Механізм діагностики: чи це справді фізика?
Теорія біорезонансу передбачає, що кожна клітина нашого організму випромінює специфічні електромагнітні коливання [2]. Подібним чином «працюють» і зовнішні речовини, такі як пилок чи харчові продукти. За словами прихильників цього методу, апарат для біорезонансу вловлює ці сигнали за допомогою електродів, які пацієнт тримає в руках. Потім він порівнює їх зі зразками, збереженими в комп’ютері.
Насправді не існує жодних надійних наукових доказів, які б підтверджували, що алергія має власний вимірюваний «магнітний підпис». Те, що апарат фактично вимірює, – це електричний опір шкіри [3]. Цей параметр є надзвичайно мінливим і залежить від чинників, які не мають жодного зв’язку з алергією, а саме:
- вологості долонь – навіть незначне потовиділення через стрес, що супроводжує обстеження, змінює результат [3];
- сили натискання на електрод – сильніше стискання металевого датчика інтерпретується апаратом як зміна сигналу [3];
- стану гідратації та температури – провідність струму через тканини змінюється залежно від вмісту води в організмі [3].
Достатньо, щоб особа, яка проводить тест, сильніше притиснула датчик (несвідомо або навмисно), і апарат зафіксує зміну потоку струму. Це пояснює, чому біорезонанс майже завжди знаходить «якісь» алергії.
«Лікувальний» механізм, тобто спроба усунення коливань
У кабінетах часто пропонують не лише діагностику, а й «десенсибілізацію» за допомогою біорезонансу. Вона полягає у передачі в організм «інвертованих» електромагнітних хвиль, які нібито мають пригнічувати «патологічні» [3]. З медичної точки зору цей метод не має жодних підстав. Алергія є складним імунологічним процесом, пов’язаним із надмірною реактивністю імунної системи. При найпоширенішому механізмі (І типу) відбувається утворення специфічних антитіл класу IgE у відповідь на конкретні білки. Алергічні реакції також можуть мати характер, не пов’язаний з антитілами, де ключову роль відіграють Т-лімфоцити [4].
Однак незалежно від механізму виникнення, ці процеси неможливо «усунути» за допомогою струму низької сили. Покращення самопочуття, про яке повідомляють деякі люди, зазвичай зумовлене психологічним механізмом або циклічним перебігом захворювання. Симптоми алергії мають природну тенденцію до самостійного послаблення та посилення з часом [5].
«Докази» з медичних баз даних - чому окремі дослідження можуть вводити в оману?
У базі PubMed можна натрапити на поодинокі роботи, що припускають ефективність біорезонансу в лікуванні атопічного дерматиту або астми у дітей. Чому медична спільнота вважає їх ненадійними? Аналіз цих публікацій виявляє низку методологічних помилок [5].
- відсутність контрольної групи або сліпого дослідження - у багатьох таких дослідженнях учасники знали, що проходять терапію, що створює значний простір для ефекту плацебо;
- невелика дослідницька група - висновки, зроблені на основі кількох або кільканадцяти осіб, є статистично незначущими та не можуть бути поширені на широку популяцію;
- суб’єктивна оцінка симптомів - замість об’єктивних медичних показників, таких як, наприклад, рівень антитіл IgE, автори часто спираються на анкети задоволеності. Вони не відображають біологічного стану організму;
- публікація в журналах із низькою науковою репутацією, які не застосовують суворого наукового рецензування.
Належним чином проведені рандомізовані дослідження з подвійним сліпим контролем однозначно довели, що біорезонанс не має жодної терапевтичної цінності в алергології [6].
Інші ненаукові методи: кінезіологія та тести з краплі крові
Біорезонанс – не єдина діагностична пастка.
- Також популярною є прикладна кінезіологія. Відповідно до цієї методики, про наявність алергії нібито свідчить зниження сили м’язів, коли обстежувана особа тримає в руці ампулу з алергеном [7].
- Ще одним суперечливим методом є цитотоксичні тести (з краплі крові). Вони полягають у спостереженні під мікроскопом за поведінкою білих кров’яних клітин після контакту з алергеном [3].
Алергологічні товариства однозначно підкреслюють, що альтернативні методи не мають достатньо документально підтвердженої ефективності в діагностиці та лікуванні алергії [8,9].
Небезпечні наслідки псевдомедицини
Використання альтернативних методів замість достовірної діагностики несе серйозний ризик для здоров’я:
- необґрунтовані елімінаційні дієти – відмова від багатьох продуктів на основі хибних результатів призводить до небезпечних дефіцитів поживних речовин [10];
- непотрібні обстеження – особи, введені в оману ненауковими тестами, часто потрапляють у діагностичну «петлю». Вони проходять подальші дорогі й часто зайві обстеження (як альтернативні, так і традиційні). Це затримує встановлення правильного діагнозу та спричиняє зайвий стрес [11];
- затримка належного лікування – час, витрачений на «десенсибілізацію» за допомогою струму, є періодом, у якому запальний процес прогресує. Це призводить до посилення симптомів [3].
Достовірна діагностика алергії базується на методах із підтвердженою ефективністю, таких як:
- аналізи крові (оцінка рівня антитіл IgE в крові до окремих алергенів),
- прик-тести (оцінка реакції шкіри після контакту з алергенами),
- патч-тести (використовуються в діагностиці контактної алергії),
- провокаційні тести (у діагностиці харчової або лікарської гіперчутливості) [12].
Лише правильно діагностоване захворювання дозволяє впровадити ефективне та безпечне лікування. Його основними елементами є:
- уникання підтверджених алергенів,
- фармакотерапія (наприклад, сучасні антигістамінні препарати),
- іноді також імунотерапія (єдиний метод причинного лікування алергії) [12].
Barbara Bukowska
__________________
Переклад: Соломія Пукаляк
