Що таке нежить?
Нежить – одна з найпоширеніших проблем зі здоров’ям, яка може свідчити не лише про застуду, а й про низку інших захворювань (у тому числі неінфекційних). У публікаціях його описують як риніт – і це єдина назва, яка функціонує в медичній номенклатурі. Риніт зустрічається як у дорослих, так і у дітей – в тому числі у наймолодших, тобто у немовлят. Він в першу чергу асоціюється з мукозитом і виділеннями з носа, але також може супроводжуватися закладеністю носа, чханням і свербінням [1]. Риніт викликає позаносові симптоми, такі як кашель, порушення сну або апное сну [2].
Риніт має різні підтипи. Три основні з них:
- алергічний риніт,
- інфекційний риніт,
- неалергічний, неінфекційний риніт [1].
Існування декількох типів риніту сприяє виникненню багатьох діагностичних проблем і дилем у виборі тактики лікування. На це впливає той факт, що перебіг риніту є динамічним, так що риніт одного типу може прогресувати в інший [1].
Хронічний риніт – що це означає?
Основним критерієм поділу риніту є тривалість симптомів. Таким чином, ми розрізняємо гострий і хронічний риніт. Перший триває близько 5-7 днів, тоді як другий – понад 14 днів [2]. Про хронічний алергічний риніт свідчить поява симптомів протягом більше 4 тижнів (щонайменше 4 дні на тиждень) [5].
Хронічний риніт, хоча в основному пов’язаний з алергією, також може бути наслідком інших факторів, наприклад, професійного впливу подразників [1]. Дослідження дітей у віці 18 місяців показало, що рецидивуючий або тривалий риніт може виникати навіть за відсутності алергічного фону [1].
Тривалий персистуючий риніт є фактором, що підвищує ймовірність розвитку астми [3]. Якщо його не лікувати, він може призвести до хронічного синуситу або поліпів у носі [4].
Сінна лихоманка, або алергія на пилок у душі
Основою для розрізнення алергічного та неалергічного риніту є причинний фактор [2]. Алергічний риніт може бути наслідком сенсибілізації до різноманітних алергенів (переважно інгаляційних), наприклад, пилку, кліщів домашнього пилу, мікроскопічних грибків [6]. Риніт, пов’язаний з алергією на пилок, зазвичай називають полінозом. Цей тип риніту має сезонний характер. Він виникає щороку протягом місяців пилкування рослини, яка викликає симптоми алергії [6].
Звідки походить назва “сінна лихоманка”? Це розмовний термін, тісно пов’язаний з терміном “сінна лихоманка”, введеним в медичну літературу в 19 столітті англійським лікарем Джоном Бостоком [7]. Термін “сінна лихоманка” стосується сіна, яке тоді вважалося основною причиною полінозу. Адже сезон сінокосіння збігається з піком пилкування трав, які, власне, і є причиною полінозу. Саме пилок трав був визначений у дослідженні ECAP як інгаляційний алерген, що має найбільше клінічне значення в Польщі [8].
Сьогодні – у світлі сучасних медичних знань – термін “сінна лихоманка” або “сінна гарячка” вважається оманливим [7]. Поряд з ними існують інші, такі як “червнева застуда”, що вказує на інфекційну природу сінної лихоманки [7].
Сінна лихоманка, або алергічний риніт, може співіснувати з астмою, атопічним дерматитом (АД) та харчовою алергією. Він часто супроводжується:
- кон’юнктивіт,
- синуситом,
- ларингітом,
- порушеннями слухової труби,
- гіпертрофією глоткового мигдалика,
- поліпи носа [2].
Вірусний та бактеріальний риніт – чи має значення колір виділень?
Хоча поширеність сінної лихоманки зростає, найпоширенішим типом риніту все ще залишається риніт інфекційної природи. Такі риніти поділяються на вірусні, бактеріальні та ті, що викликані іншими інфекційними агентами [5]. Однак переважна більшість, до 90% ринітів, пов’язаних з інфекцією, мають вірусне походження [9].
Ця інформація особливо важлива для батьків дітей дошкільного віку, у яких діагностується в середньому 8-10 респіраторних інфекцій на рік [9]. У раніше згаданому дослідженні найчастіше ідентифікованим вірусом, відповідальним за хронічний риніт у дітей, був ВПГ (присутній у 14,1% мазків з носа) [1].
Бактеріальний риніт іноді є вторинним по відношенню до гострої вірусної інфекції (коли виникає суперінфекція) [2]. Він може бути наслідком, наприклад, інфекції β-гемолітичного стрептокока [2]. Ризик виникнення такого риніту підвищують, серед іншого, наявність стороннього тіла в порожнині носа, травма носа, перфорація носової перегородки або… колупання в носі [1,2]. Характерним симптомом бактеріального риніту є гнійно-слизові виділення сіруватого, жовтого або зеленого кольору [2].
Легко зробити помилковий висновок, що за кольором виділень можна відрізнити вірусну інфекцію від бактеріальної. Однак правда полягає в тому, що колір виділень при катарі змінюється в міру розвитку інфекції. При вірусній інфекції слиз спочатку прозорий, через 2-3 дні стає білим або жовтим, а на останній стадії захворювання може стати густим і зеленуватим [10].
Диференціювати вірусний та бактеріальний риніт складно навіть для лікарів. Було опубліковано дослідження, яке підтверджує, що лікарі загальної практики частіше призначають антибіотики, коли виділення не є прозорими, але мають певний колір [11].
Чи буває гормональний риніт? Інші види риніту
Крім основних видів риніту, виділяють кілька його підтипів, таких як:
- медикаментозний (наприклад, викликаний надмірним використанням місцевих препаратів, які зменшують закладеність слизової оболонки носа)
- шлунково-кишковий (наприклад, після вживання гострої або гарячої їжі),
- гормональна,
- старечий (після 65 років).
Причини останнього до кінця не вивчені. Однак відомо, що риніт у літніх людей може бути пов’язаний з атрофією колагену і ослабленням хрящів носової перегородки (ці процеси відбуваються природно, з віком) [1].
Цікавим видом риніту є гормональний риніт, який може виникати під час вагітності, під час менструації або при гіпотиреозі. Вважається, що набряклість слизової оболонки носа при гормональному риніті пов’язана з підвищеним рівнем естрогенів, але ймовірні й інші причини (наприклад, підвищення рівня бета-естрадіолу і прогестерону) [1].
Гормональний риніт під час вагітності зазвичай виникає між 6 тижнями до пологів і 2 тижнями після пологів. Він проходить спонтанно і не потребує лікування [1].
Aleksandra Lipiec
__________
Переклад: Соломія Пукаляк
