Від сінної лихоманки до алергічного риніту
Алергію не дарма називають епідемією ХХІ століття. За різними даними, нею страждає від 25 до 40 % суспільства [1,2]. У найближчі роки кількість алергіків може зрости ще більше. Серед найпоширеніших алергічних захворювань лідирує алергічний риніт (АР). До 25% поляків борються з цим.[2].
Однак виявляється, що АР з’явився не так давно. Про це було відомо ще в ХІХ столітті, коли англійський лікар Джон Босток вперше назвав це захворювання «сінною лихоманкою» [3]. Зараз алергічний риніт є однією з найпоширеніших причин звернення до лікаря-спеціаліста. Цікаво, що Польща, порівняно з іншими європейськими країнами, займає перше місце за кількістю хворих на АР [4].
Що таке алергічний риніт і як він проявляється?
Але почнемо з самого початку. Що таке алергічне запалення носа? Це те, що ми називаємо запаленням слизової оболонки носа та навколоносових пазух. Його викликають звичайні інгаляційні алергени. Проте деякі пацієнти з пилковою алергією також можуть мати симптоми АР після контакту з харчовими алергенами [5].
Найпоширеніші симптоми алергічного риніту включають:
- чхання
- свербіж і почервоніння носа,
- закладеність носа,
- водянисті виділення
Часто алергічний риніт також викликає симптоми з боку очей. Таким чином, алергіки можуть відчувати:
- сльозотечу, почервоніння кон’юнктиви
- свербіж і набряк повік [5].
АР також може супроводжуватися ураженням шкіри, симптомами харчової алергії та навіть синдромом оральної алергії (ОАС). Їх виникнення найчастіше викликано перехресними реакціями, у разі сенсибілізації білків зі схожою структурою. Якщо їх схожість перевищує 80%, то виникнення перехресної реакції стає дуже ймовірною. [7].
Як ми класифікуємо АР?
Алергічний риніт може бути періодичним і хронічним. Періодичний – триває менше 4 днів на тиждень протягом приблизно чотирьох тижнів. Про хронічний АР говорять тоді, коли симптоми тривають довше, ніж при інтермітуючій формі [6].
Алергічний риніт також можна класифікувати за вираженістю симптомів. У легкій формі симптоми захворювання не настільки турбують, щоб вплинути на повсякденну діяльність пацієнта, порушити концентрацію або перешкодити навчанню. Гірше, якщо має місце середня або важка форма. В обох випадках симптоми АР настільки неприємні, що впливають на якість життя пацієнта. Вони можуть порушувати сон, перешкоджати навчанню, заняттям спортом, обмежувати соціальні контакти [6].
Які алергени найчастіше викликають алергічний риніт?
У пацієнтів з АР тести переважно підтверджують сенсибілізацію до інгаляційних алергенів. Найпоширенішими є кліщі домашнього пилу – позитивні результати у понад 23 % людей з АР. Не відстають від них трав’яні алергени (21,3%) і полин (16,1%). Серед дерев найчастіше симптоми АР викликають алергени берези (14,9%), ліщини та вільхи (по 11%). Люди з алергією на кішок також страждають на алергічний риніт (9-11%) [2].
Буває, що симптоми АР викликані харчовими або професійними алергенами (наприклад, латекс). Однак такі випадки не дуже поширені. Забруднення повітря також має значення для тяжкості симптомів АР [3].
АР та бронхіальна астма
Алергічний риніт часто виникає разом з астмою. За даними досліджень, до 85% з у людей з астмою також діагностовано алергічний риніт. Цікаво, що лише у 20-30% пацієнтів з алергічним ринітом також діагностована астма [2]. Чи впливають ці дві хвороби одна на одну? Так. АР може викликати загострення інших респіраторних захворювань, у тому числі астми [3].
У великому дослідженні ECAP (Епідеміологія алергічних захворювань у Польщі) фахівці також довели, що алергічний риніт є найсильнішим фактором ризику розвитку астми. Виявилося, що АР може збільшити ризик його виникнення до 4-8 разів. Більше того, якщо його не лікувати, це призводить до розвитку астми та її частих загострень [8]. Тому вкрай важливий правильний підхід до цього захворювання і підбір відповідної терапії.
Як лікувати алергічний риніт?
Лікування АР часто викликає багато проблем. Вирішальне значення має діагностика та визначення сенсибілізуючого фактора. Як і при інших алергічних захворюваннях, діагностика алергічного риніту починається з ретельного збору історії хвороби. Спеціаліст через питання, поставлені пацієнту, шукатиме зв’язок між симптомами та впливом конкретних алергенів [9].
Потім він може направити пацієнта на алергопроби (шкірні прик-тести, аналізи крові), які підтвердять алергію на вибрані алергени. Що далі?
- Коли сенсибілізуючий фактор, тобто тригер алергічного риніту, визначено, пацієнт повинен уникати його, якщо це можливо.
- Фахівці також акцентують увагу в діючих стандартах ведення АР на знаннях пацієнта, його родини та оточення.
- Надзвичайно важливим є також застосування імунотерапії, тобто десенсибілізації. Лікар завжди кваліфікує пацієнта для такого виду терапії та контролює його.
- Призначає відповідні препарати, які зменшать симптоми та покращать якість життя пацієнта [10].
Agnieszka Kalinowska
________________
Переклад: Соломія Пукаляк
