Strefa Alergii | основи алергії

Свербіж як симптом інших алергічних захворювань

/ 5.

Data publikacji: 2024-01-23
Читається за 6 хвилин
Свербіж в основному асоціюється з атопічним дерматитом, але також супроводжує багато інших алергічних захворювань. Всупереч думці, це не лише шкірні захворювання. Невиліковний свербіж виникає, наприклад, у людей з контактною екземою та алергічним ринітом і/або кон'юнктивітом. Він може тривати днями, тижнями, місяцями... І може погано впливати на якість життя. Крім того, це симптом, який не можна ігнорувати, коли існує ризик анафілаксії або перехресної реактивності. Що ще потрібно знати про нього? Як ефективно лікувати свербіж?

НАВЧАЛЬНА СТАТТЯ

Психологічні наслідки свербежу

Свербіж – це складна проблема, яка зачіпає багато захворювань і галузей медицини. Він створює як діагностичні, так і терапевтичні труднощі, а також має величезний вплив на повсякденне життя і функціонування, в тому числі в психологічній сфері. Цей симптом може бути прихованим фактором дискомфорту пацієнта і викликати серйозні наслідки. Серед його наслідків – дратівливість, порушення сну та концентрації уваги і навіть тривога та депресія [1]. Хронічний свербіж – і пов’язаний з ним тягар – порівнюють з хронічним болем. Також вказується на існування ідіопатичного свербежу, тобто такого, який не має видимих медичних підстав і не супроводжується ураженням шкіри [1]. Тому даний симптом став предметом вивчення психодерматології – дисципліни на перетині дерматології, психіатрії та психології [1].

Świąd jako objaw innych chorób alergicznych, kobieta w żółtej bluzce drapie się po ręce

Свербіж при контактному дерматиті

Доведено, що психологічні фактори, такі як гнів і стрес, можуть посилювати свербіж у людей з контактною екземою [2]. Це дуже важливо з огляду на поширеність цього дерматозу. Контактна екзема зустрічається у 20% населення [2]. Вона асоціюється з почервонінням і сильним свербінням шкіри, а також утворенням папул і пухирів на поверхні шкіри [3]. Контактний дерматит (КД) може розвиватися у відповідь на подразники, але в основному викликається алергенними речовинами, наприклад, нікелем, хромом, латексом (наприклад, що міститься в ювелірних прикрасах) [3].

Свербіж, пов’язаний з контактною екземою, викликає рефлекс розчухування шкіри, який важко зупинити. Подряпини, в свою чергу, сприяють пошкодженню епідермісу та розвитку вторинних інфекцій [2]. Утворюються так звані сверблячі кірочки. Запальний процес, що триває, призводить до вивільнення медіаторів (наприклад, гістаміну, триптази, простагландинів, нейропептидів). Свербіж при цьому посилюється. Таким чином, утворюється замкнене коло [2]. Тому дуже важливим є зняття свербежу, яке добре починати одразу після усунення контакту з алергеном або подразником.

Основу лікування контактного дерматиту (КД) складають місцеві (зазвичай у вигляді мазі або крему) глюкокортикостероїди, наприклад, гідрокортизон [3,4]. Важкі форми контактної екземи можуть потребувати перорального лікування. У складних випадках застосовують комбіновані препарати (ГКС у поєднанні з антибіотиками або протигрибковими препаратами). Лікування зазвичай триває від кількох до кількох днів.

У лікуванні КД також застосовують охолоджуючі спреї, які знімають не тільки біль, але й свербіж та відчуття стягнутості шкіри [4]. За наявності пухирів та ексудату можна робити компреси на основі води, 0,9% NaCl або ацетату алюмінію [3]. При свербінні шкіри пероральні антигістамінні препарати та місцеві протисвербіжні засоби (ментол 0,1-2%, камфора 0,1-3%) також забезпечують полегшення [3]. Крім того, важливу роль відіграють пом’якшувальні засоби, які відновлюють епідермальний бар’єр, і такі препарати, як похідні інгібіторів кальциневрину [4].

Свербіж при алергічному риніті та алергічному кон’юнктивіті

Алергічний риніт

Świąd jako objaw alergicznego nieżytu nosa, kobieta trzyma chusteczkę przy nosie

Алергічний риніт – найпоширеніший алергічний стан. Він може супроводжуватися свербінням, що призводить до нападів чхання. Свербіж та чхання є основними симптомами алергічного риніту [5,6]. Свербіння виникає в носі, а також у піднебінні та горлі (хоча це дуже рідкісна локалізація) [7]. Зазвичай цей симптом не виникає при застуді – він є типовим для алергічного риніту (АНН) [7]. Він виникає внаслідок стимуляції чутливих нервів через залежну від Н1-рецепторів дію гістаміну, що вивільняється під час алергічної реакції [8,9]. Він є рецидивуючим і посилюється після контакту з алергеном [8].

При алергічному риніті свербіж триває щонайменше одну годину на день і виникає щонайменше два дні поспіль. Він проходить спонтанно (з часом), але також добре піддається лікуванню [7]. Без лікування може зберігатися тижнями або навіть місяцями [7]. Його ефективно полегшують антигістамінні препарати, які вибірково діють на Н1-рецептори (так звані препарати другого покоління). До них належать, наприклад, азеластин, левоцетиризин, левокабастин, дезлоратадин [5,8,10,11]. Антигістамінні препарати другого покоління (особливо азеластин і левокабастин), які можна наносити місцево на слизову оболонку носа, характеризуються швидкою дією [10,12].

Назальну обструкцію зменшують судинозвужувальні засоби для слизової оболонки носа (α-міметики) та місцеві (інтраназальні) кортикостероїди, наприклад, мометазон, флютиказону пропіонат [8,11].

Алергічний кон’юнктивіт

Świąd jako objaw alergicznego zapalenia spojówek

Алергічний риніт у багатьох випадках (60-90%) супроводжується алергічним кон’юнктивітом (АК), для якого також характерний свербіж. Крім свербежу, він супроводжується такими симптомами, як:

  • набряк кон’юнктиви та повік (рідше)
  • сльозотеча
  • печіння та почервоніння очей (розширення кровоносних судин)
  • наявність сосочків або папул в кон’юнктиві [8,9].

Алергічний ринокон’юнктивіт  – АР -(лат. rhinoconjunctivitis allergica) часто розглядається як окреме захворювання [8]. Зазвичай його викликають пилкові алергени вітрозапильних рослин, переважно трав, полин, береза, ліщина та вільха [7,10]. Скарги мають сезонний характер. Цілорічний алергічний ринокон’юнктивіт може бути пов’язаний з чутливістю до алергенів, які постійно присутні в найближчому оточенні пацієнта. До них відносяться, наприклад, алергени кліщів домашнього пилу [7].

Прохолодні компреси допомагають полегшити свербіж, пов’язаний з алергічним кон’юнктивітом (наприклад, 1-2 рази на день протягом 10 хвилин) [9]. Щоб уникнути погіршення симптомів, вам також слід уникати тертя очей [9]. Коли мова йде про фармакологічні рішення, як і у випадку АР, переважно рекомендують використовувати антигістамінні препарати другого покоління. Наприклад, олопатадин випускається у формі очних крапель. Зрідка застосовують глюкокортикостероїди та α-агоністи [9]. Що стосується нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ), то лише кеторолак (0,1%) схвалений для лікування свербежу [9].

Свербіж як менш очевидний симптом анафілаксії

Свербіж також може попереджати про анафілактичну реакцію [13]. Першими симптомами анафілаксії найчастіше є шкірні симптоми (у 85-90% випадків): кропив’янка, почервоніння шкіри, свербіж. У 30% пацієнтів спостерігаються гострі шлунково-кишкові симптоми (наприклад, блювання, діарея, біль у животі). Однак до ранніх симптомів анафілактичного шоку відносяться й менш характерні симптоми – рясний водянистий нежить, свербіж і сльозотеча кон’юнктиви [14].

Kobieta w białej koszuli ma duszności i atak anafilaksji

Тема генералізованого свербежу зазвичай обговорюється в медичній літературі. Проте досвід лікарів показує, що локальний свербіж відіграє важливу роль і в контексті алергічних захворювань [13]. Вказуються конкретні ділянки тіла, свербіж яких може свідчити про більш серйозну алергічну реакцію. А саме:

  • руки,
  • стопи (підошви),
  • шкіра голови,
  • вульва,
  • анальний отвир [13].

У пацієнта з підвищеним ризиком анафілаксії свербіж, локалізований таким чином, повинен бути сигналом для негайного втручання, а саме:

  • точна оцінка стану шкіри,
  • моніторинг частоти серцевих скорочень, артеріального тиску та насичення крові киснем за *допомогою пульсоксиметрії,
  • огляд грудної клітини та, якщо можливо, спірометричні вимірювання,
  • приготування адреналіну для внутрішньом’язового введення [13].

Свербіж як симптом перехресної реакції – орального алергічного синдрому

Свербіж є одним з перших і найбільш характерних симптомів перехресної реакції. Він супроводжує синдром оральної алергії (ОАС), який може виникнути внаслідок IgE-залежної реакції на харчові продукти рослинного походження у людей з алергією на повітряно-крапельні алергени [15]. Ця реакція виникає, коли білки харчових і повітряних алергенів гомологічні один одному (вони дуже схожі за будовою).

Найпоширеніші випадки ОАС у Польщі пов’язані з алергією на березовий алерген Bet v 1. Вони виникають після споживання певних фруктів (наприклад, яблук), овочів (наприклад, селери), горіхів (наприклад, лісових горіхів) або бобових (наприклад, сої) [ 16 ] Симптоми синдрому оральної алергії локалізуються в носоглотці [15]. До них відноситься свербіж, набряк і почервоніння слизової оболонки. Сверблячка при ОАС може поширюватися на  губи, язик, горло та всю ротову порожнину [16]. У деяких алергіків навколо рота з’являється висип. Місцеві симптоми рідко супроводжуються загальними симптомами, наприклад, задишкою. Синдром пилкового травлення може навіть призвести до анафілаксії [15,16].

Полегшення симптомів, пов’язаних з ОАС, базується на тимчасовому застосуванні загальновідомих антигістамінних препаратів, які скорочують тривалість симптомів. У разі анафілактичної реакції може знадобитися застосування ін’єктора адреналіну. Єдиним причинно-наслідковим методом лікування є специфічна імунотерапія, яка зменшує вираженість симптомів алергічного риніту, а отже, й ризик розвитку тяжкої форми ОАС [16]. Звичайно, ключовою тут є профілактика, тобто уникання вживання продуктів, які можуть викликати синдром оральної алергії.

Aleksandra Lipiec

__________________

Переклад: Соломія Пукаляк

Змістовна консультація:

Prof. Bolesław Samoliński, zdjęcie portretowe
Prof. dr hab. Bolesław Samoliński.

 

 

 

 

 

 

Публікаційний партнер:

logo firmy Viatris

[1] Locala J.A., Aktualne koncepcje w psychodermatologii (2010). Dermatologia po Dyplomie, 1(2), 60–68. Online: https://podyplomie.pl/publish/system/articles/pdfarticles/000/014/652/original/60-68.pdf?1481033026

[2] Świnoga M., Zalewska-Janowska A., Charakterystyka świądu i ocena zależności między jego nasileniem a wybranymi parametrami psychologicznymi u pacjentów z wypryskiem kontaktowym (2015). Alergia Astma Immunologia, 20(1), 57–62. Online: https://www.alergia-astma-immunologia.pl/2015_20_1/aai_volume-20_issue-1_article-1223.pdf

[3] Świerczyńska-Krępa M., Kontaktowe zapalenie skóry (wyprysk kontaktowy): przyczyny, objawy i leczenie (2022). Medycyna Praktyczna. Online: https://www.mp.pl/pacjent/alergie/chorobyalergiczne/choroby/59031,wyprysk-kontaktowy

[4] Kręcisz B., Chomiczewska-Skóra D., Kieć-Świerczyńska M., Alergiczne kontaktowe zapalenie skóry (2017). Alergia.org: http://alergia.org.pl/wp-content/uploads/2017/08/Alergiczne-kontaktowe-zapalenie-sk%C3%B3ry.pdf

[5] Samoliński B., Arcimowicz M., Jurkiewicz D., Kruszewski J., Rapiejko P., Polskie standardy leczenia nieżytów nosa (PoSLeNN). Stanowisko Panelu Ekspertów Polskiego Towarzystwa Alergologicznego (red. B. Samoliński, M. Arcimowicz). Kraków: Wydawnictwo Medycyna Praktyczna.

[6] Krzych-Fałta E., Samoliński B.K., Alergiczny nieżyt nosa i astma oskrzelowa – jeden układ, dwie choroby (2020). Alergia, 33–38. Online: http://alergia.org.pl/wp-content/uploads/2020/11/1-2020_8.pdf

[7] Emeryk A., Rapiejko P., Alergiczny nieżyt nosa (2018). Choroby alergiczne w praktyce lekarza rodzinnego. Online: https://www.termedia.pl/Alergiczny-niezyt-nosa,98,37158,1,0.html

[8] Kuna P., Jurkiewicz D., Czarnecka-Operacz M., Pawliczak R., Woroń J., Moniuszko M., Emeryk A., Miejsce i kryteria wyboru leków przeciwhistaminowych w leczeniu alergii. Stanowisko ekspertów (2016). Advances in Dermatology and Allergology, XXXIII(6): 397–410. Online: https://www.ptca.pl/wp-content/uploads/2023/01/Miejsce-i-kryteria-wyboru-lekw-przeciwhistaminowych-w-leczeniu-alergii.-Stanowisko-ekspertw.pdf

[9] Matysik-Woźniak A., Weryszko-Chmielewska E., Rejdak R., Gdy nadejdzie wiosna – aktualne możliwości leczenia sezonowego zapalenia spojówek (2015). Ophthatherapy, 2, 1(5), 6–11. Online: https://journalsmededu.pl/index.php/ophthatherapy/article/view/610/563

[10] Samoliński B.K. i in., ARIA 2019 – zintegrowana opieka w alergicznym nieżycie nosa – Polska (2019). Alergologia Polska – Polish Journal of Allergology, 6, 4, 111–126. Online: https://www.termedia.pl/ARIA-2019-zintegrowana-opieka-w-alergicznym-niezycie-nosa-Polska,123,39392,1,0.html

[11] Samoliński B.K., Wojas O., Krzych-Fałta E., Zastosowanie mometazonu oraz lewocetyryzyny i desloratadyny w leczeniu chorób alergicznych (2021). Alergoprofil, 17(4), 31–37. Online: https://www.journalsmededu.pl/index.php/alergoprofil/article/view/1622/1513

[12] Arcimowicz M., Niemczyk K., Najnowsze trendy w leczeniu alergicznego nieżytu nosa (2015). Polish Otorhinolaryngology Review, 4(3), 1–11. Online: https://otorhinolaryngologypl.com/resources/html/article/details?id=117375&language=pl

[13] Ferreira M.B., Early Anaphylaxis Recognition: When an Itch is Not Just an Itch (2014). World Allergy Organization. Online: https://www.worldallergy.org/UserFiles/file/WAO-Clinical-Allergy-Tips-Early-Anaphylaxis-Recognition.pdf

[14] Kuna P., Jarmakowska K., Leczenie ratunkowe reakcji anafilaktycznych u dorosłych – podręczny przewodnik. Komentarz (2010). Medycyna po Dyplomie, 19(6), 75–77. Online: https://podyplomie.pl/publish/system/articles/pdfarticles/000/011/161/original/Strony_od_MpD_2010_06-11.pdf?1467899032

[15] Błażowski Ł., Gregorczyk-Maślanka K., Kurzawa R., Zespół alergii jamy ustnej (zespół pyłkowo-pokarmowy), anafilaksja i alergologia molekularna. Nowe endotypy, nowe horyzonty (2016). Alergologia Polska – Polish Journal of Allergology, 3(4), 137–143. Online: https://www.researchgate.net/publication/311342149_Zespol_alergii_jamy_ustnej_zespol_pylkowo-pokarmowy_anafilaksja_i_alergologia_molekularna_Nowe_endotypy_nowe_horyzonty

[16] Mrówka-Kata K., Fira R., Namysłowski G., Scierski W., Zespół Amlot-Lessofa – zespół alergii jamy ustnej (2007). Forum Medycyny Rodzinnej, 1(4), 355–357. Online: https://journals.viamedica.pl/forum_medycyny_rodzinnej/article/viewFile/10263/8763

[17] Samoliński B., Janczewski G., Nieżyty nosa (2000). Warszawa: Wydawnictwo Naukowe „Scholar”.

[18] Samoliński B., Śliwińska-Kowalska M., Alergiczne i niealergiczne nieżyty nosa (2003). Łódź: Mediton.