Що таке молекулярна діагностика?
Це визначення сироваткового sIgE, або специфічного імуноглобуліну Е, проти молекул, що містяться в екстрактах алергенів. Використання молекулярної діагностики в діагностиці IgE-опосередкованої алергії стало проривом у світовій алергології. Вона стала основою для розвитку персоналізованої медицини завдяки здатності встановлювати профіль сенсибілізації пацієнта [1].
Від екстракту до молекули, або чим вони відрізняються?
Молекула – це один білок, тоді як екстракт алергену – це суміш різних алергенних і неалергенних білків з одного джерела алергену, наприклад, кота.
Традиційні методи діагностики алергії, такі як шкірні тести, базуються на повних екстрактах алергенів – суміші білків з одного джерела алергену, який колись називали алергеном. Позитивний результат вказує на сенсибілізацію до всього алергену. Такий діагноз часто спричиняє багато проблем для пацієнта, наприклад, через необхідність дотримуватися обмежувальної дієти, з якої потрібно виключити багато продуктів.
Молекулярна діагностика стала важливою віхою в діагностиці алергії, оскільки вона дала можливість багатьом алергікам легше та ефективніше контролювати свою хворобу. У чому ж полягає її феномен? Завдяки молекулярній діагностиці ми можемо досліджувати окремі молекули (білки), з яких складається весь екстракт. Проілюструю це на прикладі арахісу. Інформація „алергія на арахіс” означала б для пацієнта повне виключення його з раціону. Це дуже складно, оскільки його сліди містяться в більшості продуктів, які ми їмо. Завдяки сучасній діагностиці ми можемо виявити в крові пацієнта антитіла, вироблені проти специфічних молекул арахісу, наприклад, Ara h 1, Ara h 2, Ara h 3 або Ara h 8. Абревіатури назв молекул утворені з перших літер латинських назв алергену (Arachis hypogaea – арахіс).
Що дає нам знання про сенсибілізацію до окремих білків (молекул)?
Воно дозволяє нам знати, що поява в крові пацієнта антитіл IgE до перших трьох молекул (Ara h 1, Ara h 2 і Ara h 3) призведе до необхідності повного виключення арахісу з раціону через ризик розвитку важких симптомів після його вживання, аж до анафілактичного шоку включно. На відміну від цього, сенсибілізація до Ara h 8 не є настільки небезпечною для пацієнта, оскільки вона найчастіше пов’язана з легкими симптомами локального характеру.
Така детальна інформація полегшує лікарю створення персоналізованих інструкцій для пацієнта, яких він повинен дотримуватися. Мало того, ці перші молекули стійкі до термічної обробки (нагрівання), а Ара h8 інактивується під дією тепла як алерген, що дає нам показання до умовно безпечного споживання цього арахісу.
Коли доцільно проводити молекулярну діагностику і як до неї підготуватися?
Випадки, в яких варто застосовувати молекулярну діагностику, численні. Найважливішими з них є [2,3]:
- важкі алергічні реакції, особливо вже зареєстрований анафілактичний шок після контакту з алергеном,
- виникнення симптомів, спричинених різноманітними сенсибілізаторами, які важко ідентифікувати,
- проблема у виборі правильної терапії – десенсибілізації чи уникнення контакту з алергеном,
- відсутність результатів після елімінаційної дієти,
- харчова алергія, коли результат тесту покаже, чи достатньо термічної обробки, щоб уникнути сенсибілізації,
- співіснування сенсибілізації до інгаляційних та харчових алергенів.
Значною перевагою молекулярної діагностики є той факт, що цей тест, на відміну від традиційних методів діагностики алергії, не потребує спеціальної підготовки. Перш за все, пацієнту не потрібно припиняти прийом ліків, в тому числі протиалергічних або стероїдних препаратів, а також не потрібно дотримуватися посту. Ця діагностика призначена для пацієнтів різного віку. Її можна використовувати як для маленьких дітей, так і для людей похилого віку.
Яку інформацію вона принесе пацієнту-алергіку?
Молекулярна діагностика дає пацієнту і лікарю багато дуже важливої інформації, яка стає вирішальною для подальшого терапевтичного лікування.
- Вона значно скорочує час постановки діагнозу і, таким чином, дозволяє швидше отримати кваліфікацію для десенсибілізації та підготовки індивідуального лікування.
- Це важливо для рекомендацій, як поводитися з даним алергеном. Це також допомагає у прийнятті терапевтичних рішень.
- Дає можливість оцінити ефективність імунотерапії, перевіряючи, чи є молекули алергену, на які вказує тест, у складі вакцин.
- Молекулярна діагностика дуже корисна при діагностиці харчової алергії, оскільки полегшує розробку індивідуальної елімінаційної дієти для пацієнта.
- Ідентифікуючи молекули алергенів, можна отримати індивідуальний профіль алергії. Таким чином, в деяких випадках можна відмовитися від провокаційних тестів і більш точно розробити дієтичні рекомендації.
- Молекулярна діагностика додатково надає інформацію, яка допомагає відстежувати зміни сенсибілізації до певного алергену в довгостроковій перспективі. Вона дозволяє передбачити, чи буде алергія тимчасовою (наприклад, чи може дитина «вирости» з алергії на молоко?) або постійною.
- Завдяки можливості точно визначити молекулу, яка викликає симптоми алергії, ми можемо визначити, чи маємо справу з первинною алергією, чи симптоми пацієнта є результатом перехресної алергії. Всупереч зовнішнім проявам, визначити це непросто, оскільки багато пацієнтів реагують симптомами на більш ніж один алерген.
- Молекулярна діагностика може дати відповідь на питання, чи є у пацієнта ризик виникнення анафілактичної реакції після контакту з конкретними алергенами. Ці знання, розширені знаннями про сімейства білків, до яких належать молекули, дозволяють оцінити тяжкість реакції після контакту з відповідним алергеном.
Чи може молекулярна діагностика замінити існуючі тести?
На даний момент молекулярні тести, як правило, є третім кроком у діагностиці алергії. Першим є ретельний збір анамнезу на основі повідомлених пацієнтом симптомів. Наступним кроком є шкірні або кров’яні тести. І лише третім кроком є молекулярна діагностика. Однак міжнародні організації алергологів кілька років тому визнали, що досвідчений алерголог може включати молекулярні тести вже на другому етапі діагностики [4].
Нещодавно була запропонована нова, так звана висхідна модель діагностики алергії, яка передбачає використання молекулярних тестів вже на початку діагностики. Як бачимо, підхід до діагностики алергії та використання сучасних методів діагностики змінилися за останні кілька років [5].
Які обмеження має цей метод?
Молекулярна діагностика алергії – відносно молодий метод. Він постійно розвивається, але має і свої обмеження. Перш за все, вони стосуються кількості описаних і доступних для тестування молекул.
Таким чином, можуть виникати ситуації, коли пацієнт має позитивну реакцію на певний екстракт алергену, а молекули цього екстракту, доступні для тестування, є негативними. Це може означати, що людина, яка проходить тестування, має алергію на молекулу, яка не доступна для тестування, оскільки вона ще не описана або не відкрита. З одного боку, це можна розглядати як обмеження методу, а з іншого – як важливий стимул для його подальшого розвитку.
Прикладом цього є відкриття молекули персика Pru p 7, яку нещодавно вдалося виявити за допомогою молекулярних тестів і яка має клінічне значення, оскільки сенсибілізація до неї може призвести до анафілактичного шоку. Дослідження показали, що нова персикова молекула є ще більш стійкою до перетравлення та термічної обробки, ніж раніше відома Pru p 3 [6].
За допомогою молекулярних тестів третього покоління можна одночасно тестувати молекули та екстракти алергенів. Негативний результат цього типу тесту, так званий мультипараметричний тест, по суті, виключає алергію за IgE-залежним механізмом [7].
__________________
Переклад: Соломія Пукаляк
