Лікарка Йоанна Моравецька – Баранек
Яке загальне правило? Чи повинні батьки повідомляти школу про те, що їхня дитина має алергію?
– Батьки обов’язково повинні повідомити школу про те, що у дитини алергія. Тим більше, що, крім найпоширенішої найбільш поширених інгаляційних алергій, на жаль, все частіше зустрічаються і важкі харчові алергії. У таких випадках можуть виникати серйозні алергічні реакції, аж до анафілаксії. Свідомі батьки знають про це і повідомляють про проблему. Рідше вони повідомляють про риніт або астму, але, на мою думку, ця інформація також повинна дійти до вихователя.
Чому інформація про харчову алергію така важлива?
– Вона може бути небезпечною для життя дитини. Батьки знають про це і стежать за цим – намагаються повідомити, адже це проблема, з якою діти стикаються з перших місяців життя. Особливо, коли мова йде про важкі реакції – пацієнт повинен бути забезпечений так званим аварійним набором з адреналіном. Тут ми також підходимо до того, що не кожен садочок і не кожна школа – хочуть взяти на себе його введення. Це препарат, який рятує життя, і ми маємо дійсно велику проблему з його застосуванням. Незважаючи на те, що «оголошення» Міністерства охорони здоров’я дійшло до шкіл – з рекомендаціями для вчителів, як діяти у випадку астми, алергічного риніту або анафілаксії – в ньому все ще зазначено, що особа, про яку йде мова, повинна взяти на себе письмове зобов’язання давати ці ліки.
Очевидно, батьки алергіків чули від вчителів, що їм не дозволяється давати ліки в школі…
– Це не відповідає дійсності. У мене є пацієнтка, матері якої в одній зі шкіл Кракова сказали, що оскільки у її дитини може бути сильна алергічна реакція, вона повинна сидіти під класом під час уроків. Так вони пройшли перший урок. На другому вона перевела свою дитину-алергіка до школи в маленькому містечку, де директорка просто прийняла виклик. На території школи є медсестра, яка в разі потреби вколе учневі адреналін. Найголовніше – це здоров’я та безпека дитини, тому тут не може бути ніяких послаблень. Те ж саме стосується і першої допомоги. Якщо при нападах чхання дитина може прийняти антигістамінний препарат, але не зробить цього, нічого не станеться, то при нападі астми їй потрібно дати бронхолітик.
У випадку з інгаляційною алергією ситуація не така очевидна. Навіть якщо батьки нададуть до школи довідку від лікаря про те, що дитина алергік, вчитель не може бути впевненим, що нежить або кашель у певний день є симптомом алергії… а не інфекції. Чи мають сенс такі довідки?
– Тому ми пишемо лише загальну довідку про те, що «дитина перебуває під наглядом алергологічного диспансеру», і додаємо діагноз, якщо батьки цього бажають. Однак кашель і нежить також можуть бути симптомами інфекцій і потребують перевірки. Тим не менш, варто надати таку інформацію про алергію дитини – хоча б для того, щоб вчителі могли подбати про це на уроках. Наприклад: відомо, що в учня алергія на пилок берези. Як тільки починається пил, треба відчинити вікна і провітрити клас. Діти самі мені кажуть: «Вчителька в школі відчиняє вікно, і я задихаюся». Тому вчителі повинні знати про ці проблеми своїх вихованців і створювати такі умови, щоб захистити їх. Хоча б таким чином, щоб така дитина з алергією сиділа не біля вікна, а біля стіни. Зрозуміло, що класні кімнати потрібно провітрювати, але варто подбати і про такі прості речі, як дозвіл учневі вийти з класу, щоб умитися, прочистити ніс і очі.
Чи варто повідомляти школу, хоча б заради уроків фізкультури?
– Звичайно. Дитина, яка хворіє на астму, має алергію на пилових кліщів, стрибає на матрацах чи бігає по кімнаті – у неї дійсно починається напад кашлю, може бути навіть задишка… Тому вчитель фізкультури повинен знати про її проблеми зі здоров’ям. Було б добре для дитини: вийти на вулицю, відпочити, прийняти ліки, щоб вона могла припинити заняття. Хоча слід підкреслити, що алергія або астма не є протипоказанням для занять спортом.
Ну, раз ми повернулися до прийому ліків… Чи можуть батьки вимагати від вчителя, щоб він це робив?
– Ні, не можуть. Варто лише спробувати переконати керівництво школи – хоча насправді це лише їхня добра воля. Хоча у нас є «лист від міністра охорони здоров’я», але в ньому є лише рекомендації. Вчитель не зобов’язаний давати дитині ліки.
Ймовірно, це питання буде підніматися все частіше і частіше. Адже кількість дітей-алергіків зростає.
– Так, і я можу чесно сказати, що це особливо актуально в Малопольському воєводстві. Нас турбує те, що в нашій алергологічній практиці все частіше зустрічаються важкі харчові алергії. Ще кілька років тому анафілактична реакція у дитини, наприклад, після того, як вона вперше з’їла яйце, була дуже рідкісним явищем. Те ж саме після молока чи горіхів. Зараз це вже нікого з нас, алергологів, не дивує. Наближається епідемія харчової алергії – або вже наближається. Раніше ми більше говорили про інгаляційну алергію, якої теж дуже багато, але харчова алергія викликає особливі побоювання. Це дуже серйозні проблеми, з яких діти довше виростають. Раніше вони проходили до року. Зараз у нас все більше і більше дітей, які борються з ними навіть до трьох-п’яти років. Крім того, вони мають важкі симптоми, і деякі з них ніколи не виростають з них. Симптоми залежать від віку дитини.
Окрім яєць, на що ще у дітей все частіше виникає алергія?
– Алергія на арахіс, насіння – тому що арахіс належить до групи насіння, тобто так само, як соя, горох, квасоля. У цих рослинах є запасні білки, які якраз і можуть викликати важкі анафілактичні реакції.
А які причини того, що харчових алергій у нас стає все більше і більше?
– Це розвиток цивілізації – перероблена їжа, забруднене довкілля. Тому проблема буде зростати і надалі.
Дякую за інтерв’ю.
Каміла Контурек-Земба
__________________
Переклад: Соломія Пукаляк
