Алергенна імунотерапія (АІТ), інакше відома як десенсибілізація, – це метод лікування алергічних захворювань. Коротко кажучи, він полягає в регулярному введенні алергену в малих дозах, щоб організм поступово звик до нього. Таким чином симптоми алергії полегшуються або зникають. Це також допомагає пацієнтам зменшити використання ліків і покращує якість життя [1].
Які аналізи перед алергенною імунотерапією?
ЕфективністьАІТ значною мірою залежить від вибору відповідної алергенної вакцини, що містить алерген, відповідальний за симптоми пацієнта. Тому надзвичайно важливо точно визначити, що саме сенсибілізує пацієнта, щоб вибрати найбільш підходящий алерген для десенсибілізації [2]. З цією метою перед призначенням АІТ проводяться тести для підтвердження наявності специфічних антитіл IgE (sIgE), тих самих антитіл, які відповідають за алергічні реакції.
Ці тести включають шкірні тести, а також аналізи крові. Перші передбачають нанесення невеликої кількості алергену, зазвичай на передпліччя пацієнта, а потім укол, щоб оцінити реакцію шкіри на цей алерген. Аналізи крові оцінюють концентрацію sIgE до цілих алергенів або окремих білків алергенів (молекулярна діагностика алергії – DMA) [3].
Молекулярні тести точніші за традиційні шкірні тести
Шкірні проби і традиційні аналізи крові дозволяють оцінити sIgE до цільних алергенів, так званих екстрактів алергенів. Ці екстракти є сумішшю декількох алергенних і неалергенних білків. Молекулярна діагностика, з іншого боку, дозволяє визначити антитіла sIgE, спрямовані проти конкретних білків (алергенних компонентів). Чому це так важливо? Насамперед тому, що на цій основі можна з високою вірогідністю визначити алерген, оцінити обґрунтованість показань пацієнта до проведення ЗВТ та спрогнозувати шанси на успіх імунотерапії [2]. Крім того, за допомогою такої діагностики можна виявити перехресні реакції між різними алергенами.
Для яких алергенів перед імунотерапією алергенами доступна така діагностика?
Імунотерапія в основному застосовується при інгаляційній алергії та алергії на отрути перетинчастокрилих комах. Найпоширенішими інгаляційними алергенами є пилок та кліщі домашнього пилу. Доступні молекулярні тести дозволяють визначити sIgE, зокрема, до цих молекул:
- березовий пилок (Bet v),
- Тимофій (Phl p),
- полин (Art v),
- кліщі домашнього пилу видів Dermatophagoides pteronyssinus та farinae (Der p та Der f),
- пліснява Alternaria alternata (Alt a).
Молекулярна діагностика також використовується при АІТ з отрутами перетинчастокрилих комах. Вона дозволяє визначити sIgE до молекул бджолиної (Api m) та осиної (Ves v) отрут [1].
Переваги молекулярної діагностики у відборі на імунотерапію
Компонентна діагностика надає як лікарю, так і пацієнту цінну інформацію, яка може допомогти у прийнятті рішення про проведення імунотерапії. На противагу цьому, традиційні методи діагностики, що використовуються при відборі на імунотерапію, не дозволяють визначити, який з алергенів, що викликають позитивні екстракційні тести, є джерелом первинної сенсибілізації, а який – результатом перехресної реакції. Як наслідок, може відбутися неправильна інтерпретація результату і вибір невідповідного препарату для десенсибілізації. Це, в свою чергу, призведе до невдачі АІТ [4].
На противагу цьому, на основі результату молекулярного тесту лікар може оцінити доцільність початку імунотерапії та адаптувати її до індивідуальних потреб пацієнта. Такий підхід:
- підвищує ефективність та безпеку лікування,
- полегшує пацієнту прийняття рішення про початок лікування [2].
Дослідження показують, що використання молекулярної діагностики може вплинути на зміну препарату десенсибілізації до 50% випадків [5].
Сенсибілізація до одного алергену проти реакцій на інші алергени
Унікальною особливістю молекулярної діагностики є її здатність відрізняти первинну сенсибілізацію від перехресних реакцій. Серед алергенних білків розрізняють специфічні алергени, які містяться в конкретному алергенному джерелі, і паналергени (профіліни і полкальцини), які широко поширені в природі і демонструють високий ступінь схожості в структурі. Ці молекули можуть вступати в перехресну реакцію, що призводить до позитивних шкірних тестів і визначення sIgE з екстрактами алергенів. Наприклад, люди з алергією на пилок берези можуть отримати результат, що свідчить про алергію на пилок трав.
Без використання молекулярної діагностики неможливо визначити, які симптоми є результатом первинної сенсибілізації, а які пов’язані з перехресними реакціями. Це надзвичайно важливо для ефективності імунотерапії. Чому? Тому що, якщо людині з первинною сенсибілізацією до пилку берези, яка має перехресну реакцію на пилок трав, застосувати СІТ з алергеном чебрецю лугового, ефективність такої терапії може бути дуже низькою або взагалі відсутньою. У такому випадку значно кориснішою буде АІТ з пилком берези [3,4,6].
Молекулярні тести доступні по всій Польщі
Сьогодні молекулярна діагностика алергії є широко доступною і може бути виконана в більшості лабораторій Польщі. Серед доступних тестів можна виділити ті, які дозволяють визначити sIgE до конкретного білка, наприклад, Bet v 1 берези, або кілька найбільш важливих молекул з одного джерела алергену, наприклад, Der p 1, Der p 2, Der p 10 і Der p 23 кліщів Dermatophagoides pteronyssinus, або, наприклад, Api m 1, Api m 10, Ves v 1 і Ves v 5 бджіл і ос.
Також можливе проведення мультиплексних тестів, де визначаються майже 180 білків, найбільш релевантних з усіх наявних алергенів. Такі тести особливо показані в діагностично сумнівних випадках або в ситуаціях анафілаксії невідомої причини [6].
Чи є протипоказання до проведення молекулярного тесту?
Однією з найбільших переваг молекулярних тестів є те, що для їх проведення практично немає протипоказань. Їх можна використовувати незалежно від віку пацієнта, і немає необхідності припиняти прийом ліків від алергії, як у випадку зі шкірним тестуванням. Крім того, молекулярні тести не несуть ризику виникнення важких алергічних реакцій або інших побічних ефектів [7].
Які молекули алергенів асоціюються з ефективною імунотерапією?
Було показано, що сенсибілізація до певних молекул може впливати на більшу ймовірність успішної імунотерапії. Шанс на успішну імунотерапію пов’язаний з наявністю sIgE до основних алергенів певного джерела алергену (таблиця). До них відносяться Bet v 1 берези або Der p 1 і/або 2 кліщів домашнього пилу. Наявність sIgE до основних алергенів допомагає кваліфікувати пацієнта для проведення імунотерапії відповідним алергеном [6].
Які молекули алергенів асоціюються з неефективністю АІТ?
Можна також виділити молекули, сенсибілізація до яких зазвичай асоціюється з низькою ефективністю ЗВТ. До них відносяться профіліни або полікальцини, які широко розповсюджені у рослинному світі. Отже, виявлення у пацієнта sIgE лише до цих білків не є показанням для проведення імунотерапії.
Доведено, що одночасна сенсибілізація до паналергенів та основних алергенів знижує ймовірність успішного проведення імунотерапії. Низька ефективність імунотерапії в деяких випадках може бути пов’язана з недостатньою кількістю сенсибілізуючого білка у вакцині до алергену, як, наприклад, у випадку з основним алергеном кліща домашнього пилу Der p 23 або бджолиної отрути Api m 10 [6]. Найважливіші основні алергени та паналергени, що мають відношення до кваліфікації для проведення імунотерапії, наведені в таблиці.
Чи вимагають європейські стандарти проведення молекулярної діагностики перед імунотерапією?
Чинні стандарти Європейської академії алергії, астми та клінічної імунології щодо специфічної імунотерапії підкреслюють, що підставою для призначення пацієнту АІТ є доказ зв’язку між впливом алергену та наявністю симптомів алергії до IgE [8]. Сучасні європейські стандарти не вимагають абсолютного молекулярного діагнозу для призначення імунотерапії. Однак вони підкреслюють зростаючу важливість молекулярної діагностики у кваліфікації для проведення ІТА, особливо в діагностично сумнівних випадках, наприклад, у пацієнтів з алергією до кількох алергенів [2].
Чи варто використовувати діагностику молекулярну для кваліфікації до алергенної імунотерапії?
Хоча в даний час діагностичні молекулярні тести не є обов’язковими перед початком АІТ, вони надають багато цінної інформації і не тільки допомагають ідентифікувати алергени, відповідальні за симптоми, але й прогнозувати ефективність імунотерапії. На основі профілю сенсибілізації пацієнта можна відрізнити перехресні реакції від первинної сенсибілізації та точно ідентифікувати білок, відповідальний за алергічні симптоми. Це дозволяє підібрати відповідний препарат для десенсибілізації та швидше прийняти рішення про неї, тим самим підвищуючи шанси на успіх лікування.
__________________
Переклад: Соломія Пукаляк
