НАВЧАЛЬНА СТАТТЯ
Психологічні наслідки свербежу
Свербіж – це складна проблема, яка зачіпає багато захворювань і галузей медицини. Він створює як діагностичні, так і терапевтичні труднощі, а також має величезний вплив на повсякденне життя і функціонування, в тому числі в психологічній сфері. Цей симптом може бути прихованим фактором дискомфорту пацієнта і викликати серйозні наслідки. Серед його наслідків – дратівливість, порушення сну та концентрації уваги і навіть тривога та депресія [1]. Хронічний свербіж – і пов’язаний з ним тягар – порівнюють з хронічним болем. Також вказується на існування ідіопатичного свербежу, тобто такого, який не має видимих медичних підстав і не супроводжується ураженням шкіри [1]. Тому даний симптом став предметом вивчення психодерматології – дисципліни на перетині дерматології, психіатрії та психології [1].
Свербіж при контактному дерматиті
Доведено, що психологічні фактори, такі як гнів і стрес, можуть посилювати свербіж у людей з контактною екземою [2]. Це дуже важливо з огляду на поширеність цього дерматозу. Контактна екзема зустрічається у 20% населення [2]. Вона асоціюється з почервонінням і сильним свербінням шкіри, а також утворенням папул і пухирів на поверхні шкіри [3]. Контактний дерматит (КД) може розвиватися у відповідь на подразники, але в основному викликається алергенними речовинами, наприклад, нікелем, хромом, латексом (наприклад, що міститься в ювелірних прикрасах) [3].
Свербіж, пов’язаний з контактною екземою, викликає рефлекс розчухування шкіри, який важко зупинити. Подряпини, в свою чергу, сприяють пошкодженню епідермісу та розвитку вторинних інфекцій [2]. Утворюються так звані сверблячі кірочки. Запальний процес, що триває, призводить до вивільнення медіаторів (наприклад, гістаміну, триптази, простагландинів, нейропептидів). Свербіж при цьому посилюється. Таким чином, утворюється замкнене коло [2]. Тому дуже важливим є зняття свербежу, яке добре починати одразу після усунення контакту з алергеном або подразником.
Основу лікування контактного дерматиту (КД) складають місцеві (зазвичай у вигляді мазі або крему) глюкокортикостероїди, наприклад, гідрокортизон [3,4]. Важкі форми контактної екземи можуть потребувати перорального лікування. У складних випадках застосовують комбіновані препарати (ГКС у поєднанні з антибіотиками або протигрибковими препаратами). Лікування зазвичай триває від кількох до кількох днів.
У лікуванні КД також застосовують охолоджуючі спреї, які знімають не тільки біль, але й свербіж та відчуття стягнутості шкіри [4]. За наявності пухирів та ексудату можна робити компреси на основі води, 0,9% NaCl або ацетату алюмінію [3]. При свербінні шкіри пероральні антигістамінні препарати та місцеві протисвербіжні засоби (ментол 0,1-2%, камфора 0,1-3%) також забезпечують полегшення [3]. Крім того, важливу роль відіграють пом’якшувальні засоби, які відновлюють епідермальний бар’єр, і такі препарати, як похідні інгібіторів кальциневрину [4].
Свербіж при алергічному риніті та алергічному кон’юнктивіті
Алергічний риніт
Алергічний риніт – найпоширеніший алергічний стан. Він може супроводжуватися свербінням, що призводить до нападів чхання. Свербіж та чхання є основними симптомами алергічного риніту [5,6]. Свербіння виникає в носі, а також у піднебінні та горлі (хоча це дуже рідкісна локалізація) [7]. Зазвичай цей симптом не виникає при застуді – він є типовим для алергічного риніту (АНН) [7]. Він виникає внаслідок стимуляції чутливих нервів через залежну від Н1-рецепторів дію гістаміну, що вивільняється під час алергічної реакції [8,9]. Він є рецидивуючим і посилюється після контакту з алергеном [8].
При алергічному риніті свербіж триває щонайменше одну годину на день і виникає щонайменше два дні поспіль. Він проходить спонтанно (з часом), але також добре піддається лікуванню [7]. Без лікування може зберігатися тижнями або навіть місяцями [7]. Його ефективно полегшують антигістамінні препарати, які вибірково діють на Н1-рецептори (так звані препарати другого покоління). До них належать, наприклад, азеластин, левоцетиризин, левокабастин, дезлоратадин [5,8,10,11]. Антигістамінні препарати другого покоління (особливо азеластин і левокабастин), які можна наносити місцево на слизову оболонку носа, характеризуються швидкою дією [10,12].
Назальну обструкцію зменшують судинозвужувальні засоби для слизової оболонки носа (α-міметики) та місцеві (інтраназальні) кортикостероїди, наприклад, мометазон, флютиказону пропіонат [8,11].
Алергічний кон’юнктивіт
Алергічний риніт у багатьох випадках (60-90%) супроводжується алергічним кон’юнктивітом (АК), для якого також характерний свербіж. Крім свербежу, він супроводжується такими симптомами, як:
- набряк кон’юнктиви та повік (рідше)
- сльозотеча
- печіння та почервоніння очей (розширення кровоносних судин)
- наявність сосочків або папул в кон’юнктиві [8,9].
Алергічний ринокон’юнктивіт – АР -(лат. rhinoconjunctivitis allergica) часто розглядається як окреме захворювання [8]. Зазвичай його викликають пилкові алергени вітрозапильних рослин, переважно трав, полин, береза, ліщина та вільха [7,10]. Скарги мають сезонний характер. Цілорічний алергічний ринокон’юнктивіт може бути пов’язаний з чутливістю до алергенів, які постійно присутні в найближчому оточенні пацієнта. До них відносяться, наприклад, алергени кліщів домашнього пилу [7].
Прохолодні компреси допомагають полегшити свербіж, пов’язаний з алергічним кон’юнктивітом (наприклад, 1-2 рази на день протягом 10 хвилин) [9]. Щоб уникнути погіршення симптомів, вам також слід уникати тертя очей [9]. Коли мова йде про фармакологічні рішення, як і у випадку АР, переважно рекомендують використовувати антигістамінні препарати другого покоління. Наприклад, олопатадин випускається у формі очних крапель. Зрідка застосовують глюкокортикостероїди та α-агоністи [9]. Що стосується нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ), то лише кеторолак (0,1%) схвалений для лікування свербежу [9].
Свербіж як менш очевидний симптом анафілаксії
Свербіж також може попереджати про анафілактичну реакцію [13]. Першими симптомами анафілаксії найчастіше є шкірні симптоми (у 85-90% випадків): кропив’янка, почервоніння шкіри, свербіж. У 30% пацієнтів спостерігаються гострі шлунково-кишкові симптоми (наприклад, блювання, діарея, біль у животі). Однак до ранніх симптомів анафілактичного шоку відносяться й менш характерні симптоми – рясний водянистий нежить, свербіж і сльозотеча кон’юнктиви [14].
Тема генералізованого свербежу зазвичай обговорюється в медичній літературі. Проте досвід лікарів показує, що локальний свербіж відіграє важливу роль і в контексті алергічних захворювань [13]. Вказуються конкретні ділянки тіла, свербіж яких може свідчити про більш серйозну алергічну реакцію. А саме:
- руки,
- стопи (підошви),
- шкіра голови,
- вульва,
- анальний отвир [13].
У пацієнта з підвищеним ризиком анафілаксії свербіж, локалізований таким чином, повинен бути сигналом для негайного втручання, а саме:
- точна оцінка стану шкіри,
- моніторинг частоти серцевих скорочень, артеріального тиску та насичення крові киснем за *допомогою пульсоксиметрії,
- огляд грудної клітини та, якщо можливо, спірометричні вимірювання,
- приготування адреналіну для внутрішньом’язового введення [13].
Свербіж як симптом перехресної реакції – орального алергічного синдрому
Свербіж є одним з перших і найбільш характерних симптомів перехресної реакції. Він супроводжує синдром оральної алергії (ОАС), який може виникнути внаслідок IgE-залежної реакції на харчові продукти рослинного походження у людей з алергією на повітряно-крапельні алергени [15]. Ця реакція виникає, коли білки харчових і повітряних алергенів гомологічні один одному (вони дуже схожі за будовою).
Найпоширеніші випадки ОАС у Польщі пов’язані з алергією на березовий алерген Bet v 1. Вони виникають після споживання певних фруктів (наприклад, яблук), овочів (наприклад, селери), горіхів (наприклад, лісових горіхів) або бобових (наприклад, сої) [ 16 ] Симптоми синдрому оральної алергії локалізуються в носоглотці [15]. До них відноситься свербіж, набряк і почервоніння слизової оболонки. Сверблячка при ОАС може поширюватися на губи, язик, горло та всю ротову порожнину [16]. У деяких алергіків навколо рота з’являється висип. Місцеві симптоми рідко супроводжуються загальними симптомами, наприклад, задишкою. Синдром пилкового травлення може навіть призвести до анафілаксії [15,16].
Полегшення симптомів, пов’язаних з ОАС, базується на тимчасовому застосуванні загальновідомих антигістамінних препаратів, які скорочують тривалість симптомів. У разі анафілактичної реакції може знадобитися застосування ін’єктора адреналіну. Єдиним причинно-наслідковим методом лікування є специфічна імунотерапія, яка зменшує вираженість симптомів алергічного риніту, а отже, й ризик розвитку тяжкої форми ОАС [16]. Звичайно, ключовою тут є профілактика, тобто уникання вживання продуктів, які можуть викликати синдром оральної алергії.
Aleksandra Lipiec
__________________
Переклад: Соломія Пукаляк
Змістовна консультація:
Prof. dr hab. Bolesław Samoliński.
Публікаційний партнер:
