застосування даного препарату. Інші з’являються після тривалого застосування. Якщо є сумніви щодо наявності алергії на даний інгредієнт, лікар може порекомендувати проведення алергопроб [4,5].
Наразі, залежно від підозрюваної причини, у нас є кілька варіантів на вибір.
- По-перше, це шкірні проби. Вони включають введення набору алергенів і спостереження за реакцією шкіри та порівняння її з контрольним зразком.
- Ще один метод – лабораторні дослідження. Вони полягають у заборі крові у пацієнта і визначенні титру антитіл до даного алергену.
- Інший варіант – провокаційні тести. Вони полягають у нанесенні алергену на якийсь орган (наприклад, слизову оболонку носа) і спостереженні за реакцією організму. •Останнім варіантом є спірометричне тестування для виявлення порушень вентиляції легень – це непрямий метод діагностики алергії [5].
Щоб запобігти наслідкам алергії, пацієнт повинен знати, на що у нього алергія, і уникати будь-яких лікарських засобів, що містять дану речовину. Це стосується як діючої речовини в даному препараті, так і допоміжної речовини. Слід пам’ятати, що навіть невеликі кількості даного алергену можуть мати більш-менш серйозні наслідки для організму.
Ліки (не)шкідливі!
На жаль, люди, які борються з алергією на ту чи іншу речовину, повинні звертати увагу не тільки на середовище проживання, а й ретельно аналізувати склад їжі, косметики та ліків. Важливо ретельно проаналізувати, що містить той чи інший препарат, тому що часто дана діюча речовина, залежно від фірми-виробника даного препарату, містить інші допоміжні речовини. Якщо у вас є сумніви, завжди звертайтеся до свого лікаря або фармацевта, який підбере відповідний препарат, який не містить речовини, що викликає надмірну імунну реакцію організму.
Rafał Śliwa, магістр фармації
Переклад: Соломія Пукаляк
