Діагностичні тести на алергію: In vivo/In vitro
Алергологічна діагностика використовує два типи тестів на алергію: In vivo та In vitro.
- Тести на алергію in vivo включають: шкірні прик-тести (SPT) і різні провокаційні тести (наприклад, оральні, інтраназальні, бронхіальні). Всі тести цього типу використовують прямий контакт пацієнта з обраними алергенами. Їх виконання завжди пов’язане з ризиком розвитку побічних реакцій різного ступеня тяжкості, включаючи анафілактичний шок. Ми проводимо цей вид тестів тільки в алергологічних клініках або відділеннях, де можна швидко отримати медичну допомогу.
Найчастішими тестами in vivo є шкірні тести
Спеціаліст наносить на шкіру пацієнта (зазвичай це передпліччя) готові розчини алергенів, які потім вводяться в підшкірну клітковину шляхом м’яких подряпин спеціальними ланцетами. Якщо в шкірі є сенсибілізовані мастоцити, вони зв’язуються специфічними IgE, присутніми на їх поверхні. Потім гістамін вивільняється з тучних клітин, що викликає появу набряку, почервоніння і свербіння в місці введення алергену. Цей результат свідчить про алергію на даний алерген.
Шкірні проби. Переваги та недоліки
Головною перевагою є швидкість виконання (приблизно 30-45 хвилин) і моментальний результат. Крім того, вони значно дешевші за лабораторні дослідження, але на жаль, не можуть бути виконані у всіх пацієнтів. Через пов’язані з цим ризики тести не проводять вагітним жінкам або людям, які коли-небудь мали сильну алергічну реакцію. Фахівці не рекомендують їх маленьким дітям і літнім людям, оскільки шкіра в обох групах може бути менш реактивною. Тести in vivo вимагають спеціальної підготовки. Сюди входить припинення прийому протиалергічних препаратів (антигістамінних) принаймні за 7 днів до дослідження, що не завжди можливо. На шкірі в місці тестування не повинно бути пошкоджень. Їх недоліком також є мала кількість доступних алергенів. Однак унікальною перевагою є можливість тестування з незмінним алергеном, наприклад, свіжою їжею (так звані нативні тести).
Тести in vitro на алергію
Фахівці проводять їх у медико-діагностичних лабораторіях, у сироватці крові пацієнта (так звані IgE крові). Їх виконання не є ризикованим для суб’єкта. Вони вимагають взяття крові з вени, але ця процедура вважається безпечною. Ці проби не потребують відміни протиалергічних препаратів або спеціальної підготовки. Їх можна проводити як дітям, так і людям похилого віку. Ці тести безпечні для вагітних. Однак через зміни в імунній системі, пов’язані з цим станом, не рекомендується виконувати їх без крайньої необхідності, оскільки в цьому випадку отримані результати можуть бути недостовірними. Тести на алергію in vitro дорожчі, ніж шкірні, а час очікування результатів становить від одного до кількох днів. Їх великою перевагою є широкий спектр доступних для тестування алергенів.
Тести на алергію in vitro – що це?
Вони засновані на вимірюванні концентрації т.зв sIgE, тобто антитіла IgE, які специфічно розпізнають і зв’язують алергени, проти яких вони були створені. Ці антитіла виділяються у алергіків після контакту з алергеном.
У даний час існує багато тестів для визначення sIgE. Тести можна проводити як для окремих алергенів (наприклад, котяча шерсть), так і для різних панелей алергенів (наприклад, інгаляційна панель). У разі проведення тестів на діагностичних панелях вони вимірюють концентрацію sIgE для кількох або десятка різних алергенів одночасно. Крім того, можна визначити sIgE для екстрактів алергенів (наприклад, котячої шерсті), а також для т.зв. молекули алергену (компонент). Це специфічні білки, отримані з даного джерела алергенів (наприклад, Fel d 1 – основний котячий алерген). Визначення sIgE для молекул алергену називається молекулярною алергодіагностикою. У цьому випадку можна виміряти концентрацію sIgE як для окремих молекул, так і за допомогою панельних тестів.
Тести на алергію in vitro – який тест вибрати?
Оскільки доступність різноманітних тестів для визначення специфічних IgE дуже велика, а ціна тесту висока (особливо у випадку молекулярної діагностики), важливо не проводити тест «наосліп». Вибору тесту має передувати та базуватися на алергологічному анамнезі. Це означає, що тест повинен бути адаптований точно до потреб пацієнта.
Тести на алергію in vitro – що означає результат?
Результат визначення концентрації sIgE може бути виражений в одиницях МО/мл або в т.зв. оцінки (від 0 до 6). Фахівці вважають, що чим вище концентрація IgE, специфічного для даного алергену, в сироватці крові (тобто вищий клас), тим більша ймовірність появи симптомів алергії після контакту з цим алергеном. Ми очікуємо, що зі збільшенням концентрації специфічних антитіл Е симптоми алергії стануть більш вираженими. Як показують клінічні спостереження, такий зв’язок характерний для повітряно-крапельних алергенів (наприклад, пилок дерев, трав або бур’янів, спори цвілі, шерсть тварин або пилові кліщі).
У цих випадках, якщо сироваткова концентрація sIgE для даного алергену відповідає класу 2 або вище, клінічні симптоми (наприклад, кашель, нежить або сльозотеча), швидше за все, виникнуть після контакту з сенсибілізуючим алергеном. Чим вищий клас sIgE, тим серйознішими вони будуть. Однак у випадку харчових алергенів зв’язок між концентрацією специфічних антитіл Е і клінічними симптомами після споживання алергенної їжі не такий очевидний. Багато залежить від природи алергенного білка. Зокрема, його стійкість до високої температури та травлення. Тому розшифровку результатів тесту та отримані з нього рекомендації повинен проводити лікар-алерголог.
In vivo чи in vitro – чи завжди результати можна порівняти?
Результати, отримані за допомогою тестів на алергію In vivo та In vitro, не повинні бути ідентичними. Шкірні проби можуть бути позитивними, а лабораторні – негативними, або навпаки. Це пов’язано з механізмами цих реакцій. Лабораторні тести вимірюють концентрацію sIgE, який циркулює в крові і не пов’язаний з мастоцитами. Однак результат тесту SPT відображає реактивність огрядних клітин, на поверхні яких був зв’язаний sIgE. Можливо, sIgE присутній у тканинах (на мастоцитах), але не в крові. Тоді результат шкірних проб буде позитивним, а аналіз крові на алергію – негативним. Можлива і протилежна ситуація.
Який тест на алергію вибрати?
Відповідно до діагностичних стандартів, тести in vivo та in vitro можуть використовуватись як взаємозамінні у випадку діагностики алергії. На практиці доступність алергенів, які використовуються в лабораторних тестах, набагато більша, ніж ті, які використовуються для шкірних тестів. Завдяки цьому тести на алергію in vitro дають багато даних, які недоступні в тестах in vivo. Особливу роль тут відіграє і молекулярна алергологічна діагностика. Більш того, термін, т. зв індивідуальний алергопрофіль даного пацієнта можливий тільки в діагностиці in vitro. Такий профіль відіграє незамінну роль у прогнозуванні розвитку алергії, визначенні характеру та оцінці вираженості можливих симптомів. Це допомагає визначити методи профілактики (включаючи дієту) і лікування, включаючи імунотерапію алергенами.
Який тест на алергію вибрати, In vivo або In vitro, залежить від характеру та тяжкості спостережуваних симптомів алергії. Як вибір тесту, інтерпретація результатів тесту, так і результат терапевтичного лікування повинні проводитися після консультації з фахівцем.
_____________
Переклад: Соломія Пукаляк
