Діагностика – з чого почати
Всесвітня алергологічна організація рекомендує починати діагностику алергії з детального збору анамнезу та фізикального обстеження[1]. За допомогою бесіди та детальних запитань лікар з’ясує, чи спостерігалися симптоми у пацієнта раніше. Фахівець також запитає, чи діагностували у найближчих родичів алергію або чи спостерігали вони у себе подібні симптоми. Під час збору анамнезу лікар спробує визначити, після контакту з якою речовиною відбулася реакція імунної системи.
Якщо лікар запідозрить алергію, він призначить алергопроби. Вибір тесту буде залежати насамперед від історії хвороби та симптомів пацієнта.
Важливо! У разі проведення шкірних тестів пацієнт повинен припинити прийом ліків, оскільки це може вплинути на результати тесту. При аналізі крові перерва не обов’язкова.
Шкірні тести – діагностика алергії з нуля
В основному використовуються для виявлення інгаляційної, харчової, контактної алергії та алергії на отруту комах. Перед проведенням тесту пацієнти повинні припинити прийом ліків. Залежно від їх типу, перерва має тривати від 1 дня до 4 тижнів [2].
• Шкірні прик-тести – донедавна найпопулярніший метод діагностики. Проводяться на передпліччях, рідше на верхній частині спини. Спеціальним ножем акуратно надрізають шкіру і вводять невелику кількість екстракту алергену. Підтвердженням сенсибілізації є утворення пухиря певного діаметру в місці введення. Цей вид тесту використовується для діагностики переважно інгаляційної та харчової алергії[3].
• Внутрішньошкірні тести – в основному використовуються для діагностики алергії на отрути комах та лікарські препарати. У цьому випадку екстракт алергену вводиться під шкіру за допомогою голки та шприца і, як і в точкових тестах, спостерігається реакція організму в місці введення алергену.
• Прік-тести – проводяться для підтвердження переважно контактної (шкірної) алергії. Лікар просочує серветку екстрактом алергену або наносить його у вигляді пасти на пластир. Тест проводиться на спині пацієнта. Серветка або пластир повинні залишатися на місці протягом 48 годин. Якщо на місці нанесення екстракту з’являється реакція (еритема, папули), алергія підтверджується. У цьому випадку результат перевіряють кілька разів, через 48, 72 і 96 годин.
Провокаційні-тести – діагностика алергії під контролем
Призначені для перевірки реакції певного органу на алерген. Використовуються для діагностики астми, алергічного риніту, алергічного кон’юнктивіту, харчової гіперчутливості, алергії на ліки та отруту перетинчастокрилих [4].
Алерген вводиться безпосередньо в ніс, бронхи або око. Якщо це харчові тести, алерген вводять перорально. Однак через ризик для пацієнта цей вид тестування проводиться лише в окремих клінічних центрах[5].
Аналізи крові – молекулярна діагностика
Використовуються для виявлення астми, алергічного риніту, кон’юнктивіту, харчової алергії або отрути комах. Їх можна проводити навіть дуже маленьким дітям (віком близько 6 місяців). Вони також не вимагають відміни ліків.
• Аналізи крові – спрямовані на визначення концентрації антитіл класу Е (IgE) до конкретного екстракту алергену. Їх наявність є підозрою на алергію. Аналізи крові можуть проводитися на окремі алергени або на спеціальні панелі (набори), що містять від 6 до 30 алергенів. До них відносяться харчові, респіраторні, педіатричні панелі або панелі на антибіотики.
• Молекулярний аналіз крові – найсучасніший інструмент для діагностики алергії. Вони дозволяють визначити концентрацію IgE для окремих молекул, тобто компонентів екстрактів алергенів. (детальніше про молекулярну діагностику алергії).
___________
Переклад: Соломія Пукаляк
