Пилові кліщі – що це таке і як вони впливають на алергіків?
Кліщі – дрібні павукоподібні, які живуть у будь-якому середовищі та кліматі – налічують до 45 000-46 000 видів [4]. Однак, з точки зору алерголога, кліщі домашнього пилу є найбільш проблемними. Їх вважають одними з винуватців у механізмі розвитку алергії та астми [5]. Кліщі харчуються відлущеним епідермісом та іншими мікроорганізмами, такими як пліснява. Тому в певному сенсі вони є корисними. Проблема в тому, що їхні білки можуть бути алергенними – як для людей, так і для домашніх тварин [9]. Алергени кліщів містяться не лише в їхніх м’язах, але й у фекаліях [2]. Фекалії кліщів містять високоалергенний білок Der p 1 [11].
У нашій кліматичній зоні основними алергенами є види роду Dermatophagoides (Dermatophagoides pteronyssinus, Dermatophagoides farinae), які становлять до 90% всіх пилових кліщів [2]. Це теплолюбні організми. Найбільш інтенсивно вони розмножуються при 17-32℃, тобто влітку. Однак не варто недооцінювати їх присутність восени або взимку. Циркуляція повітря, нагрітого радіаторами, спонукає кліщів підніматися із зайнятих поверхонь [10]. Саме тому восени спостерігається найбільший приріст скарг на алергію на кліщів [11]. За оптимальних умов кліщі, накопичені протягом літнього сезону, можуть виживати протягом 1-5 місяців [6].
Кліщі накопичуються в килимах, м’яких меблях, одязі та плюшевих іграшках [2], тому їхні білки є кімнатними алергенами. Улюбленим місцем проживання кліщів є спальня, а в ній – ліжко. Найбільше їх у матрацах, подушках та ковдрах [10]. Там їх у 10 разів більше, ніж у килимах [11]. Коли алергенні білки потрапляють у дихальні шляхи алергіка, вони подразнюють слизову оболонку, що призводить до запалення [5]. Тому алергік може мати хронічний нежить і постійно закладений ніс. Іноді ці симптоми супроводжуються постійним чханням і головним болем [5] та астмоподібними симптомами (задишка і хрипи, особливо вночі та вранці) [11]. Тоді слід розпочати лікування алергії на кліщів.
Читайте також:
Профілактика є ключовим фактором. Що ви можете зробити, щоб запобігти появі кліщів?
При виявленні або підозрі на алергію на кліщів домашнього пилу необхідно діяти негайно. Перший крок до полегшення симптомів – обмежити контакт з алергеном. Що допоможе боротися з кліщем? В першу чергу
- видалення домашніх резервуарів пилу (штори, килими, підлогові покриття, покривала, м’які меблі) або очищення їх за допомогою високих температур, наприклад, пароочисником,
- щоденне провітрювання приміщень,
- часте прання постільної білизни (щотижня) та ковдр і подушок (щомісяця) при мін. 60℃,
- винесення матраців на вулицю при зниженні температури повітря до -20℃,
- використання так званої бар’єрної постільної білизни (антиалергенної), яка не пропускає кліщів та інші алергени,
- використання засобів від пилових кліщів, наприклад, препаратів на основі гераніолу,
- вологе прибирання меблів і поверхонь підлоги та полірування поліролями,
- використання повітряних фільтрів та пилососів типу HEPA,
- заморожування, тобто поміщення матеріальних аксесуарів та іграшок (особливо плюшевих ведмедиків) у поліетиленових пакетах у морозильну камеру принаймні раз на 1-2 тижні,
- зниження вологості в приміщенні до 40-45%,
- ховати одяг у шафах, а книги та інші повсякденні речі – у зачинених шафах [4, 10, 11].
Лікування алергії на кліщів домашнього пилу
Симптоматичне лікування алергії на кліщів домашнього пилу для усунення супутніх скарг базується на фармакології. При риніті застосовуються:
- антигістамінні препарати (місцеві та пероральні),
- глюкокортикостероїди (місцеві та системні),
- інтраназальні антигістамінні препарати в поєднанні з інтраназальними •глюкокортикостероїдами,
- α-адренергічні препарати (симпатоміметики),
- антилейкотрієнами,
- іпратропію бромідом,
- кромони [10].
Шлях лікування завжди повинен обирати лікар, залежно від типу і тяжкості симптомів та віку пацієнта.
Імунотерапія – сучасна зброя в боротьбі з алергією на кліщів
Наразі алерген-специфічна імунотерапія (АІТ) вважається єдиним причинно-наслідковим методом лікування кліщової (і некліщової) алергії [3, 7]. Це варіант десенсибілізації із застосуванням вакцини (підшкірної, пероральної або інтраназальної) [3]. Результатом такого виду терапії є розвиток толерантності до алергену, який відбувається поступово (дози алергену систематично збільшуються) [13]. Лікування кліщової алергії, якщо воно повинно мати довготривалий ефект, має бути розподілене на 3-5 років [14].
Імунотерапія має не тільки лікувальний ефект (полегшення або повне усунення симптомів), але й профілактичний (запобігання їх появі в майбутньому) [7]. Вакцинація може захистити від алергічного риніту та бронхіальної астми, викликаних алергією на кліщів. Вона також може захистити від розвитку сенсибілізації до інших алергенів. За даними деяких досліджень, її ефективність проти кліщів сягає 80% [7]. Однак в окремих групах пацієнтів (наприклад, з АД) вона значно нижча [15].
Пацієнти в Польщі можуть скористатися перевагами відшкодованого лікування алергії на кліщів за допомогою імунотерапії. До них відносяться:
- класична імунотерапія (ін’єкційна, підшкірна) для дорослих і дітей (старше 5 років) з IgE-опосередкованою алергією [12, 13, 16],
- пероральна (сублінгвальна) імунотерапія для пацієнтів віком 12-17 років, яка підходить для застосування в домашніх умовах [7, 14].
