Велика вісімка харчових алергенів
Близько 40 відсотків населення сьогодні страждає від алергії різного типу. Експерти прогнозують, що ця цифра буде зростати[1]. До основних видів належить харчова алергія. Згідно з дослідженнями, близько 6% дітей і 3% дорослих страждають від харчової алергії[2]. Як ці цифри можна перевести на польське населення? Звернімося до статистики Центрального статистичного управління за минулий рік. Виходячи з них, можна припустити, що харчовою алергією страждає близько 420 000 дітей та понад 930 000 дорослих.
Фахівці виділили “велику вісімку” продуктів харчування, на які припадає близько 90 відсотків усіх випадків харчової алергії[3]. До них належать: коров’яче молоко, яйця, риба, молюски, цитрусові, горіхи, пшениця та соя.
Де вирощують сою?
Соя – це однорічна рослина, яка походить зі Східної Азії. Цікаво, що вона відома з давніх часів[4]. Наразі її основними виробниками є США, Бразилія та Аргентина. Соя також потрапила до Європи. Перші спроби адаптувати її вирощування до європейського клімату були зроблені в Австрії в 19 столітті. На даний момент соя також вирощується в Польщі, але площі її вирощування, хоча і збільшуються з кожним роком, є відносно невеликими. У 2019 році вона займала 21 000 га[5], із загальної площі в обробітку 7,3 мільйона гектарів.
Алергія на сою, або що робить нас алергіками?
Про алергенність соєвих білків вперше повідомили ще в 1930-х роках. Остаточно їхні алергенні властивості були задокументовані 40 років тому[6]. Зараз відомо, що соєві боби містять ряд білків, які можуть викликати алергічні реакції. Вісім з них описані найкраще.
Алергія на білки зберігання сої, тобто молекули Gly m 5 і Gly m 6, пов’язана з важкими анафілактичними реакціями, тоді як основним алергеном сої, до якого чутливі більшість пацієнтів з алергією на цю рослину, є молекула Gly m 4. Два алергени Gly m 1 і Gly m 2 присутні в соєвому пилу і можуть посилювати симптоми бронхіальної астми у сенсибілізованих осіб. Інші алергени цієї рослини: Gly m3 (профілін), Gly m 7 (біотинільований білок насіння) і Gly m 8 (S2 альбумін) мають менше значення в діагностиці харчової алергії[7].
Як відстежити сою?
Соєві боби містять близько 40% білка і 20% жирів (серед них велика кількість ненасичених жирних кислот). Вони також містять до 17 вітамінів групи В і мінерали, такі як азот, калій, магній, залізо, кальцій і фосфор[8]. Дієтологи визнають сою важливим компонентом нашого раціону, особливо коли ми обмежуємо або повністю виключаємо м’ясо з нашого раціону.
Проблема, однак, полягає в тому, що соя може міститися в продуктах харчування не тільки у вигляді легко ідентифікованих цільних зерен, борошна, олії, концентратів або білка. Трапляється, що соєві алергени приховані в м’ясних продуктах, хлібобулочних виробах, кондитерських виробах, морозиві або десертах[9]. Крім того, соєвий лецитин, який широко використовується в харчовій, фармацевтичній та косметичній промисловості, також може бути джерелом так званих прихованих алергенів. Що це означає для алергіка? Здійснюючи щоденні покупки, їй майже доводиться перетворюватися на детектива, який ретельно вивчає етикетки та розшифровує всі інгредієнти обраного продукту.
Як проявляється алергія на сою
Алергія на сою може мати широкий спектр симптомів. Два білки, Gly m 1 і Gly m 2, як основні інгаляційні алергени сої, в першу чергу відповідають за респіраторні симптоми, включаючи свербіж у носі, нежить, чхання, набряк гортані і навіть задишку. Підвищена чутливість до цих алергенів також може призвести до загострення бронхіальної астми.
Інші алергени сої класифікуються як харчові алергени. Вони можуть викликати багато шлунково-кишкових симптомів, оральний алергічний синдром, нудоту, блювоту, біль у животі, діарею або хронічний ентерит. [10].
Проблеми діагностики та лікування алергії на сою
Як зазначають експерти, діагностувати алергію на сою все ще непросто. Діагностика повинна починатися з ретельного та всебічного збору анамнезу. Алерголог розпитає пацієнта про наявні симптоми, інші алергічні захворювання або ліки, які він приймає[11]. На основі цього він порекомендує подальші діагностичні процедури.
Золотим стандартом діагностики алергії на сою вважається подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження. Однак, як підкреслюють фахівці, його нелегко провести і для цього потрібні спеціалізовані умови. Важкі реакції можуть виникнути і при введенні продукту пацієнту. З цієї причини дослідження проводяться рідко і лише в спеціалізованих установах[12].
Для діагностики алергії на сою також використовують шкірні прик-тести та визначають рівень специфічних Е-антитіл у крові пацієнта[13].
Які ще методи можуть бути використані? Третім етапом діагностики алергії до сої можуть бути молекулярні тести. Донедавна вони розглядалися як доповнення до анамнезу та тестів на основі екстрактів алергенів. Сьогодні багато фахівців схильні ставити молекулярну діагностику нарівні з тестами на основі екстрактів і рекомендувати її вже на другому етапі діагностики[14].
Як лікувати алергію на сою? У цьому питанні фахівці сходяться в думці. Першочерговим методом після встановлення діагнозу алергії на цю рослину буде виключення її з раціону[15].
Agnieszka Kalinowska
__________________
Переклад: Соломія Пукаляк
