Як виникає окислювальний стрес?
Високоактивні молекули кисню, звані вільними радикалами, а точніше їх надлишкове виробництво, відіграють ключову роль у механізмі окисного стресу.
Надмірному утворенню вільних радикалів сприяють такі фактори:
- забруднення повітря,
- куріння і вдихання сигаретного диму,
- вживання алкоголю,
- хронічний стрес,
- надмірні фізичні навантаження,
- помилки в харчуванні: низький вміст антиоксидантів у раціоні (включаючи вітаміни А, С і Е, цинк, селен, флавоноїди [5]), надлишок цукрів і нездорових жирів (транс),
- вплив радіації (УФ та іонізуючого) і важких металів (нікель, миш’як, кадмій, залізо),
- прийом деяких лікарських препаратів, в т.ч анальгетики [7].
Вільні радикали – у правильних кількостях – необхідні для нормального функціонування клітин. Але коли вони виробляються в надлишку, то накопичуються в тканинах і стають токсичними для організму. Коли виникає диспропорція між вільними радикалами та антиоксидантами, які їх балансують, антиоксиданти перестають ефективно виконувати свої функції [4]. У результаті пошкоджуються важливі клітинні структури – білки, нуклеїнові кислоти, ліпіди, вуглеводи [5]. Порушення вільнорадикально-антиоксидантного балансу називається окислювальним стресом.
Надзвичайно високий рівень окисного стресу може навіть спричинити загибель клітин [4].
Вільні радикали та хвороби способу життя
Доведено, що окислювальний стрес є одним із факторів, що підвищують ризик нейродегенеративних захворювань (таких як хвороба Паркінсона, хвороба Альцгеймера, розсіяний склероз) [1,2,4].
Ці захворювання пов’язані з необоротним ураженням нервових клітин і є хронічними та прогресуючими [1,2]. Інші групи захворювань, пов’язаних з окисним стресом, включають:
- захворювання системи кровообігу (атеросклероз, гіпертонія, ішемічна хвороба серця),
- захворювання обміну речовин (цукровий діабет, ожиріння),
- запальні захворювання кишечнику (виразковий коліт, хвороба Крона) [2,3,4].
Феномен оксидативного стресу, який відіграє важливу роль у розвитку та підтримці хронічного запалення, пов’язаний з розвитком алергії [4,6]. Хронічне запалення є основою атопічного дерматиту, алергічного риніту та бронхіальної астми [4].
Крім того, оксидативний стрес через активацію багатьох медіаторів запалення загострює перебіг астми [4]. Наукові дослідження підтвердили, що низька частка антиоксидантів у раціоні пов’язана з підвищенням частоти розвитку цього захворювання [4].
Яку роль відіграє окислювальний стрес у перебігу алергічної реакції?
Існує ще один зв’язок між окисним стресом і алергією. Відомо, що це явище викликає порушення білкових зв’язків в кишковому епітелії [6]. Дослідження показують, що психологічний стрес і навіть недосип можуть мати аналогічний вплив на кишечник [9]. Збільшення кишкової проникності збільшує вплив алергенів, що є важливою інформацією для людей з харчовою алергією [7].
Дослідження, проведене в Нідерландах, показало, що серед людей з харчовою алергією 13% повідомили про більш серйозні симптоми, пов’язані з одним із таких факторів: фізичні вправи (10%), вживання алкоголю (5%) і прийом знеболюючих (0,6%) [8,9].
Усі ці фактори лежать в основі механізму окисного стресу. Водночас існують т. зв кофактори алергічних реакцій, що посилюють їх перебіг. Кофактори відіграють роль у приблизно 30% випадків анафілаксії у дорослих і 14–18,3% у дітей [9]. Їх вплив може викликати реакцію, яка не відбулася б без участі кофакторів.
Aleksandra Lipiec
_____________
Переклад: Соломія Пукаляк
