Олімпійці з астмою та алергією
Напередодні Олімпійських ігор 2008 року в Пекіні фахівці міжнародної групи GA2LEN (Глобальна європейська мережа з питань алергії та астми) опитали близько 2 000 спортсменів, які брали участь в Іграх. Дослідження було зосереджено на поширеності астми та алергії серед спортсменів, які щодня займаються професійним спортом.
Дослідження проводилося серед польської олімпійської збірної. Спортсмени заповнювали спеціальні анкети, проходили ретельні обстеження та шкірні тести.
Результати показали, що у 28,4% польських спортсменів фізичні навантаження, пов’язані з їхнім видом спорту, принаймні один раз спричинили появу симптомів астми. Нарешті, у 11,3% членів польської олімпійської збірної було діагностовано це захворювання. У той час як лише 5,9 відсотка раніше повідомляли про її симптоми. Про симптоми алергічного риніту повідомили 27% членів нашої команди, а діагноз підтвердився у 21%, і лише у 9% з них він був діагностований раніше.
Загалом, дослідження показало, що симптоми алергії були виявлені у 56,5 відсотків протестованих спортсменів. Як виявилося, у багатьох пацієнтів астма та алергія були недіагностовані. Вони були особливо поширені серед спортсменів, які займаються спортом на витривалість [1].
Займатися чи не займатися?
Дивлячись на результати дослідження GA2LEN, виникає питання, чи спричиняють заняття спортом алергію і чи повинні алергіки в такому випадку утримуватися від фізичної активності.
Автори Білої книги з алергії дали відповідь на це питання. На їхню думку, помірні, контрольовані фізичні навантаження корисні для алергіків і повинні бути однією з медичних рекомендацій. Однак, з іншого боку, інтенсивні фізичні вправи можуть викликати або загострити багато алергічних симптомів, таких як бронхоспазм, риніт, кропив’янка, ангіоневротичний набряк та анафілаксія. Тому, на думку фахівців, усім професійним спортсменам, а також активним аматорам варто пройти тест на алергію. Таким чином, у разі появи симптомів, можна буде швидко та адекватно відреагувати[2].
Вплив фізичних вправ на алергіків та астматиків досі є предметом багатьох досліджень. Їх результати свідчать про позитивний вплив регулярних фізичних вправ на людей з цими захворюваннями, незалежно від їх віку. Вони також підвищують працездатність організму, зміцнюють діафрагму, м’язи живота і грудної клітки. Однак лікарі наголошують, що тип і місце вправ потрібно підбирати індивідуально для пацієнта, щоб не погіршити симптоми[3].
Спорт та алергія – як займатися спортом?
Алергія виникає після контакту з певним алергеном. Однак, займаючись певними видами спорту, ми можемо бути більш вразливими до алергенних агентів.
- З цієї причини пацієнтам з алергією на пил слід уникати закритих приміщень, таких як спортзали або фітнес-зали.
- Пацієнти з алергією на пилок, з іншого боку, повинні утримуватися від фізичної активності поблизу лугів, полів і лісів, особливо в періоди високої кількості пилку.
- Спортсмени-аматори та професійні спортсмени схильні до ризику розвитку симптомів контактної алергії. Наприклад, через контакт з синтетичними тканинами, їх барвниками, латексними шапочками або засобами, що використовуються під час реабілітаційних процедур[4].
Це означає, що кожна людина з алергією повинна ретельно вивчити можливі алергени, з якими вона може зіткнутися, перш ніж обирати вид спорту та місце, де вона буде ним займатися.
Ти тренуєшся? Не їжте це
Перебіг алергічної реакції залежить від багатьох факторів. Серед іншого, це залежить від тривалості впливу алергену, його дози та типу алергену. Дослідники приділяють все більше уваги додатковим факторам, які можуть спровокувати або посилити алергічну реакцію. Їх називають кофакторами[5].
До них в основному відносять алкоголь, протизапальні препарати, інфекції, одночасний вплив кількох алергенів і просто фізичне навантаження. Виявляється, існує специфічний тип алергії, при якому фізична активність має особливе значення. Це анафілактична реакція після вживання певних продуктів у поєднанні з фізичними вправами. Фахівці спостерігали цей тип реакції як у професійних спортсменів, так і у людей, які займаються спортом час від часу[6].
Найчастіше про анафілактичний шок після їжі повідомлялося серед пацієнтів, які раніше вживали селеру, морепродукти або продукти з високим вмістом зернових [7,8]. Як зазначають дослідники, люди з цим типом алергії добре переносять фізичні навантаження без вживання алергенних продуктів. І навпаки, вони добре переносять харчові алергени, якщо не поєднують їх з фізичними вправами.
Незважаючи на додаткові ризики, які чекають на алергіків під час занять спортом, вчені погоджуються, що фізичні вправи також позитивно впливають на їхнє здоров’я та працездатність. ажливо, щоб вони правильно адаптували вид спорту, яким займаються, до своїх здібностей. Однак пацієнти з анафілактичними реакціями в анамнезі повинні мати в своєму базовому тренувальному спорядженні шприц з епінефрином.
___________
Переклад: Соломія Пукаляк
