Вдих і видих — чи цього достатньо? Усе про небулізацію

Небулізація — це один із методів введення інгаляційних лікарських засобів — вона полягає у доставленні препарату у вигляді дрібного туману (фахово — аерозолю) безпосередньо до дихальної системи. Це дає змогу швидко подіяти саме там, де ліки потрібні — тобто в дихальних шляхах.

Водночас це зменшує ризик системних побічних ефектів (тих, що стосуються всього організму або багатьох його систем і органів, а не лише місця введення). Така форма терапії застосовується як у домашніх умовах, так і в амбулаторіях чи лікарнях.

Порівняно з іншими інгаляторами — наприклад, дозованими аерозольними або порошковими — небулайзер не потребує від пацієнта синхронізації вдиху з вивільненням дози препарату чи виконання сильних вдихів. Завдяки цьому він застосовується у людей, які з різних причин можуть мати труднощі з опануванням техніки використання дозованих аерозольних і порошкових інгаляторів. Йдеться передусім про маленьких дітей, людей похилого віку, осіб із неврологічними, ревматологічними захворюваннями або з вираженою задишкою.

Небулізацію застосовують як у лікуванні гострих захворювань дихальної системи (таких як ларингіт, бронхіт, пневмонія), так і в терапії хронічних хвороб, зокрема астми чи хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ). Її також можуть використовувати для зволоження дихальних шляхів або сприяння їх очищенню.

У небулайзері слід використовувати виключно ліки, призначені для такого способу введення. Важливо, щоб препарат мав кімнатну температуру і відкривався безпосередньо перед використанням, якщо виробник не рекомендує інакше. На польському ринку доступний, наприклад, будесонід у суспензії для небулайзера, який після відкриття ампули може використовуватися до 24 годин. До найчастіше застосовуваних ліків належать:

• будесонід – протизапальний препарат, який застосовують у лікуванні, зокрема, запалення гортані, астми та ХОЗЛ,
• сальбутамол, фенотерол з бромідом іпратропію – препарати, що розширюють бронхи,
• амброксол – препарат, що сприяє відкашлюванню мокроти,
• фізіологічний розчин – допомагає зволожувати дихальні шляхи,
• гіпертонічний розчин – допомагає очищати бронхи від надлишку мокроти,
• гіалуронова кислота – сприяє відновленню слизової оболонки дихальних шляхів.

Для проведення небулізації необхідний відповідний інгалятор, який називають небулайзером (кожен небулайзер є інгалятором). У польських домах найчастіше використовують пневматичні небулайзери безперервної дії, які використовують стиснене повітря для утворення аерозолю. Менш поширені, але все частіше обираються, – сітчасті небулайзери безперервної дії, які мають кілька суттєвих переваг:

• монодисперсний аерозоль – сітчасті небулайзери утворюють аерозоль, що складається з крапель подібного розміру, що дозволяє йому ефективно досягати нижніх дихальних шляхів (депозиція препарату в нижніх дихальних шляхах може бути навіть у 5 разів більшою порівняно з класичними пневматичними небулайзерами),
• менші та тихіші – сітчасті небулайзери більш компактні, тихі та не потребують зовнішнього живлення, що робить їх зручними у використанні та легкими для перенесення в подорожі,
• можлива краща терапевтична ефективність – дослідження показують, що сітчасті небулайзери безперервної дії можуть забезпечувати кращий терапевтичний ефект, ніж пневматичні небулайзери безперервної дії.

З огляду на зазначені переваги експерти все частіше рекомендують сітчасті небулайзери.

Під час небулізації частина препарату дійсно втрачається. У небулайзерах певна кількість речовини залишається в камері небулайзера – це так звана залишкова об’ємна кількість. У сітчастих небулайзерах цей об’єм становить менше 0,5 мл, що означає, що втрати препарату значно менші, ніж у пневматичних небулайзерах (тут залишковий об’єм може становити навіть 2–2,5 мл).

Якщо ми використовуємо небулайзер безперервної дії (такий тип найчастіше є в домашньому використанні), який виробляє аерозоль постійно (як під час вдиху, так і видиху), частина препарату втрачається під час видиху. Аерозоль «втече» в навколишнє середовище при кожному видиху. Рішенням може бути приєднання до сітчастого небулайзера безперервної дії інгаляційної камери з клапанами. Завдяки цьому аерозоль затримується в камері і «чекає» на наступний вдих, що дозволяє заощадити значну кількість препарату, а також покращує якість аерозолю.

Якщо це можливо, небулізацію слід виконувати через мундштук (зазвичай після 4 років), оскільки така терапія забезпечує більшу ефективність порівняно з інгаляцією через маску. Якщо обирають маску (наприклад, у дитини < 4 років), вона має щільно прилягати до обличчя – найкращу герметичність забезпечують маски з м’якими краями.

Відставлення маски на 2 см від обличчя зменшує кількість препарату, що потрапляє в дихальні шляхи, до 85%. Маска не повинна мати бокових отворів. На жаль, до більшості наборів для небулізації додаються маски з боковими отворами, через які під час інгаляції втрачається значна частина препарату. У такому випадку хорошим рішенням може бути заклеювання бокових отворів на час лікування, а найкраще – придбати маску з видиховим клапаном.

Слід пам’ятати, що під час інгаляції через маску дитина також дихає носом, який затримує до 30% препарату. Тому, якщо у дитини закладений ніс через нежить, краще не очищати його перед небулізацією – тоді втрати препарату будуть меншими.

Не рекомендується використовувати мундштуки у формі соски, оскільки вони спрямовують аерозоль у бік носа. Крім того, дитина, користуючись таким мундштуком, може проковтнути аерозоль – тоді замість дихальних шляхів препарат потрапляє до шлунка.

Під час небулізації важливо, щоб пацієнт був спокійний. Плач змінює спосіб дихання, через що препарат потрапляє переважно у верхні дихальні шляхи (порожнина рота, глотка), а не в нижні. Якщо дитина не переносить дану процедуру у стані неспокою, можна спробувати застосовувати цей метод під час сну. Це кращий варіант, ніж проводити терапію під час плачу дитини.

Небулізацію слід проводити якнайкоротше (найкраще не довше ніж 10 хв), щоб не втомлювати пацієнта та забезпечити максимальну ефективність лікування. Подовження часу знижує співпрацю з дитиною і, відповідно, клінічний ефект.

Загалом не рекомендується розводити препарати фізіологічним розчином, оскільки це подовжує час небулізації. Час має важливе значення у випадку маленьких дітей, які швидко втрачають терпіння і перестають співпрацювати.

Крім того, не слід змішувати різні препарати, призначені для небулайзера, навіть якщо деякі компанії допускають таке рішення. Змішування може змінити властивості аерозолю та вплинути на його ефективність. Якщо лікар рекомендує проведення небулізації з двома препаратами, зазвичай це препарат, що розширює бронхи, та будесонід. Найкраще спочатку застосувати препарат, що розширює бронхи, а потім – через 10–15 хв – протизапальний препарат (будесонід).

1. З’єднайте всі елементи набору для небулайзера (дренажна трубка, компресор, небулайзер, маска/мундштук у випадку пневматичних небулайзерів; небулайзер, корпус із батареями, маска/мундштук у випадку сітчастих небулайзерів – ознайомтеся з ілюстрацією нижче).
2. Налийте препарат у камеру небулайзера. Не перевищуйте максимальний об’єм, рекомендований виробником (інформацію можна знайти в інструкції, а на небулайзері має бути горизонтальна риса, що позначає максимальний рівень заповнення).
3. Вставте мундштук у порожнину рота та обхопіть його губами або щільно прикладіть маску до обличчя.
4. Прийміть положення сидячи з легко піднятою головою (у випадку немовлят рекомендується напівлежаче положення на колінах у опікуна).
5. Під час небулізації робіть повільні, глибокі вдихи. У випадку запалення гортані можна виконувати швидкі вдихи, що забезпечує більшу депозицію препарату в гортані.
6. Якщо перериваєте процедуру (наприклад, через кашель), вимкніть інгалятор, щоб уникнути зайвої втрати препарату.
7. Наприкінці терапії струсіть інгалятор, щоб краплі, що залишилися на стінках камери, перетворилися на аерозоль.
8. Після завершення інгаляції прополощіть порожнину рота водою та вимийте шкіру обличчя, яка контактувала з маскою (це зменшує ризик грибкових та бактеріальних інфекцій).
9. Розберіть окремі елементи небулайзера.
10. Вилийте препарат, що залишився у камері небулайзера.
11. Вимийте частини небулайзера відповідно до інструкції виробника (наприклад, елементи пневматичного небулайзера занурте у теплу воду з додаванням миючого засобу, потім промийте під проточною водою і залиште до висихання; для сітчастого небулайзера налийте кип’ячену воду, струсіть небулайзер, а потім проведіть інгаляцію у повітря).

Пам’ятайте – кожен небулайзер потребує належного очищення!

Ефективність та безпека небулізації значною мірою залежать від обізнаності та навичок особи, яка її виконує.

Навіть незначні зміни в техніці можуть істотно вплинути на ефективність лікування та комфорт пацієнта. Тому в небулізаційній терапії важливу роль відіграє освіта – варто черпати знання не тільки від лікаря, але й від медсестри чи фармацевта.

Dr Kamil Janeczek

_________________

Переклад: Соломія Пукаляк