Овоч з історією
Селера – рослина, відома з давнини. Природним регіоном, в якому вона спочатку культивувалася, є Середземноморський басейн, країни Західної та Центральної Європи і навіть райони Західної Азії. У даний час селера також зустрічається в Південній Африці, Ефіопії та Південній Америці.
За давніми літописами цю рослину вирощували ще за 900 років до нашої ери. Стародавні греки оцінили цілющі властивості селери і використовували її насіння для боротьби із застудою. Овочі також були присутні на столах римлян і назавжди осіли в Італії [1].
Здоров’я в листках і коренях
Селера цінується не тільки за смакові властивості. Це рослина з багатим складом вітамінів і мікроелементів. Що ми можемо знайти в селері? Овочі містять від 90 до 95% води. Серед інших інгредієнтів варто звернути увагу на харчові волокна, значну кількість калію, фосфору, кальцію, магнію, цинку та молібдену. До складу селери входять залізо, вітаміни А, С, Е, К і В-каротин [2]. Також селера містить антиоксиданти, які мають оздоровчу дію на організм.
Ця рослина часто зустрічається не тільки в раціоні людей, які бажають правильно і здорово харчуватися, але й рекомендується тим, хто хоче скинути зайві кілограми. Тому що селера має дуже низьку енергетичну цінність. У 100 грамах цієї рослини – всього 17 ккал.
Алергіку, остерігайся селери
Рослина, яка цінується за цілющий вплив на здоров’я людини, має і темну сторону. Це один з основних рослинних алергенів, поряд з помідорами і морквою. Цікаво, що перші випадки алергії на селеру були описані майже сто років тому [3].
За словами фахівців, цей вид алергії може мати багато різних симптомів. У людей з підвищеною чутливістю до селери може виникнути еритема, кропив’янка, набряк Квінке, астма, риніт і навіть анафілактичний шок. ОАС, тобто свербіж та печіння губ і язика, спостерігається досить часто [4]. Селера небезпечна тим, що її часто додають у страви, в яких ми цього не очікуємо. Важливо, що відповідно до законодавства ЄС, з 2016 року продукти, що містять, зокрема, селеру, повинні бути належним чином марковані (Регламент ЄС 1169/2011) [5].
На що буває алергія на селеру?
Хоча селера є одним із найпоширеніших харчових алергенів, вона демонструє перехресну реакцію не лише з овочами та фруктами, а й з пилком дерев, трав і бур’янів. Тут ви можете прочитати більше про перехресні реакції.
Дослідники виявили та описали шість білків, знайдених у селері, які можуть викликати алергію [3].
Основним алергеном селери є молекула Api g 1. Вона відноситься до термолабільних білків, тобто втрачає свої алергенні властивості під впливом правильного варіння або запікання. Api g 1 вступає в багато перехресних реакцій зі структурно спорідненими білками. До них відносяться алергени персика, моркви та яблука, а також берези, полину та ліщини [4]. Що це означає на практиці? У людини з первинною алергією на селеру можуть також виникнути симптоми після вживання інших фруктів і овочів, під час сезону пилку.
Молекули Api g 2 і Api g 4, у свою чергу, є термостабільними. Це означає, що вони не втратять своїх властивостей навіть після термічної обробки. Людям з алергією на них не можна їсти селеру в сирому, запеченому або вареному вигляді. Обидві молекули також дуже схожі на інші сенсибілізуючі рослинні білки, тому вони можуть викликати перехресні реакції. У випадку Api g 2 це будуть реакції з персиком, яблуком, морквою, гранатом і полином. З іншого боку, білок Api g 4 може реагувати з грушею, бананом, помідором, березою та травою [4].
Ще одна нещодавно відкрита молекула — білок Api g 6. Як і попередні – термостабільний і стійкий до травлення. Він ще є предметом алергологічних тестів, спеціалісти вже підтвердили його здатність перехресно реагувати з алергенами полину [4].
Діагноз і що далі?
Що є найважливішим у діагностиці харчової алергії, в тому числі на селеру? Як наголошують фахівці, ключове значення тут має анамнез, який дозволить пов’язати споживання їжі з конкретними симптомами у пацієнта. На цій підставі лікар може призначити провокаційні тести, хоча це не є загальноприйнятою практикою проведення аналізів шкіри та крові [7].
В останні роки молекулярні тести набувають все більшого значення (докладніше про молекулярну діагностику можна прочитати тут). Вони дозволяють точно визначити, на який білок реагує пацієнт. На основі цього лікар може скласти індивідуальні дієтичні рекомендації для пацієнта, а також спрогнозувати потенційні перехресні реакції з іншими алергенами та ризик анафілактичного шоку [8].
Коли у вас діагностовано алергію на селеру, автоматично виникає питання, що далі? Експерти рекомендують уникати цього овоча або виключити з раціону його форму, яка викликає шкідливі реакції. У цьому випадку також допоможуть молекулярні тести, за допомогою яких можна визначити, чи повинен пацієнт повністю відмовитися від вживання селери, чи можна їсти цей овоч, але тільки після термічної обробки.
Agnieszka Kalinowska
__________________
Переклад: Соломія Пукаляк
