Алергія та депресія – дві хвороби 21 століття
Депресія та алергія – попри те, що вони здаються такими різними, мають багато спільних знаменників. Наука досліджує, чи існує між ними причинно-наслідковий зв’язок. Депресія та алергія – це хвороби цивілізації та епідемії 21 століття. Ці хвороби характеризуються глобальною поширеністю, а їх зростання є наслідком прогресу сучасної цивілізації.
Нездорове харчування, стрес, низька фізична активність, забруднення повітря та урбанізація, серед іншого, сприяють зростанню захворюваності на хвороби цивілізації [1].
Депресія в цифрах
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, 280 мільйонів людей у світі страждають від депресії. Ця хвороба є причиною понад 700 000 випадків самогубств щороку [2]. Це четверта найпоширеніша причина смерті серед людей віком 15-29 років [2]. При цьому понад 75% людей з депресією в країнах з низьким і середнім рівнем доходу не отримують лікування взагалі [2].
А як це відбувається в Польщі? Після пандемії психічне здоров’я поляків погіршилося в безпрецедентних масштабах [4]. Одним із чинників, відповідальних за це, є феномен пандемічного гострого стресового розладу, який пов’язаний з підвищеним рівнем страху та тривоги [4]. У даний час, за даними Національної служби охорони здоров’я, приблизно 1,2 мільйона поляків страждають від депресії [6]. У 2021 році антидепресанти, що відшкодовуються, придбали на 59% більше пацієнтів, ніж у 2013 році [6].
Тривога, стигма та відчуття шкоди: між алергією та депресією
Останніми роками відбулися значні зміни у сприйнятті депресії, про яку повсякчас згадують у засобах масової інформації. Широко розповсюджені такі заходи, як освітні кампанії та програми профілактики депресії. Однак хвороба все ще залишається табуйованою темою в багатьох колах і часто розвивається в таємниці. Однією з причин цього є страх стигматизації [1].
Стигматизація – це явище, яке також добре знайоме хворим на алергічні захворювання, особливо з шкірними проявами. Важливість психологічних факторів у перебігу алергічних захворювань все частіше підкреслюється. Алергіки можуть відчувати загострення симптомів під впливом супутнього стресу [7]. А фактор стресу має велике значення в розвитку депресії [8].
Нерідко люди з алергією відчувають почуття болю та підвищений рівень страху смерті [13]. Не сприяє цьому і той факт, що препарати, які використовуються для лікування алергії, особливо якщо ними зловживати або приймати їх не за призначенням, можуть змінювати настрій і поведінку [8]. Вони мають здатність опосередковано або безпосередньо впливати на центральну нервову систему [10], а також цілу низку побічних ефектів. Це породжує тривогу, а її небезпечним наслідком є стероїдофобія [13], яка є основною перешкодою для ефективного лікування. Таким чином, утворюється замкнуте коло.
Зв’язок між депресією та алергічними захворюваннями був предметом багатьох наукових досліджень. Як вони виглядають для алергічного риніту, атопічного дерматиту та харчової алергії?
Алергічний риніт і депресія
Алергічний риніт (АР), відомий як сінна лихоманка, є найпоширенішим хронічним захворюванням у підлітків і молодих людей, а також найпоширенішим алергічним станом загалом [9]. Його симптоми уражають приблизно 23-30% людей в Європі та майже 9 мільйонів поляків [12]. АР є надзвичайно неприємним і призводить до значного погіршення якості життя [8,10]. Він погіршує соціальне функціонування, сприяє прогулам на роботі та в школі, а також погіршує когнітивні функції, викликає труднощі зі сном і підвищує відчуття втоми [11]. А це прямий шлях до проблем з психічним здоров’ям.
Дослідження показали, що такі фактори, як стрес, погіршення настрою і суїцидальні думки корелюють з АР [10]. Через ці зв’язки було вивчено перетин між алергічним ринітом і депресією та суїцидальною поведінкою [8]. Проблема була визнана ще в 1930-х роках. У той час її описували як “алергічну токсемію” (алергічний токсикоз), що характеризується втомою, психомоторною та розумовою загальмованістю, поганою пам’яттю, дратівливістю і просто депресією [8,12].
Сучасні дослідження свідчать, що такі симптоми зумовлені активністю цитокінів та інших молекул, пов’язаних з персистенцією запалення при АР [8]. Існує чітка кореляція між підвищеною і тривалою імунною відповіддю на алерген і виникненням нервово-психічних симптомів [12]. Як алергічний риніт, так і депресія пов’язані з активацією запальних шляхів за участю схожих медіаторів [8]. Припускають, що цитокіни, які вивільняються під час алергічних реакцій, викликають нейроповедінкові порушення. І таким чином прискорюють або увічнюють психіатричні проблеми, особливо депресію [8].
Існують також докази зв’язку між впливом інгаляційних алергенів та загостренням депресії [8]. Важливим у цьому контексті є той факт, що численні дослідження сезонності самогубств підтвердили існування весняного піку, який збігається з піком експозиції до пилкових алергенів [8]. У Фінляндії було проведено аналіз 13-річної бази даних усіх самогубств. Серед тих, хто покінчив життя самогубством, була виділена група людей, госпіталізованих з приводу атопії. Аналіз показав, що переважна більшість з них (78%) звели рахунки з життям під час сезону пилкування (навесні або влітку) [8].
Депресія у людей з атопічним дерматитом
Депресія та інші нервово-психічні розлади часто співіснують з атопічним дерматитом. АД – це алергічне запальне захворювання, що вражає 4,7-9,2% дітей і 2-8% дорослих у Польщі [14]. Картина цього захворювання складається з ряду симптомів, таких як утворення уражень шкіри. Однак найбільш значущим з них є постійний свербіж, який суттєво впливає на якість життя [15]. Він викликає рефлекс розчухування, який може запалити ураження шкіри та призвести до суперінфікування.
Читайте також:
Про зв’язок між АД та нервовою системою свідчить вже сам латинський термін “нейродерміт”, який з’являється в науковій літературі [15]. Світові дослідження показують, що емоційні розлади можуть призводити до загострення хронічного запалення шкіри (яке спостерігається у 70% пацієнтів з АД). Вони також можуть призводити до підвищеної схильності до депресивних станів [15]. Більше того, ризик депресії зростає зі збільшенням тяжкості ураження шкіри. Симптоми проявляються найсильніше у людей з симптомами АД від помірного до тяжкого ступеня тяжкості [15].
На сьогодні відомо, що до 30-40% людей зі шкірними захворюваннями (не тільки АД) вже потребують психіатричної або психологічної допомоги. При цьому було виявлено, що суїцидальні думки значно частіше зустрічаються у людей з АД (18,9%), ніж у людей з контактною екземою (5,8%) або кропив’янкою (6,3%) [15]. Усі шкірні захворювання, симптоми яких помітні для оточуючих, можуть призвести до відчуття стигматизації та погіршення самооцінки [16]. Таким чином, вони мають значний вплив на психіку.
Питання психічного здоров’я у людей з дерматологічними проблемами є однією з найбільш швидкозростаючих галузей медицини – психодерматології [15].
Харчова алергія та депресія
Психосоціальне функціонування та якість життя значно погіршуються через харчову алергію, яка все частіше діагностується [17]. Наразі від неї страждають 4-8% дітей та 2-4% дорослих [18]. Зазвичай харчова алергія діагностується в ранньому дитинстві, а найпоширенішими алергенами є коров’яче молоко та яйця [17,18].
Виявлення харчової алергії у дитини впливає на життя всієї родини – соціальні зустрічі, ночівлі у друзів, подорожі, відвідування ресторанів, харчування в яслах, дитячому садку або школі [17]. Пацієнтам з харчовою алергією – або їхнім батькам – доводиться постійно і ретельно перевіряти етикетки продуктів харчування, ліків і навіть іграшок та засобів особистої гігієни [17]. Вони щодня стикаються з високим рівнем тривоги та стресу.
Батькам – через страх смертельної алергічної реакції – дуже важко залишати дітей без нагляду, наприклад, в установах, і з цієї причини вони припиняють навчання і стають надмірно пильні [20]. Це, в свою чергу, стає все більшою проблемою, коли діти дорослішають [17]. Такі батьки, особливо матері, звертаються до лікарів з депресією і тривогою [20].
А як це відчувають діти? Дослідження, проведене в Італії серед учнів віком 11-17 років, підтвердило, що підлітки з харчовою алергією мають більші емоційні та поведінкові труднощі, ніж їхні однолітки [17]. В аналогічному австралійському дослідженні підлітки з алергією мали більш виражені симптоми депресії, тривоги [17]. Було виявлено, що ці учні мають підвищений ризик розвитку депресії у дорослому віці. Важливим у цьому контексті є також той факт, що, згідно з дослідженням, проведеним у США, 24% дітей з харчовою алергією стикаються з булінгом, пов’язаним з алергією. Більшість таких інцидентів трапляється у школі [20].
У той же час було показано, що лише 40% студентів коледжів з харчовою алергією дотримуються дієтичних обмежень. Лише 6,6% носять із собою автоінжектор [20]. Не дивно, що ризик смерті від випадкового вживання їжі у молодих людей зростає [20].
Варто також згадати, що харчова алергія підвищує ризик не лише депресії, але й посттравматичного стресового розладу (ПТСР). ПТСР може бути спровокований, наприклад, анафілактичним шоком або сильним стресом, пов’язаним з неочікуваним впливом алергену [20].
Aleksandra Lipiec
__________________
Переклад: Соломія Пукаляк
