Дитина з алергією – причини
Теоретично, історія алергії може початися вже на 11-му тижні вагітності. Це час, коли плід починає виробляти власні антитіла, і алергени, які проникають через плаценту, можуть викликати сенсибілізацію. Однак лікарі підкреслюють, що при народженні, в принципі, ніяких симптомів алергічних захворювань у дітей не спостерігається [1].
Велику роль у розвитку алергії у дітей відіграє генетика. Лікарі вже довели, що діти успадковують схильність до гіперчутливості. Згідно з дослідженнями, ризик виникнення алергічних захворювань у дитини здорових батьків становить приблизно 15%. Якщо один з батьків страждає на алергію, то ймовірність розвитку алергії у дитини зростає до 30-40%. Якщо ж обоє батьків страждають на алергічні захворювання, то ризик для їхніх нащадків становить від 60 до 80%. [2]
На думку експертів, не останню роль відіграють і фактори навколишнього середовища, серед яких забруднення повітря, велика кількість вихлопних газів, тютюновий дим, надмірна присутність алергенів в оточенні хворого або часті вірусні інфекції[3].
Які алергії вражають наймолодших?
Перші симптоми алергії можуть з’явитися у дітей вже у віці кількох місяців. Наймолодші, в першу чергу, страждають від харчової алергії. На неї страждають від 6 до 8% дітей, у тому числі до 3% немовлят. Діти раннього віку в основному мають алергію на білки коров’ячого молока, яйця та арахіс[4].
Соя та глютен є наступними алергенами, з якими дитина контактує і які можуть викликати у неї сенсибілізацію. У більшості випадків харчова алергія є тимчасовою і проходить протягом перших років життя. Іноді, однак, вона є першим етапом алергічного маршу і прогресує до інших видів сенсибілізації в наступні роки[5].
Дослідження ECAP (Епідеміологія алергічних захворювань у Польщі) підтверджує, що факторами, які викликають алергічні симптоми у дітей, є переважно інгаляційні та харчові алергени. Набагато рідше алергічні симптоми виникають після укусів комах, прийому ліків або контактних алергенів. У період немовляти та раннього дитинства переважають харчові алергени, що викликають симптоми в шлунково-кишковому тракті та на шкірі, тоді як у більш старшому віці інгаляційні алергени відповідають за розвиток симптомів алергічного риніту та астми[6].
Яка статистика? За даними ECAP, харчова алергія зустрічається приблизно у 13% дітей віком 6-7 років та 11% дітей віком 13-14 років, атопічний дерматит – приблизно у 9% дітей в обох вікових групах. Натомість алергічний риніт уражає 24% дітей у віці 6-7 років і 30% дітей у віці 13-14 років. Астма, з іншого боку, вражає 11% дітей в обох вікових групах.
Які симптоми повинні викликати занепокоєння?
Харчова алергія викликає багато симптомів, що часто є причиною того, що її важко діагностувати. У дітей вона може проявлятися реакціями з боку:
- травного тракту у вигляді блювоти, діареї, запорів, появи крові в калі або кишкових кольок.
- шкіри у вигляді атопічного дерматиту, кропив’янки та ангіоневротичного набряку
- дихальної системи у вигляді риніту, отиту, хронічного кашлю, свистячого дихання[7].
Інгаляційна алергія викликає цілий ряд неприємних симптомів у дітей і часто плутається з рецидивуючими інфекціями. Найхарактерніші з них включають:
- сльозотеча та свербіж очей, рецидивуючий кон’юнктивіт, почервоніння та біль у горлі, інфекції верхніх дихальних шляхів постійна охриплість, чхання, хронічний водянистий риніт, сухий кашель, що іноді призводить до блювання, задишка;
- рідше симптоми інгаляційної алергії включають блювання, діарею або ураження шкіри. Іноді приєднуються неспецифічні симптоми, такі як гіперактивність, проблеми зі сном і концентрацією уваги[8].
Як діагностується алергія у дитини?
Діагностика алергії завжди повинна починатися зі збору анамнезу. На основі цього лікар встановить початок і тип скарг, а також будь-які зміни, що відбулися з віком дитини. Він також розпитає про сімейний анамнез алергічних захворювань та оточення дитини [9].
Згодом, якщо лікар запідозрить алергію, він призначить відповідні аналізи. Донедавна лікарі вважали, що шкірні тести не можна проводити дітям до 3 років. Сьогодні вікове обмеження знято, хоча алергологи зазначають, що проведення шкірних тестів у дуже маленьких дітей може бути складним, головним чином через обмежену співпрацю з маленьким пацієнтом[10].
Дитину можуть направити на алергологічні тести крові, які дозволяють визначити рівень специфічних антитіл IgE до певних алергенів. Вони проводяться як альтернатива шкірним тестам або на додаток до них. Тести особливо підходять для дітей та пацієнтів, які постійно приймають ліки, що можуть вплинути на результати шкірних або прик-тестів[11].
Лікування маленького алергіка
Повинно ґрунтуватися насамперед на усуненні алергенної речовини з навколишнього середовища або з раціону дитини. Однак деяких алергенів неможливо уникнути повністю. У такому випадку алерголог може запропонувати десенсибілізацію. Це передбачає введення все більшої дози розведеного алергену протягом 3-5 років, що дозволяє організму звикнути до нього.
З іншого боку, у випадку непіддатливих симптомів лікарі застосовують антигістамінні та стероїдні препарати, які можуть бути у формі таблеток, мазей, кремів або інгаляторів.
