Нащо в мене алергія?
Діагностика харчової алергії – складний і комплексний процес. Іноді це навіть детектив. Трапляється, що, незважаючи на ретельно зібраний анамнез і численні додаткові тести, не вдається однозначно визначити алерген, відповідальний за симптоми, про які повідомляє пацієнт. Немає відповіді на питання “на що у мене алергія?”. Іноді (і навіть часто) це штовхає зневіреного пацієнта на самостійний пошук методу діагностики, який дозволить йому чітко відповісти на питання, яке його хвилює. Деякі пропозиції діагностичних тестів, рекламовані на форумах в Інтернеті (іноді навіть дієти та діагностики), можуть збити таку зневірену людину.
Стандартна діагностика харчової алергії
Золотим стандартом у діагностиці харчової алергії є, звичайно, подвійний сліпий плацебо-контрольований провокаційний тест. Це означає, що пацієнту дають їжу, яка, ймовірно, може викликати алергічну реакцію, модифіковану таким чином, щоб її не впізнали ні він, ні особа, яка проводить обстеження. Тоді ні піддослідний, ні досліджувач не знають, коли була введена нібито шкідлива їжа. Такий підхід дозволяє отримати об’єктивні результати. Незважаючи на те, що цей тест є надзвичайно надійним, він, на жаль, має значний ризик анафілактичного шоку. Таким чином, це «вишенька на торті» діагностики харчової алергії. Використовується, коли вичерпано інші діагностичні можливості, такі як визначення імуноглобулінів Е (IgE), специфічних для харчових алергенів та їх молекул у сироватці крові, а також шкірні прик-тести з готовими екстрактами алергенів і незмінними харчовими продуктами. Звичайно, вкрай важливі детальна бесіда і медичне обстеження, а також ведення пацієнтом щоденника харчування.
Що пишуть в інтернеті: альтернативні методи діагностики алергії
У широкому просторі Інтернету можна знайти описи різноманітних дивних діагностичних і терапевтичних методів. Їхнє завдання — нібито виявити «приховану алергію», яку неможливо виявити стандартними, рекомендованими методами. Іноді ще до появи алергічних симптомів. Ці тести, які спільно називаються «альтернативними методами», включають як тести, що виконуються на крові чи іншому матеріалі (наприклад, волоссі), взятому у пацієнта, так і тести, що проводяться безпосередньо на пацієнтові.
Специфічний IgG/IgG4 для їжі
Серед усіх розрекламованих «в інтернеті» нетрадиційних методів на перший план виходить визначення харчових специфічних імуноглобулінів G (IgG) та/або їх підкласу 4 (IgG4). Пропозиція цього типу тестів дуже широка і включає надзвичайно великі панелі алергенів (до кількох сотень алергенів). Те, що часто спонукає пацієнтів провести тест, так це можливість самостійного тестування вдома. У кількох великих діагностичних лабораторіях також доступні специфічні для харчових продуктів тести IgG, які можуть бути оманливими. Але нехай це не заспокоює нашу пильність. На сьогоднішній день немає достовірних досліджень, які підтвердили б діагностичну ефективність цих тестів у сфері харчової алергії та/або непереносимості. Імуноглобулін G (IgG) є основним імуноглобуліном в організмі людини. Він завжди виробляється після контакту з чужорідним білком (чужорідним антигеном). Не кожен чужорідний антиген небезпечний, але кожен потрібно розпізнати і запам’ятати. Наявність специфічних IgG для даного харчового алергену (особливо IgG4) головно свідчить про те, що їжа була спожита, а не про те, що вона шкідлива чи небезпечна.
Цитотоксичні тести
Цитотоксичні тести (наприклад, ALCAT, MRT) полягають у додаванні екстракту алергену (наприклад, їжі) до крові пацієнта, взятої в пробірку. Після короткого інкубаційного періоду кров розглядають під мікроскопом, щоб оцінити зміни, що відбулися в білих кров’яних тільцях (лейкоцитах) під впливом алергену. Передбачається, що чим більше деформовані лейкоцити, тим шкідливіше для пацієнта їжа, яка викликала ці деформації. Цей тест можна виконати за допомогою більш передових лабораторних методів, ніж мікроскоп, наприклад проточного цитометра. Однак це не змінює того факту, що немає надійних клінічних даних, які б підтверджували ефективність цих тестів у діагностиці алергії чи харчової непереносимості. Пам’ятайте, що додавання екстракту алергену в кров змінює осмотичні умови, що може вплинути на зовнішній вигляд як білих, так і еритроцитів і тромбоцитів.
Аналіз живої крові
Цей тест полягає в оцінці зовнішнього вигляду краплі крові під мікроскопом після того, як її безпосередньо зібрали з кінчика пальця пацієнта на предметне скло мікроскопа. Він спрямований на оцінку метаболічного статусу пацієнта, виявлення можливих токсинів у крові та змін, викликаних порушеннями обміну речовин і різними захворюваннями, включаючи харчову непереносимість та/або алергію. На жаль, неможливо виявити будь-які порушення без використання спеціальних лабораторних методів, таких як фарбування. Тест абсолютно недіагностичний, іноді його навіть називають «техніками шарлатана», бо не підтверджений жодними надійними науковими дослідженнями і навіть сприймається експертами як небезпечний для пацієнта.
Аналіз складу волосся
Волосся добре відбиває вміст різних речовин, в тому числі і токсинів, накопичених в організмі. Дослідження базується на теорії про те, що накопичені в організмі токсини порушують роботу імунної системи, що сприяє розвитку алергії. Аналіз складу волосся — це тест, який зазвичай використовується в судовій медицині та медицині праці для оцінки різних підозрюваних отруєнь. Однак немає даних, які б визначали безпечний для функціонування імунної системи рівень більшості досліджуваних у цих тестах речовин і час, протягом якого він мав би накопичуватися, щоб призвести до розвитку алергічного захворювання. Таким чином, аналіз складу волосся не сприяє діагностиці алергії та/або харчової непереносимості.
біорезонанс
Біорезонансні методи (наприклад, Біорезонанс, Біком, Оберон) — це діагностичні та терапевтичні тести, засновані на принципах вимірювання електропровідності шкіри. Припускають, що людина випромінює електромагнітні хвилі. Подібними властивостями володіють і інші компоненти навколишнього середовища, в тому числі алергени. Хвилі, які випромінює людина при будь-яких порушеннях нормальної роботи організму, в тому числі і при алергії, зазнають характерного спотворення. Випромінювання електромагнітних хвиль можна виміряти за допомогою спеціальних приладів. Біорезонансна терапія, навпаки, полягає в «очищенні» електромагнітних хвиль, які випромінює пацієнт, від патологічних хвиль. Наявні літературні дані не підтверджують ефективність цього процесу ні в діагностиці, ні в лікуванні будь-яких захворювань, у тому числі алергії та харчової непереносимості.
Прикладний кінезіологічний тест
Метод передбачає, що якщо ми тримаємо в руці алергенну їжу, сила м’язів цієї кінцівки слабшає. Це пов’язано з широко зрозумілою блокадою енергетичних полів через контакт з алергенною їжею.
Пульсовий тест (Кока-тест)
За словами творця цього тесту, вживання шкідливої, алергенної їжі призводить до прискорення пульсу пацієнта. Тест можна проводити навіть вдома. Вимірюють пульс двічі: перед вживанням тестової їжі та через 15 хвилин після її вживання. Вимірювання необхідно проводити в положенні сидячи, а збільшення частоти пульсу не менше ніж на 12 ударів має свідчити про непереносимість даного продукту харчування.
Ефективність жодного з цих двох тестів ніколи не була професійно задокументована. Ці тести надзвичайно прості у виконанні, абсолютно неінвазивні та водночас абсолютно марні в діагностиці харчової алергії. Більше того, самостійне проведення кока-тесту в домашніх умовах може навіть трагічно закінчитися, якщо пацієнт вирішить перевірити їжу, на яку у нього насправді алергія. У разі шоку надати йому ефективну допомогу не вийде.
Чи можна довіряти результатам альтернативних досліджень?
Фантазія творців такого типу методів величезна. Наведені вище дослідження є лише невеликим прикладом тестів, опис яких можна знайти в Інтернеті. Вони мають дуже активну групу прихильників, які наполегливо заохочують їх використання.
Результати досліджень під загальною назвою «альтернативні методи діагностики алергії» не вважаються надійними. Жоден із них не був визнаний корисним для діагностики не лише алергії чи харчової непереносимості, а й алергії загалом. Жоден із цих методів не рекомендований і не прийнятий як польськими, так і світовими науковими товариствами з алергії та імунології.
Чого не варто робити
Пацієнта, який відчуває постійний дискомфорт, порівняно легко переконати на дорогі обстеження, особливо коли визначити причину нездужання складно і затягується в часі. Окрім вартості нетрадиційних діагностичних тестів, які є недешевими тестами, наслідки їх використання можуть бути шкідливими та небезпечними. Діагностика алергії на основі описаних тестів може призвести до обмеження дієти, що негативно позначиться на здоров’ї та комфорті життя пацієнта. Багато з цих тестів діагностують неіснуючі захворювання, що може відвернути увагу від справжньої проблеми. Це часто призводить до затримки початку ефективного лікування.
Чого ж тоді не слід робити при діагностиці харчової алергії? Категорично не варто вірити чарам.
__________________
Переклад: Соломія Пукаляк
