Наскільки поширена алергія на рибу?
Рибу їдять у всьому світі. Алергія на неї є як у дорослих, так і у дітей. Вона належать до так званої «великої вісімки» харчових алергенів разом з яйцями, молюсками, горіхами, арахісом, пшеницею, соєвими бобами, молоком. Як важливий харчовий інгредієнт і потужне джерело алергенів, вони підпадають під дію правил Європейського Союзу щодо маркування харчових продуктів [EAACI Molecular Guide]. За оцінками, близько 1% населення світу страждає від алергії на рибу. Це дуже високий результат, враховуючи збільшення частоти споживання риби з року в рік. Риба є цінним джерелом жиророзчинних вітамінів, омега-3 і омега-6 кислот, йоду та амінокислот [Drewniak A et al. 2016 & ecology.pl].
Найчастіше зустрічається харчова алергія. Це означає, що після вживання риби можуть з’явитися біль у животі або синдром оральної алергії (так званий синдром OAS), який проявляється свербінням, почервонінням або набряком ротової порожнини, а також можливі риніт, астма, небезпечна анафілактична реакція [Helbling A et al., 1999].
Що провокує виникнення алергії?
Незважаючи на високе біорізноманіття риб (описано понад 30 000 видів), найбільш часто споживані види належать до обмеженої кількості рядів. Серед них слід назвати: лососевих (Salmoniformes), тріскових (Gadiformes), окунів (Perciformes), оселедців (Clupeiformes), коропових (Cypriniformes), сома (Siluriformes). До них належать види риб, які охоче споживаються в Польщі та решті Європи, зокрема: тріска, лосось, оселедець, сом і короп [Молекулярний посібник EAACI]. Існує кілька сімейств рибних алергенів, серед яких лідерами є:
- Парвальбуміни – це білки, отримані з м’язів риби, які викликають чутливість 90-95% людей з алергією на рибу. Парвальбуміни одного виду можуть перехресно реагувати з парвальбумінами інших видів риб. Тому вони включені до панаалергени риб, тобто алергени з дуже схожою структурою між видами. Це може викликати перехресні реакції після вживання різної риби. Ці білки – термостабільні (нечутливі до термічної обробки та залишаються активними після неї). Вони є специфічним маркером алергії на рибу [EAACI Molecular Guide & Wawrzeńczyk A et al., 2019]. Це означає, що у пацієнта, у якого з’явилися симптоми після вживання риби і в крові якого виявлено наявність антитіл Е до парвальбуміну риби, можна розпізнати первинну алергію на рибу.
- Енолаза – білок, відкритий і описаний недавно, в 2013 році. Дослідження показують, що рибні енолази викликають відповідь імунної системи у 19-50% людей з алергією на рибу. Тому вони належать до мінорних алергенів, які сенсибілізують менше 50% людей з алергією на рибу. На відміну від парвальбуміну, цей білок чутливий до термічної обробки. Однак, як і парвальбумін, це харчовий алерген, який міститься в м’язах риби і може викликати перехресні реакції після вживання певних видів риби (тріска, лосось, тунець) [Kuehn A et al., 2014]. Цікаво, що дослідники також виявили можливість алергічної реакції у людей з алергією на енолазу лосося (алерген Sal s 2 – енолаза) після вживання курки. Існує перехресна реакція між енолазою курячих м’язів Gal d 9 і лососем [Morales-Amparano MB et al., 2021].
- Альдолаза – ще один важливий рибний алерген. Він походить від м’язів і чутливий до температури. Ми зараховуємо його до мінорних алергенів, оскільки він сенсибілізує від 13 до 37% людей, які борються з алергією на рибу. Сенсибілізація до альдолаз одного виду риби може спричинити алергію через перехресну реакцію після вживання іншого виду риби, на який у пацієнта спочатку не було алергії [Kuehn A et al., 2014].
Алергія є чи нема?
Бувають ситуації, коли у пацієнта, який не має алергії на рибу, після її вживання виникає алергічна реакція, в тому числі навіть анафілактична. Проте проведена тоді діагностика алергії на рибу не виявила сенсибілізації. Чому? У такій ситуації може виявитися, що алергічна реакція виникла після вживання риби, але зараженої паразитом Anisakis simplex. Це звичайна нематода, аскарида, що паразитує в рибах і широко поширена в усьому світі [Drewniak A et al. 2016]. Види риб, які найчастіше заражаються цим паразитом, – це тунець, оселедець, сардини, скумбрія, тріска і лосось, які охоче їдять в Європі. У зараженій рибі зазвичай міститься від 1 до 20 личинок цього паразита. В тілі риби личинки паразита мають довжину 30-50 мм і діаметр 1-2 мм. Вони мають форму плоскої спіралі, оточеної тонкою кістою. До 88,5% тріски та 82,5% оселедця, виловленого в Північній Атлантиці, заражені [Baeza ML et al., 2001 & Buczek Alicja 2005]. Вони також можуть спричиняти серйозне паразитарне захворювання анізакіоз, а також алергічні реакції, що проявляються болем у животі, нудотою, блюванням і навіть анафілактичними реакціями [Baeza Ml et al., 2001].
На завершення
Алергія на рибу – важлива проблема в алергології. Споживання риби усвіті зростає з кожним роком [Drewniak A et al. 2016]. Однак алергени, які зазвичай присутні в рибі, перехресно реагуючи між видами, можуть навіть викликати важкі анафілактичні реакції [Молекулярний посібник EAACI]. Щоб дізнатися, на які види риби варто звернути увагу алергіку і чи можна йому їсти рибу, наприклад, запечену, варто поцікавитися можливостями молекулярної алергодіагностики. Цей метод дозволяє глибше «заглянути» в індивідуальну алергію і розбити її на окремі компоненти. Завдяки цьому, наприклад, може вийти так, що алергіку доведеться відмовитися від даного виду риби не повністю, а тільки, наприклад, від сирого м’яса.
—————-
Переклад: Соломія Пукаляк
