Я отримую результат алергічного тесту, який позитивний. Серед позначень з’являється абревіатура CCD. Чи це щось, на що можна мати алергію?
CCD (англ. Cross-reactive Carbohydrate Determinant – перехресно реагуючі вуглеводні детермінанти) – це фрагменти молекул (цукрові ланцюги), що зустрічаються в природі, головним чином у рослинах (наприклад, у пилку, фруктах, овочах), а також у отруті комах чи латексі. У ссавців, включно з людиною, вони не зустрічаються. Наша імунна система запрограмована так, щоб виробляти антитіла проти майже будь-якої чужорідної структури, з якою стикається. Тому у деяких людей можуть з’являтися антитіла IgE, спрямовані проти CCD. Однак, хоча імунна система виробляє антитіла IgE проти CCD, ці цукрові ланцюги не поводяться як типові алергени для нашого організму. Контакт із CCD не викликає симптомів алергії (наприклад, чхання, висипу чи задишки). Якщо на результаті тесту зазначено CCD, причин для занепокоєння немає, проте варто проконсультуватися з алергологом, який оцінить результат і визначить його клінічне значення.
Що на практиці означає позитивний результат CCD на тесті?
На практиці це означає, що результат тесту на алергію може бути «помилково позитивним» або «помилково завищеним». Тест може показати реакцію на багато алергенів, навіть якщо насправді організм на них не реагує. Це відбувається тому, що антитіла проти CCD з’єднуються з подібними цукровими фрагментами, що містяться в різних алергенах. Таке явище може призводити до уявної чутливості до багатьох різних алергенів, хоча пацієнт не має симптомів. Проте позитивний результат CCD є важливим сигналом: інтерпретацію тесту слід проводити обережно та за участю алерголога, який врахує цю інформацію, щоб відрізнити справжню алергію від перехресних реакцій.
Як часто виявляються антитіла проти CCD?
Антитіла IgE проти CCD відносно часто виявляються в сироватці крові у людей з алергіями. Найбільше епідеміологічне дослідження на цю тему охоплювало понад 4500 осіб (як із алергіями, так і без алергічних захворювань). З нього випливає, що загальна частота виявлення IgE проти CCD становить близько 23%. У людей без алергії цей показник низький і сягає лише 5%, тоді як у осіб із сенсибілізацією, але без алергії на пилок – близько 10%. Значно вищі значення спостерігаються серед пацієнтів із пилковою алергією, де антитіла проти CCD виявляли у 31% обстежених, а серед осіб, які потребують специфічної алерген-імунної терапії (AIT), – навіть у 46%.
Найчастіше наявність антитіл проти CCD встановлюють у пацієнтів із так званою полісенсибілізацією, тобто алергією до багатьох алергенів одночасно. У цій групі аж 71% осіб мали позитивний результат IgE проти CCD. Частота виявлення різниться залежно від типу алергії – у людей із алергією на отруту комах з ряду перепончатокрилих (оси, бджоли) позитивні результати зустрічалися навіть у 72% пацієнтів, тоді як при харчових алергіях рослинного походження – у межах 10–50%.
Чи стосується проблема CCD усіх тестів з крові однаково?
Ні. Частота та вираженість її впливу залежать від типу тесту, способу підготовки алергенів та технології, використаної в дослідженні. Найбільше значення має наявність анти-CCD у тестах in vitro, тобто дослідженнях, виконаних із крові. У таких тестах антитіла IgE проти CCD можуть зв’язуватися з цукровими залишками, що містяться в різних алергенах, спричиняючи «помилково позитивні» результати. На практиці це означає, що тест може показати алергію на багато алергенів, навіть якщо пацієнт клінічно на них не реагує. Це явище частіше виникає, коли в тесті використовуються натуральні екстракти алергенів, де присутні глікопротеїни, тобто білки, що містять цукрові залишки.
Отже, який тип тесту варто обрати?
Деякі тести містять маркер CCD. Згідно з сучасними дослідженнями, він є особливо важливим для алергенів рослинного походження, отрути комах або латексу. Наявність маркера CCD у тесті дозволяє визначити, чи присутні в сироватці пацієнта антитіла IgE проти CCD, що дає змогу відрізнити справжню алергію від перехресної реакції, спричиненої лише цими антитілами. Якщо в дослідженні виявляють антитіла проти CCD, тест можна повторити із застосуванням блокера CCD, який нейтралізує їхній вплив на результат і тим самим зменшує ризик помилково позитивних результатів. У деяких сучасних діагностичних тестах блокер анти-CCD застосовується рутиново в стандартній процедурі, завдяки чому повторне тестування не потрібне.
Чи важливі лише маркер і блокер CCD?
Не лише вони. Значно менший ризик спотворення результатів спостерігається в тестах, що використовують рекомбінантні алергени – лабораторно очищені білки, зазвичай позбавлені CCD. Це робить їх результати більш достовірними та точними для визначення справжньої алергії. Рекомбінантні білки дедалі частіше застосовують у молекулярній діагностиці, найточнішому методі діагностування алергії, який оцінює реакцію організму на конкретні, окремі білки алергену, а не на весь екстракт даного алергену (суміш білків, що можуть бути алергенними та неалергенними). У порівнянні з традиційними тестами на основі екстрактів, молекулярна діагностика дозволяє точніше визначити джерело алергії, передбачити ризик тяжких реакцій та краще підібрати алерген для імунотерапії.
На що ще слід звертати увагу, щоб не помилитися в інтерпретації результатів?
Результати будь-яких алергічних тестів повинні інтерпретуватися разом із клінічними симптомами. Якщо після контакту з підозрілим алергеном (наприклад, харчовим продуктом, пилком чи отрутою комах) симптоми не з’являються, позитивний результат аналізу крові не обов’язково означає алергію. Тому результати алергічних обстежень завжди слід обговорювати з лікарем-алергологом, який врахує не лише лабораторні дані, а й повну історію здоров’я пацієнта як актуальні, так і попередні симптоми.
Не слід самостійно трактувати позитивні результати тестів, адже це може призвести до хибних висновків. У сумнівних випадках лікар може призначити шкірні тести або провокаційні тести, які демонструють реальну реакцію організму на конкретний алерген.
У тестах in vivo, таких як шкірні прик-тести (SPT), проблема CCD практично не виникає. Це пояснюється тим, що антитіла IgE проти CCD не викликають алергічної реакції в організмі. Пацієнти, у яких у крові зафіксовано позитивний результат через наявність антитіл проти CCD, часто мають негативні шкірні тести, що підтверджує: CCD не поводиться як справжній алерген. Також варто перед візитом до спеціаліста занотувати, через який час і після яких продуктів, контакту з якими рослинами або тваринами та в яких обставинах з’являються симптоми (наприклад, лише після фізичного навантаження, споживання алкоголю тощо). Така свідома підготовка до прийому дозволяє лікарю зібрати точний анамнез, що значно полегшує інтерпретацію результатів і зменшує ризик постановки хибного діагнозу.
_______________________
Переклад: Соломія Пукаляк
