Гістамін – знаменитість у світі алергіків
Гістамін – про нього написано багато статей і, як і належить знаменитості, про нього ходить багато чуток. Що ж таке гістамін і яку роль він відіграє в алергічній реакції? Це біогенний амін, сполука, що виробляється організмом людини [1, 5]. Він є одним з основних факторів, що беруть участь в алергічній реакції. Насамперед при таких захворюваннях, як:
- алергічний риніт (АНН),
- астма,
- атопічний дерматит (АД),
- кропив’янка,
- при інших гострих та хронічних алергологічних проблемах [2,3].
Наш організм зберігає гістамін у різних клітинах, особливо тих, що утворюють легені, слизову оболонку носа та шлунку, а також у шкірі [1]. Під впливом алергену (наприклад, пилку дерев, інгредієнта миючого засобу) він вивільняється з клітин. Вивільнений гістамін впливає на окремі органи і викликає різні – часто неприємні – симптоми.
Які симптоми викликає гістамін?
- Викликає розширення дрібних кровоносних судин і, таким чином, відповідає за збільшення їхньої проникності та просочування рідини з судин,
- знижує кров’яний тиск,
- прискорює серцевий ритм,
- викликає скорочення м’язів бронхів і шлунково-кишкового тракту,
- стимулює секрецію шлункового соку,
- стимулює секрецію слизу,
- призводить до скорочення матки (можливий викидень),
- викликає висип та свербіж [1,2,3,5].
Гістамін – чи можемо ми з ним боротися?
Існують речовини, які зв’язуються з рецепторами на поверхні клітин. Таким чином запобігаючи дії гістаміну, що вивільняється під час алергічної реакції. Залежно від тривалості та спектру дії вони поділяються на дві основні групи:
- антигістамінні препарати 1-го покоління
- антигістамінні препарати 2-го покоління [1,3,4,5].
Однак необхідно пам’ятати, що ці препарати не контролюють алергію, а лише зменшують її симптоми [4].
Антигістамінні препарати першого покоління
Вони мають ширший спектр дії, ніж просто антигістамінні препарати [1,3,5]. Оскільки вони проникають через природний гематоенцефалічний бар’єр, то впливають на нервову систему. Це унеможливлює керування автомобілем після прийому такого типу речовин. Чому? Тому що вони знижують концентрацію уваги і призводять до відчуття сонливості (наприклад, дименгідранат, що міститься в Авіамарині). З іншого боку, ці препарати усувають відчуття нудоти під час водіння. Завдяки впливу на нервову систему, вони є великою підмогою в боротьбі з алергічними захворюваннями шкіри. Особливо з тими, при яких свербіж посилюється під впливом стресу [1].
Ці препарати застосовуються при:
- сезонному та цілорічному риніті,
- при лікуванні висипу, кропив’янки та пов’язаного з ними свербежу
- у боротьбі з бронхіальною астмою,
- вони надають допомогу під час анафілактичного шоку.
Максимальна концентрація препарату в крові досягається через 1-2 години після прийому. Тривалість дії варіюється в залежності від речовини. Протипоказаннями до застосування цієї групи препаратів є глаукома, гіпертрофія передміхурової залози, ураження кісткового мозку та підвищена чутливість до речовин, що містяться в них. Під час застосування цієї групи препаратів можуть виникати побічні ефекти у вигляді м’язового тремтіння, шлунково-кишкових розладів, шуму у вухах, запаморочення або сухості в роті [4]. Люди, які приймають ці препарати, також можуть зіткнутися з порушеннями зору та проблемами з сечовипусканням [4].
Антигістамінні препарати ІІ покоління
Ці речовини мають більш селективну дію, ніж препарати першого покоління, і значно менше впливають на нервову систему, тому при їх застосуванні спостерігається набагато менше побічних ефектів [1,5]. Окрім протиалергічних властивостей, вони мають сильну протизапальну дію, тому часто застосовуються при хронічних захворюваннях шкіри різного походження [4]. Максимальна концентрація препаратів у крові досягається через 1-2 години після прийому, але тривалість їх дії значно довша, ніж у препаратів першого покоління. Ця група засобів в основному використовується при алергічних захворюваннях верхніх дихальних шляхів (тобто таких, як алергічний риніт, тобто нежить) і кон’юнктиви. Застереження: Такі речовини, як кетоконазол, еритроміцин або грейпфрутовий сік уповільнюють метаболізм цієї групи препаратів, викликаючи їх згубний вплив на серце (так звану кардіотоксичність) [1]. Протипоказанням до застосування цієї групи препаратів є підвищена чутливість до активної речовини, що міститься в препараті. Прикладом представника цієї групи препаратів є цетиризин, що міститься, наприклад, у препаратах Зиртек та Аллертек.
Препарати, що пригнічують дегрануляцію тучних клітин
Тучні клітини є одними з клітин, які беруть участь в алергічних реакціях в організмі. Їх розпад призводить до вивільнення гістаміну та інших речовин, відповідальних за симптоми алергії. Препарати, що пригнічують дегрануляцію (тобто розпад) тучних клітин, дозволяють запобігти алергічним реакціям в очах, носі, а також нападам бронхіальної астми [1,5]. Одним із представників цієї групи препаратів є кромоглікат, що міститься, наприклад, у препараті Кромогексал.
Алергія – з нею можна жити!
Завдяки антигістамінним препаратам та інгібіторам дегрануляції тучних клітин ми можемо ефективно запобігати симптомам алергії і таким чином боротися з її неприємними наслідками. Однак, важливо пам’ятати, що ніколи не слід застосовувати ліки самостійно, а завжди консультуватися з лікарем або фармацевтом. Таким чином можна підібрати найбільш підходящий препарат відповідно до проблеми, з якою стикається пацієнт.
Rafał Śliwa
_____________
Переклад: Соломія Пукаляк
