Ідіопатична кропив’янка – що це? Причини виникнення
Хронічна ідіопатична кропив’янка (ХІК) – це один з декількох видів кропив’янки, стан, що характеризується ураженням шкіри, яке нагадує пухирі після опіку кропивою. Загалом кропив’янка є результатом алергічної реакції або реакції гіперчутливості, наприклад, на ліки [1]. Однак це не стосується ідіопатичної кропив’янки, яку часто називають хронічною спонтанною кропив’янкою невідомої етіології (ХСК) [2].
За оцінками, вона зустрічається у понад 34% людей з діагнозом хронічної кропив’янки та у 0,7% загальної популяції [2,4]. Кропив’янка з’являється на шкірі спонтанно. Її виникнення не пов’язане з будь-якими відчутними факторами або подразниками, такими як контакт з алергеном, температура, подразнення шкіри або фізичне навантаження (хоча ці фактори можуть сприяти посиленню симптомів) [4].
Донедавна ідіопатичну кропив’янку діагностували тоді, коли причину ураження шкіри не вдавалося виявити, незважаючи на стандартні діагностичні тести. Однак, у світлі останніх медичних знань, все частіше вказується на аутоімунну основу [2,4]. За оцінками, 25-60% людей з діагнозом СЧВ мають не традиційно зрозумілу ідіопатичну кропив’янку, а аутоімунну кропив’янку, яка поділяється на дві підгрупи:
- пов’язану з активністю антитіл класу IgG, IgM і IgA (ендотип IIb),
- пов’язані з наявністю антитіл класу IgE, спрямованих проти клітин щитоподібної залози (анти-ТГ, aTG, анти-ТПО, aTPO) (ендотип I) [2,4].
Не випадково хвороба Хашимото у багатьох випадках перебігає з хронічною спонтанною кропив’янкою [5]. Хронічна кропив’янка зберігається на тілі більше 6 тижнів [4]. Однак її типи важко розрізнити, оскільки у пацієнтів часто спостерігаються ознаки як I, так і IIb типу [4].
Ідіопатична кропив’янка – шкірні симптоми та інше
Симптоми ідіопатичної кропив’янки дуже турбують і мають значний вплив на якість життя. Вони включають не тільки видимий висип у вигляді характерних кропив’яних пухирців, розкиданих по тілу (з еритематозною облямівкою або без неї), але й також:
- постійний свербіж,
- дратівливість,
- пригнічений настрій.
Кропив’янка часто супроводжується ангіоневротичним набряком, який здебільшого уражає обличчя та кінцівки. Коли він охоплює язик, горло або гортань, це може призвести до гострої дихальної недостатності та бути небезпечним для життя [2]. Крім того, ангіоневротичний набряк може бути болючим [4].
Лікування та діагностика
Для діагностики ідіопатичної кропив’янки проводиться поглиблена діагностика, яка враховує три типи тестів:
- тест активації базофілів (BAT) або тест вивільнення гістаміну базофілами (BHRA),
- шкірний тест з аутологічною сироваткою (ASST),
- ІФА або Вестерн-блот-тест [4].
Першою лінією лікування є антигістамінні препарати (перорально), наприклад, цетиризин, левоцетиризин, рупатадин, біластин [4]. За необхідності до них додають кортикостероїди (ГКС). Якщо лікування відповідним чином (до чотирьох разів) збільшеними дозами антигістамінних препаратів у поєднанні з ГКС є неефективним, може бути застосована біологічна терапія омалізумабом, рішення про призначення якої може прийняти лише лікар.
Ще одним препаратом, рекомендованим для лікування хронічної кропив’янки, є циклоспорин А (препарат з імуносупресивною дією, тобто таким, що знижує реактивність імунної системи). Циклоспорин А призначають, коли біологічна терапія є безуспішною [4]. У найважчих випадках хронічної ідіопатичної кропив’янки застосовують плазмаферез – процедуру, яка видаляє специфічні антитіла з крові. Однак це не є широко доступним методом лікування [4].
Aleksandra Lipiec
_____________
Переклад: Соломія Пукаляк
