Професор Радослав Гавлік є обраним президентом Польського товариства алергологів і завідувачем кафедри внутрішньої медицини, алергології та клінічної імунології Сілезького медичного університету в Катовіце.
– Пане професоре, давайте почнемо з самого початку. Що таке алергенна імунотерапія і чому вона так важлива для алергіків?
– Відразу зазначимо, що у випадку алергенної імунотерапії ми маємо справу з терапією, яка лікує причину захворювання. Таким чином, по-перше, ми можемо розраховувати на довготривалий ефект, а по-друге, гальмуємо ланцюг подій, які можуть призвести до продовження хвороби. Саме довготривалий ефект імунотерапії має вирішальне значення. Тому, розглядаючи переваги десенсибілізації, важливо дивитися ширше, адже ця терапія призводить до зникнення симптомів не в короткостроковій перспективі, а на роки, а іноді й повністю виліковує хворобу.
– Іноді доводиться чути від пацієнтів, що вони розпочали імунотерапію, але припинили її через вираженість симптомів алергії. Чи часто трапляються такі ситуації?
– Метод не є простим. На перший погляд, він полягає у прийомі сублінгвальної таблетки або ін’єкції. Однак необхідно знати, коли робити ін’єкцію, з якими інтервалами і в якій дозі. Це особливо важливо в початковий період, при збільшенні дозування. Також треба уважно спостерігати за реакцією пацієнта на раніше введену дозу.
Індивідуальна реакція пацієнта має вирішальне значення при імунотерапії і повинна оцінюватися досвідченим фахівцем. Кілька десятиліть тому у Великій Британії було вирішено підходити до десенсибілізації так само, як до застосування знеболювальних або антибіотиків. Тож імунотерапію віддали в руки лікарів загальної практики, що закінчилося кількома смертями пацієнтів. Цікаво, що в той час місцеві чиновники від охорони здоров’я не дійшли висновку, що лікарів потрібно навчати, але що метод є небезпечним. Тому десенсибілізація була майже припинена у Великій Британії протягом наступних років. З іншого боку, слід зазначити, що терапія в руках фахівця, який правильно кваліфікує пацієнта для лікування і ретельно його контролює, є безпечною. Побічні ефекти в такому випадку виникають дуже рідко. Залежно від типу імунотерапії, іноді це місцеві реакції в місці ін’єкції, іноді – зміни слизової оболонки порожнини рота. На відміну від цього, ці симптоми не настільки сильні, щоб переривати лікування, хоча, звичайно, винятки трапляються.
– Здається, що запорукою успіху при імунотерапії, окрім досвіду фахівця, є індивідуальний підхід до пацієнта…
– Так, я хотів би підкреслити, що імунотерапія – це перша персоналізована терапія. Це означає, що до лікування кожного пацієнта ми повинні підходити індивідуально. Ми не можемо десенсибілізувати пацієнтів за шаблоном. Так, це рекомендація, але пацієнти можуть по-різному реагувати на терапію. Тому вона повинна бути модифікована та адаптована до індивідуальних потреб. Тому досвід фахівця тут дуже важливий.
– Коли ми говоримо про імунотерапію, чи йдеться про лікування, яке пацієнт проходить лише раз у житті? Чи існує якась статистика, з якої можна дізнатися, у якому відсотку випадків десенсибілізація була ефективною?
– Ми оцінюємо вплив імунотерапії протягом певного періоду часу, для того, щоб мати довготривалий ефект, ми повинні десенсибілізувати пацієнта щонайменше протягом 3 років. Рецидиви симптомів тієї ж інтенсивності, що й до лікування, трапляються рідко. Він становить кілька відсотків. З іншого боку, потрібно пам’ятати, що навіть у випадку полінозу з роками можуть розвинутися нові сенсибілізації. Ми десенсибілізуємо пацієнта до пилку дерев і тут досягаємо успіху. Однак у тієї ж людини може розвинутися алергія на інший вид пилку. Це не означає, що імунотерапія була неефективною, а лише те, що вона спрацювала на конкретне показання, тобто на пилок дерев.
– Минулий рік також приніс новинку для алергіків – можливість отримати відшкодування за вакцину, що вводиться сублінгвально. Чи обговорюється зараз питання про відшкодування витрат на інші види імунотерапії?
– З минулого року група підлітків (віком від 12 до 18 років) також отримує відшкодування за сублінгвальну вакцину для імунотерапії кліщів. З іншого боку, тривають дискусії, і я вважаю, що існує потреба у збільшенні доступності препаратів для імунотерапії, вартість яких відшкодовується. Тим більше, що за останні роки кількість людей, які проходять десенсибілізацію в нашій країні, різко скоротилася, навіть у чотири-п’ять разів. Частково це пов’язано з пандемією ковіду, але також і з нестабільним та обмеженим відшкодуванням вартості вакцин.
– На початку минулого року ми відчували серйозні проблеми з наявністю вакцин для десенсибілізації. Після пандемії фахівці також помітили серйозне зниження кількості людей, які пройшли десенсибілізацію. Пане професоре, де ми зараз знаходимося? Чи залишилися ці проблеми позаду?
– Безумовно, доступність препаратів покращилася, хоча ми все ще звертаємося до пацієнтів з тривогою, чи зможе пацієнт купити більше доз вакцини і завершити весь процес. Хоча треба сказати, що ситуація вже не така погана, як минулого року. Тоді пацієнти “гастролювали” по всій країні, щоб отримати чергову дозу вакцини. Така ситуація явно не заохочує алергіків до імунотерапії. Пацієнт очікує стабільності поставок, а також ціни на вакцини, яка не повинна кардинально змінюватися впродовж курсу терапії. Пам’ятаймо, що імунотерапія – це хронічне лікування, яке триває від 3 до 5 років. З іншого боку, деякі пацієнти виявили, що відшкодування вартості вакцин змінювалося протягом курсу лікування. Виявилося, що за препарат, який спочатку коштував лише кілька злотих, раптом доводилося платити кілька сотень. Це серйозно похитнуло довіру до надання імунотерапії.
На щастя, зараз спостерігається підвищений інтерес до десенсибілізації. Пацієнти, безумовно, мають менше проблем з придбанням як реімбурсаційних, так і нереімбурсаційних вакцин. Вони також можуть використовувати препарати для десенсибілізації до більш рідкісних алергенів, які донедавна взагалі були недоступні в нашій країні. Таким чином, ми бачимо позитивну тенденцію як щодо доступності, так і щодо зацікавленості в імунотерапії.
З іншого боку, я також хотів би підкреслити, що у випадку вакцин, які використовуються для десенсибілізації до одного алергену, ми завжди повинні мати в наявності препарати щонайменше двох виробників. Це гарантує пацієнту, що в разі будь-яких турбулентностей або проблем з доступністю одного з препаратів, він зможе використовувати інший і продовжувати свою терапію.
– Пане професоре, давайте зробимо невеличке порівняння. Як ми виглядаємо в порівнянні з іншими європейськими країнами за кількістю людей, які отримують імунотерапію?
– Наша статистика виглядала відносно непогано, але 10-15 років тому. Тоді ми наздоганяли європейських лідерів. В останні роки найкраща ситуація була у Франції, де майже 70 відсотків пацієнтів, які мають право на імунотерапію, отримували один з препаратів. У Німеччині трохи менше – близько 50-60%. Ці показники знизилися під час пандемії, тоді як у нашій країні спостерігався спад, коли кількість десенсибілізованих пацієнтів під час пандемії впала аж у чотири рази. За даними дворічної давнини, кількість десенсибілізованих пацієнтів становила близько 50 000-60 000, тоді як минулого року кількість людей на сублінгвальній імунотерапії зросла. І є велика надія, що можливість використання цього виду десенсибілізації, який є зручним для багатьох пацієнтів, особливо дітей, змінить ситуацію і загальну кількість пацієнтів, які отримують імунотерапію.
Варто додати, що кілька десятиліть тому в нашій країні також відшкодовували вартість оральних вакцин. У нас був польський виробник, який постачав препарати. Однак змінилися правила, які стосувалися, наприклад, безпеки продукції та її вартості. Не всі виробники “витримали” ці зміни, в тому числі і наш національний. Крім того, по сусідству, в Чехії, тоді закрився завод з виробництва сублінгвальних вакцин.
– Яке майбутнє чекає на імунотерапію? Чи рухаємося ми в напрямку десенсибілізації до нових алергенів, наприклад, харчових, чи ми рухаємося в напрямку вдосконалення наявних препаратів без розширення переліку алергенів, до яких проводиться десенсибілізація пацієнтів?
– Безумовно, ми рухаємося в напрямку розширення каталогу алергенів, до яких можна проводити десенсибілізацію, включаючи харчові алергени, а також покращення стандартизації вакцин. Вакцина для імунотерапії алергії на арахіс вже є в переліку препаратів, схвалених Європейським агентством з лікарських засобів (ЕМА). Також проводяться дослідження щодо десенсибілізації при алергії на рибу, і щодо інших препаратів для використання в імунотерапії арахісу. На жаль, мета покращення якості препаратів для десенсибілізації призвела до значного скорочення палітри вакцин для ІТА.
Дякую за розмову
Агнєшка Калиновська
Більше про конференцію читайте за посиланням: Імунотерапія 2024
_____________
Переклад: Соломія Пукаляк
