Strefa Alergii | основи алергії

Антигістамінні препарати – коли і для кого?

/ 5.

Data publikacji: 2022-11-17
Читається за 3 хвилини
Алергія стала невід'ємною частиною нашого повсякденного життя, що призводить до багатьох неприємних симптомів. На щастя, завдяки розвитку медицини ми можемо ефективно боротися з ними. Що ж насправді викликає симптоми алергії і чи можуть антигістамінні препарати бути панацеєю від "усіх бід»?

Гістамін – знаменитість у світі алергіків

Гістамін – про нього написано багато статей і, як і належить знаменитості, про нього ходить багато чуток. Що ж таке гістамін і яку роль він відіграє в алергічній реакції? Це біогенний амін, сполука, що виробляється організмом людини [1, 5]. Він є одним з основних факторів, що беруть участь в алергічній реакції. Насамперед при таких захворюваннях, як:

  • алергічний риніт (АНН),
  • астма,
  • атопічний дерматит (АД),
  • кропив’янка,
  • при інших гострих та хронічних алергологічних проблемах [2,3].

Наш організм зберігає гістамін у різних клітинах, особливо тих, що утворюють легені, слизову оболонку носа та шлунку, а також у шкірі [1]. Під впливом алергену (наприклад, пилку дерев, інгредієнта миючого засобу) він вивільняється з клітин. Вивільнений гістамін впливає на окремі органи і викликає різні – часто неприємні – симптоми.

Які симптоми викликає гістамін?

  • Викликає розширення дрібних кровоносних судин і, таким чином, відповідає за збільшення їхньої проникності та просочування рідини з судин,
  • знижує кров’яний тиск,
  • прискорює серцевий ритм,
  • викликає скорочення м’язів бронхів і шлунково-кишкового тракту,
  • стимулює секрецію шлункового соку,
  • стимулює секрецію слизу,
  • призводить до скорочення матки (можливий викидень),
  • викликає висип та свербіж [1,2,3,5].

Гістамін – чи можемо ми з ним боротися?

Існують речовини, які зв’язуються з рецепторами на поверхні клітин. Таким чином запобігаючи дії гістаміну, що вивільняється під час алергічної реакції. Залежно від тривалості та спектру дії вони поділяються на дві основні групи:

  • антигістамінні препарати 1-го покоління
  • антигістамінні препарати 2-го покоління [1,3,4,5].

Однак необхідно пам’ятати, що ці препарати не контролюють алергію, а лише зменшують її симптоми [4].

Антигістамінні препарати першого покоління

Вони мають ширший спектр дії, ніж просто антигістамінні препарати [1,3,5]. Оскільки вони проникають через природний гематоенцефалічний бар’єр, то впливають на нервову систему. Це унеможливлює керування автомобілем після прийому такого типу речовин. Чому? Тому що вони знижують концентрацію уваги і призводять до відчуття сонливості (наприклад, дименгідранат, що міститься в Авіамарині). З іншого боку, ці препарати усувають відчуття нудоти під час водіння. Завдяки впливу на нервову систему, вони є великою підмогою в боротьбі з алергічними захворюваннями шкіри. Особливо з тими, при яких свербіж посилюється під впливом стресу [1].

Ці препарати застосовуються при:

  • сезонному та цілорічному риніті,
  • при лікуванні висипу, кропив’янки та пов’язаного з ними свербежу
  • у боротьбі з бронхіальною астмою,
  • вони надають допомогу під час анафілактичного шоку.

Максимальна концентрація препарату в крові досягається через 1-2 години після прийому. Тривалість дії варіюється в залежності від речовини. Протипоказаннями до застосування цієї групи препаратів є глаукома, гіпертрофія передміхурової залози, ураження кісткового мозку та підвищена чутливість до речовин, що містяться в них. Під час застосування цієї групи препаратів можуть виникати побічні ефекти у вигляді м’язового тремтіння, шлунково-кишкових розладів, шуму у вухах, запаморочення або сухості в роті [4]. Люди, які приймають ці препарати, також можуть зіткнутися з порушеннями зору та проблемами з сечовипусканням [4].

Антигістамінні препарати ІІ покоління

Ці речовини мають більш селективну дію, ніж препарати першого покоління, і значно менше впливають на нервову систему, тому при їх застосуванні спостерігається набагато менше побічних ефектів [1,5]. Окрім протиалергічних властивостей, вони мають сильну протизапальну дію, тому часто застосовуються при хронічних захворюваннях шкіри різного походження [4]. Максимальна концентрація препаратів у крові досягається через 1-2 години після прийому, але тривалість їх дії значно довша, ніж у препаратів першого покоління. Ця група засобів в основному використовується при алергічних захворюваннях верхніх дихальних шляхів (тобто таких, як алергічний риніт, тобто нежить) і кон’юнктиви. Застереження: Такі речовини, як кетоконазол, еритроміцин або грейпфрутовий сік уповільнюють метаболізм цієї групи препаратів, викликаючи їх згубний вплив на серце (так звану кардіотоксичність) [1]. Протипоказанням до застосування цієї групи препаратів є підвищена чутливість до активної речовини, що міститься в препараті. Прикладом представника цієї групи препаратів є цетиризин, що міститься, наприклад, у препаратах Зиртек та Аллертек.

Препарати, що пригнічують дегрануляцію тучних клітин

Тучні клітини є одними з клітин, які беруть участь в алергічних реакціях в організмі. Їх розпад призводить до вивільнення гістаміну та інших речовин, відповідальних за симптоми алергії. Препарати, що пригнічують дегрануляцію (тобто розпад) тучних клітин, дозволяють запобігти алергічним реакціям в очах, носі, а також нападам бронхіальної астми [1,5]. Одним із представників цієї групи препаратів є кромоглікат, що міститься, наприклад, у препараті Кромогексал.

Алергія – з нею можна жити!

Завдяки антигістамінним препаратам та інгібіторам дегрануляції тучних клітин ми можемо ефективно запобігати симптомам алергії і таким чином боротися з її неприємними наслідками. Однак, важливо пам’ятати, що ніколи не слід застосовувати ліки самостійно, а завжди консультуватися з лікарем або фармацевтом. Таким чином можна підібрати найбільш підходящий препарат відповідно до проблеми, з якою стикається пацієнт.

Rafał Śliwa

_____________

Переклад: Соломія Пукаляк

 

  1. Kompendium farmakologii pod red. Waldemara Jańca; wyd. PZWL 2021
  2. Górski P.: „Histamina – mediator najdłużej znany, do dziś niepoznany”. Alergia, 2007, 4: 33-35
  3. Emeryk A.: Leki przeciwhistaminowe w chorobach alergicznych – co jest ważne dla lekarza i pacjenta?. Alergia, 2009, 1: 29-32
  4. Woźniak- Wakuluk M, Nowicki R.: „Leki przeciwhistaminowe w alergicznych chorobach”. Forum Medycyny Rodzinnej 2008, tom 2, nr 4, 298-301
  5. Podstawy Farmakoterapii. Tom II. Pod red. Wojciecha Kostkowskiego i Zbigniewa S. Hermana; wyd. PZWL 2010