Атопія та алергія
Атопія – це ще не алергія, вона може передувати появі алергії протягом багатьох років. Це постійна схильність організму до підвищеної чутливості до речовин (наприклад, алергенів), на які люди без такої схильності не реагують. Вона є невід’ємною особливістю організму і не може бути «вилікувана» [2]. Атопія призводить до надмірного вироблення імуноглобуліну Е (IgE), антитіл, які відіграють ключову роль у механізмі алергічної реакції [1]. За оцінками, на атопію страждає до 30% населення розвинених країн [2]. Діагностувати її можна дуже рано – ще в дитинстві. І в більшості випадків саме у дітей [3].
Як її виявити? Наявність підвищеного рівня IgE в діагностичних тестах (шкірні прик-тести або аналізи крові) підтверджує сенсибілізацію (атопію), але не алергію. Про алергію можна говорити лише тоді, коли, окрім позитивного результату тесту, з’являються симптоми після контакту з сенсибілізуючою речовиною. У випадку сенсибілізації симптоми алергічного захворювання можна лише очікувати в майбутньому (хоча вони не обов’язково з’являться).
Справа в генах? Атопія у дітей
Генетичні фактори відіграють значну роль в атопії. Алергічні захворювання не успадковуються, але схильність до них – так. Повна картина успадкування схильності до алергії складна – вона є результатом взаємодії багатьох генів. До 80% людей з атопією мають сімейний анамнез алергії [2]. Тому ретельний сімейний анамнез відіграє таку важливу роль у діагностиці. Однак важливо пам’ятати, що атопічні захворювання можуть виникати і у людей, які не успадкували гени, причетні до розвитку алергії [1]. Це означає, що ризик розвитку захворювання існує завжди.
Цікаво, що дослідження дозволили вивчити зв’язок між наявністю або відсутністю алергії у батьків і ймовірністю того, що алергія проявиться у дитини:
- немає алергії у батьків – ризик алергії у дитини: 5-15%,
- алергія у одного з батьків – ризик алергії у дитини: 20-40%,
- алергія у обох батьків – ризик алергії у дитини 40-60%,
•однаковий тип алергії в обох батьків – ризик алергії у дитини: 50-80% [4,5,6].
Атопічні захворювання
Атопія – в залежності від провокуючого фактору – призводить до розвитку різних видів алергії (інгаляційної, харчової, контактної) у більшості людей. Вони, в свою чергу, можуть бути пов’язані з виникненням:
- бронхіальної астми,
- атопічного дерматиту,
- алергічного риніту,
- алергічного кон’юнктивіту,
- кропив’янки,
- ангіоневротичний набряк,
- анафілаксія [2].
Атопія має багатогранний вплив на здоров’я. Це демонструють, наприклад, дослідження, проведені серед наймолодших дітей. Діти з атопічними захворюваннями менш фізично та соціально активні, ніж здорові однолітки. Вони мають гіршу якість сну, частіше пропускають школу, стикаються з труднощами у навчанні та вищим рівнем тривожності (особливо це стосується дітей з харчовою алергією) [3].
Поширеність атопічних захворювань зростає протягом останніх десятиліть. Їх поширеність варіюється в залежності від регіону світу. Чим більш «західним» є спосіб життя суспільства (наприклад, використання антибіотиків, дієта з низьким вмістом клітковини, забруднення навколишнього середовища), тим вищою є поширеність атопії. Розвитку атопії сприяє зростаюча урбанізація [3].
З іншого боку, з’являється все більше доказів того, що збалансований мікробіом кишечника (тобто загальна кількість організмів, що населяють кишечник), який найбільш інтенсивно формується до другого року життя дитини, може захищати від атопічних захворювань [7].
Що таке атопічний марш?
Атопія – це проблема, яка триває і розвивається протягом усього життя. Важливим у цьому контексті є т. зв атопічний марш, що характеризується переходом одного атопічного захворювання в інше. Припускають, що атопічний марш веде від харчової алергії через атопічний дерматит до бронхіальної астми [8]. Однак не завжди це відбувається однаково [3]. У деяких людей це може початися з атопічного дерматиту, потім перерости в астму і, нарешті, в алергічний риніт [3].
Різні як симптоми, так і пул алергенів, до яких у пацієнта алергія [8]. Як правило, з віком людина з атопією починає все краще переносити харчові алергени, але повітряно-крапельні – все гірше. Більшість дітей розвивають толерантність до їжі через кілька місяців після введення елімінаційної дієти [8]. Однак це, як правило, не кінець їхньої подорожі через атопічні захворювання.
Aleksandra Lipiec