Що таке контактний дерматит? Симптоми
Контактний дерматит (КД), також відомий як контактна екзема, – це локальна запальна реакція шкіри. Вона виникає внаслідок підвищеної чутливості до зовнішнього подразника, найчастіше хімічної речовини, яка є чужорідною для організму [1]. Симптоми КД дещо частіше зустрічаються у жінок, ніж у чоловіків. Це переважаюче професійне захворювання шкіри, але воно зустрічається не тільки у дорослих, які піддаються впливу подразників на робочому місці. Його також діагностують у дітей, навіть у неонатальному періоді [1]. Вперше контактний дерматит (як реакція на ртуть) був описаний наприкінці 19 століття [1].
При КД можуть спостерігатися такі симптоми, як:
- свербіж,
- набряк,
- еритема та пухирі на шкірі,
- лущення епідермісу,
- розтріскування шкіри,
- ліхенізація або потовщення шкіри (при хронічній формі КД) [1].
Захворювання прогресує у п’ять фаз:
- еритематозно-набрякова,
- ексудативна,
- утворення струпів,
- злущування,
- загоєння [1].
Не тільки алергени – причини КД
Існують різні види контактного дерматиту: алергічний (у відповідь на контактні алергени – гаптени), іритантний (у відповідь на подразнюючі речовини), фотоалергічний або фототоксичний (у відповідь на ультрафіолетове випромінювання) [1,2]. У випадку подразнення – на відміну від алергії – симптоми з’являються після першого контакту з подразником. Як алергічну, так і неалергічну контактну екзему можна розділити на гостру і хронічну.
Алергічний контактний дерматит
Цей тип АД є досить поширеним – за оцінками, на нього страждають 15-20% людей у всьому світі [2]. Найчастіше його викликають нікель, консерванти та ароматизатори [2]. Існують різні групи контактних алергенів:
- метали, наприклад, нікель, кобальт, хром, паладій,
- консерванти, ароматизатори та барвники, наприклад, формальдегід, тимеросал, парафенілендіамін (штучна хна), перуанський бальзам, ефірні олії,
- компоненти ліків та косметики, наприклад, ланолін, неоміцин, бензокаїн,
- прискорювачі вулканізації та антиоксиданти гуми, наприклад, латекс, лайкра
- незатверділі епоксидні смоли [1,3,4].
Алергічний контактний дерматит викликається активацією імунної системи через механізм гіперчутливості пізнього типу. Це означає, що ураження шкіри з’являються не відразу, а протягом 24-48 годин після контакту з алергеном [3]. Спочатку вони охоплюють лише ту ділянку шкіри, яка безпосередньо контактувала з алергеном, але з часом можуть поширюватися [3].
Алергія на нікель
Нікель – основний контактний алерген – широко розповсюджений у навколишньому середовищі та виділяється з багатьох металевих предметів повсякденного вжитку [3]. Він міститься в столових приборах, монетах, медичних імплантатах, ювелірних виробах та інших аксесуарах (пряжках, годинниках) і навіть у продуктах харчування [3]. Метал є причиною більшої кількості випадків алергічного КД, ніж всі інші метали разом узяті [6]. До нього чутливі 17% жінок і 3% чоловіків [3]. У деяких людей розвивається екзема шкіри після лише короткого контакту з нікелем [6]. Цей метал може викликати не лише ураження шкіри, але й шлунково-кишкові, респіраторні та неврологічні симптоми, що називається синдромом системної алергії на нікель (СCAН) [6].
Алергія на латекс
Латекс є відомим контактним алергеном. Хоча частота виникнення алергії на нього становить менше 1%, значно вища частота сенсибілізації серед тих, хто щодня контактує з цим матеріалом. Це, наприклад, медичні працівники, які носять латексні рукавички, а також, що цікаво, пацієнти, які перенесли численні хірургічні процедури [7]. Латекс може навіть викликати дуже важкі реакції – включаючи анафілаксію – у особливо чутливих людей. Однак найчастіше він викликає сухість, печіння, в’язкість, свербіж і почервоніння шкіри, а також запальні ураження (кропив’яні пухирі) [7].
Алергія на косметику
Косметика часто є причиною алергічного контактного дерматиту. На алергічну контактну екзему страждають 5,8 % жінок (серед чоловіків цей показник більш ніж удвічі нижчий) [9]. Однак слід припустити, що ці цифри занижені, оскільки деякі люди з легкими реакціями взагалі не звертаються до лікаря.
Деякі з найбільш значущих алергенів, що містяться в косметиці, включають:
- ароматизатори, наприклад, гераніол, дубовий мох (Evernia prunastri), коричний альдегід
- консерванти, наприклад, парабени, таймерозал,
- барвники, наприклад, ароматичні аміни (п-фенілендіамін – PPD, п-толуендіамін – PTD),
- субстрати та розчинники, наприклад, ланолін, пропіленгліколь, бджолиний віск, каніфоль (у засобах для видалення волосся) [8].
Алергія на косметичні засоби, а точніше на речовини, що містяться в них, може проявлятися набряком, почервонінням шкіри, кропив’янкою, появою ерозій та пухирів, що сочаться [8].
Подразнювальний контактний дерматит
Подразнювальний контактний дерматит, на відміну від алергічного контактного дерматиту, жодним чином не пов’язаний із сенсибілізацією. Він може виникнути у будь-кого, хто контактував з подразником у досить високих концентраціях. Подразник викликає пошкодження кератиноцитів (які виробляють кератин у шкірі) та інших клітин епідермісу. З пошкоджених клітин вивільняються медіатори запалення, що призводить до запалення шкіри [5]. Подразники, які були пов’язані з виникненням КД, включають:
- засоби для чищення та миючі засоби,
- олії, лаки, клеї та розчинники,
- фарби та чорнила,
- добрива та пестициди,
- засоби для захисту деревини,
- скловолокно,
- кислоти та луги,
- паяльні пасти,
- дезінфікуючі засоби та спирти,
- окислювачі та відбілювачі.
Контактному дерматиту, спричиненому подразненням, сприяє робота у вологому середовищі, наприклад, у клінінгу, перукарні та косметиці [5]. Дослідження лімфоцитів периферичної крові у групі перукарів з контактною екземою показало пошкодження ДНК в ядрах клітин. Це пошкодження було спричинене подразнюючими речовинами та фарбами для волосся [5].
Фотоалергічні та фототоксичні реакції
Фотоалергічна або фототоксична реакція, або фотодерматоз, викликається світлом. Однак для виникнення такої реакції, окрім самого випромінювання, необхідний зовнішній фактор (косметичний засіб, лікарський препарат, рослина або її сік). Цей фактор сенсибілізує шкіру до світла [8,10]. Фотоалергічна реакція (рідше) виникає лише у сенсибілізованих осіб, тоді як фототоксична реакція виникає практично у всіх [10].
Симптоми фотодерматозу з’являються протягом декількох хвилин або годин після опромінення. Ризик їх виникнення збільшується при надмірному засмаганні [8]. Найважчі реакції виникають на відкритих ділянках шкіри: обличчя, шия, декольте [10].
Фотоалергічна контактна екзема зазвичай має вигляд папульозних висипань, що супроводжуються свербінням шкіри [10]. Фототоксична реакція, з іншого боку, характеризується еритемою, набряком, пухирями – нагадує сонячний опік. Вона може залишати після себе незворотні зміни кольору шкіри [10].
Речовини з фотосенсибілізуючими властивостями містяться переважно в..:
Косметиці:
- сонцезахисні засоби (п-амінобензойна кислота – PABA, бензофенони),
- ароматизатори (6-метилкумарин, олія бергамоту, амбретський мускус, коричний альдегід),
- консерванти (бітіонол, диглюконат, триклозан).
Лікарських засобів:
- анальгетики (ібупрофен, кетопрофен, напроксен),
- антибактеріальні (азитроміцин, доксицилін, тетрациклін),
- протигрибкові (траконазол, кетоконазол),
- антипаразитарні засоби (хінін, хлорохін),
- протидіабетичні (метформін, гліпізид),
- антигіпертензивні та серцево-судинні (аміодарон, дилтіазем),
- протиалергічні (цетиризин, лоратадин),
- неврологічні, психотропні та седативні (доксепін, карбамазепін, прометазин) [10,11].
До фотосенсибілізуючих рослинних речовин належать діалілодисульфід (у часнику), псоралени (у любистку, крес-салаті, селері), лактонові сесквітерпени (в арніці, золототисячнику, календулі, ромашці, соняшнику, деревію) [10,11].
Контактний дерматит – лікування, діагностика
Діагностика контактного дерматиту базується на проведенні прик-тестів зі специфічним алергеном або фотоалергеном [1,10]. Ключовим моментом лікування є якнайшвидше усунення контакту з сенсибілізуючою або подразнюючою речовиною [1].
З точки зору медикаментозного лікування, в основному застосовуються місцеві глікокортикостероїди (ГКС) або інгібітори кальциневрину, які можна використовувати на таких чутливих ділянках шкіри, як обличчя, шия і пах [1]. Ці препарати випускаються у формі розчинів, мазей та кремів. Мазь від контактного дерматиту рекомендується при сухих ураженнях шкіри. З іншого боку, при наявності везикул та ексудату рекомендується розчин або крем [1].
При тяжкому перебігу КД (з гострим запаленням і залученням великих ділянок шкіри) призначають пероральні глікокортикостероїди. Однак при хронічних формах захворювання застосовують пом’якшувальні засоби, кератолітики (креми з полідоканолом і сечовиною) та вазелін [1].
Допомагають компреси, що підсушують шкіру та знімають свербіж (з 0,9% розчином хлориду натрію, борної кислоти або ацетату алюмінію), а також протисвербіжні та антигістамінні препарати [1].
Aleksandra Lipiec
_____________
Переклад: Соломія Пукаляк
