Відразу слід зазначити, що альтернативні методи, представлені в цій статті, не приносять користі в діагностиці алергічних захворювань. Вони засновані на наївності пацієнтів і, в той же час, становлять небезпеку з точки зору упущення правильної діагностики та терапії.
Альтернативні методи - що це таке?
В інтернеті часто можна зустріти інформацію про альтернативні або так звані нетрадиційні методи діагностики та лікування алергічних захворювань. Однак, альтернативний в даному випадку не означає «хороший». Це методи, які не мають підтвердження в клінічних дослідженнях. Їх діагностична або терапевтична надійність не доведена.
Використання таких методів можна порівняти зі здогадками. Вони найчастіше характеризуються відсутністю відтворюваності результатів і при терапевтичному застосуванні дають ефект, подібний до плацебо. Отже, нетрадиційні методи не рекомендуються ні для діагностики, ні для лікування алергічних захворювань.
Чому ці методи взагалі існують? На жаль, але наше законодавство залишається безпорадним перед недоведеними «феноменами» – саме так я буду називати альтернативні методи діагностики алергічних захворювань далі в цій статті. Якби вони були заборонені, це суперечило б принципам демократії, свободи людини та вільного вибору дій.
Слід підкреслити, що наукові товариства, в тому числі Польське товариство алергологів, не рекомендують використовувати ці методи. Більше того, альтернативні методи можуть виявитися навіть шкідливими, оскільки їх використання може приспати нашу пильність і призвести до занадто пізнього встановлення діагнозу та проведення відповідної терапії.
У чому причина популярності нетрадиційних методів?
Нетрадиційні методи діагностики широко рекламуються в інтернеті, їх позитивно представляють відомі спортсмени чи актори, що може бути стимулом для пацієнтів.
До цих методів зазвичай вдаються пацієнти, у яких діагноз не був встановлений, незважаючи на ретельний збір анамнезу та численні додаткові обстеження. Такі пацієнти шукають інші варіанти діагностики і потрапляють на альтернативні методи. Цікаво, що отримати ці «аналізи» зовсім не просто. Черги на операції можуть бути довжелезними, що свідчить про великий інтерес до цього виду діагностики.
Розглянемо докладніше найпоширеніші альтернативні методи діагностики алергічних захворювань.
Цитотоксичні тести
Одним з популярних альтернативних методів діагностики алергії є цитотоксичне тестування, про яке можна знайти багато інформації в інтернеті. За словами прихильників цього методу, кров, взяту у пацієнта, інкубують з потенційним алергенним агентом, а потім оцінюють під мікроскопом. Оцінюється кількість лейкоцитів та їхній розмір. Звідки взагалі виникла ця ідея? Вся концепція базується на дослідженні більш ніж 70-річної давнини, в якому було показано, що після годинної інкубації крові пацієнта з алергією на трави з екстрактом трави кількість лейкоцитів зменшилася на 43%. Однак жодні подальші дослідження цього не підтвердили!
Ми повинні знати, що кількість лейкоцитів і їх форма можуть змінюватися під впливом багатьох факторів, таких як температура і рН середовища, в якому знаходиться кров, взята у пацієнта. Це природне явище, хоча в контексті цитотоксичних тестів воно представляється зовсім по-іншому.
В інтернеті циркулює реклама, яка показує, що цими тестами користуються актори, політики, мільйонери та їхні кухарі (щоб готувати їжу для цих людей). Ми знаходимо заяви знаменитостей про високу ефективність таких тестів, що, безумовно, може спонукати людей звертатися до них. Це не дешеві рішення. Цитотоксичні тести можуть коштувати до 2 000 фунтів стерлінгів.
Вимірювання рівня алерген-специфічних IgG
Іншим методом є визначення рівня імуноглобуліну класу G (IgG) у сироватці крові. Продавці цих тестів стверджують, що вимірювання концентрації харчових специфічних IgG є чудовим інструментом для діагностики алергії або харчової непереносимості. Вони стверджують, що ці тести використовуються для виявлення так званої прихованої алергії, що звучить дуже обнадійливо.
Що вони мають на увазі? За їхніми словами, прихована алергія – це та, яку ми, лікарі, не в змозі виявити за допомогою визначення специфічних імуноглобулінів, але класу Е (IgE). Як проводяться такі тести? Тест можна зробити в професійній лабораторії або самостійно в домашніх умовах, дотримуючись інструкцій, що додаються до тесту, придбаного онлайн.
Що ми знаємо про IgG? Що про нього говорять наукові дослідження? IgG – це так звані антитіла пам’яті, наявність яких у сироватці крові свідчить про вплив певного чужорідного антигену, але не вказує на його шкідливість. Тому наявність IgG в сироватці крові не свідчить ні про алергію, ні про непереносимість, а лише про те, що ми контактували з відповідним продуктом харчування, коротше кажучи, що ми його з’їли. Немає ніяких відмінностей у концентрації цього імуноглобуліну проти певних продуктів харчування між людьми, які насправді мають алергію, і тими, хто її не має.
Пацієнт з алергією, діагностованою на основі концентрації IgG, після виключення певного продукту з раціону має ефект, який можна порівняти з плацебо. Дослідження показують, що при контакті з певним продуктом харчування наш організм виробляє ці антитіла. Таким чином, вироблення IgG і, перш за все, IgG4, вказує на толерантність до даного продукту харчування, а не на алергію. Це повністю суперечить теорії, висунутій прихильниками цього методу.
Тестування з живою кров’ю
Звучить чарівно, чи не так? Заявлений спектр застосування цього тесту дуже великий. В інтернеті можна прочитати, що завдяки цьому методу можна виявити, серед іншого, схильність до алергії та харчової непереносимості, кислотність крові, відкладення стресу, навантаження на печінку, рівень життєвого тонусу та багато іншого. Існують навіть посібники про те, як інтерпретувати результати аналізу краплі живої крові.
Тест передбачає спостереження за кров’ю, взятою у пацієнта, під мікроскопом. На думку прихильників цього методу, про патологію свідчить агрегація, або згортання, еритроцитів. Однак слід пам’ятати, що це фізіологічні процеси, які відбуваються після того, як кров процідили і нанесли на предметне скло мікроскопа. Люди, які проводять цей аналіз, переконують пацієнтів, що бачать у крові віруси чи паразитів, що, звісно, є повною нісенітницею.
Президія Національної ради з лабораторної діагностики розглянула цей тест у своїй позиції і чітко дала зрозуміти, що він не є медичною процедурою. Вона виступила проти проведення такої діагностики і вказала на те, що її проводять неуповноважені особи, які не працюють у медичних діагностичних лабораторіях.
Аналіз складу волосся
Завдання пацієнта – відрізати невелику кількість волосся і відправити його в конверті в лабораторію – просто, чи не так? Але чи є в цьому сенс? У журналі Lancet було опубліковано дослідження, в якому брали участь пацієнти з алергією на рибу та здорові добровольці. Виявилося, що жодна лабораторія не виявила алергії на рибу на основі аналізу складу волосся серед пацієнтів, які насправді її мали. Крім того, волосся однієї людини відправляли в різні лабораторії і в кожній лабораторії виявляли сенсибілізацію до різних алергенів. Таким чином, було доведено, що цей метод має недостатню відтворюваність результатів і є абсолютно ненадійним, коли мова йде про діагностику алергії.
Прикладна кінезіологія
Прихильники цього альтернативного методу стверджують, що з його допомогою можна оцінити енергетичні поля, які генеруються пацієнтом під час контакту з потенційно шкідливою їжею. У чому полягає цей тест? Наприклад, пацієнт тримає в лівій руці потенційно шкідливий продукт, а лікар оцінює силу м’язів правої руки. На алергію вказує зменшення сили м’язів, тобто опускання руки. Дивує? Ні, з часом рука буде опускатися, причиною чого є втома, а не алергія.
Достовірність використання цього методу для діагностики алергії спростовує дослідження, проведене Ludtke та ін. У дослідженні брали участь пацієнти з підтвердженою алергією на осину отруту, які тримали в руці тюбик з отрутою комахи або плацебо (фізіологічним розчином). Завданням прикладного кінезіолога було вказати, що у пацієнта в руці – пробірка з отрутою чи фізіологічний розчин. Результати були однозначними – прикладна кінезіологія як діагностичний інструмент в алергології має надійність, порівнянну з вгадуванням.
Іридологія
Інший альтернативний метод діагностики – іридологія – передбачає порівняння певних ділянок райдужної оболонки ока до і після впливу несприятливого фактора, наприклад, після вживання пацієнтом потенційно алергенної їжі. Райдужка оцінюється як при безпосередньому огляді, так і на зроблених фотографіях. На думку прихильників цього методу, судинна сітка на кордоні райдужки вказує на алергію. Звичайно, наукові звіти підтверджують, що цей метод не має застосування в діагностиці алергічних захворювань.
Біорезонанс
Наостанок кілька слів про знаменитий біорезонанс, який нібито використовується для діагностики та лікування алергічних захворювань. Прихильники цього методу стверджують, що біорезонанс виявляє коливання з електромагнітними хвильовими характеристиками. Вважається, що гармонійні коливання свідчать про здоров’я, а дисгармонійні – про патологію.
Готуючись до лекції, в якій я мав розповісти про нерекомендовані методи в діагностиці алергічних захворювань, я пішов на біорезонансний тест, щоб побачити з іншого боку, що це за «тест». Для проведення тесту використовувалося наступне обладнання:
- BICOM – прилад, який приймає, проводить, підсилює і трансформує вібрації, що відбуваються в людському тілі,
- пунктоскоп,
- тест-ампули з алергенами,
- електрод для тестування окремих алергенів.
Електрод прикладали до ампули з алергеном. Одночасно людина, яка проводила тест, прикладала пунктоскоп до мого пальця. За показаннями приладу BICOM вона визначила, чи є у мене алергія на той чи інший алерген.
Мені було дуже цікаво, чому пунктоскоп прикладають до мого пальця. Звісно, відповідь на своє запитання я знайшла в інтернеті. На думку прихильників біорезонансу, на нашому тілі є акупунктурні точки, між якими простягаються меридіани, або шляхи для руху енергії. Акупунктурні точки розташовані дуже неглибоко в деяких частинах нашого тіла (наприклад, на пальцях), і саме ці точки дозволяють нам отримати уявлення про наш організм.
Отримавши результат біорезонансу, я порівняв його з результатом молекулярного алерготесту. Розбіжності виявилися великими. У мене алергія на кліща домашнього пилу, тоді як за результатами біорезонансу у мене алергія на 15 алергенів. Після біорезонансу мене запросили на 23 прийоми, під час яких я нібито вилікуюся від алергії.
Біорезонанс – це ненауковий метод нетрадиційної медицини, теоретичною основою якого є метафізичні явища. Дослідження, які були проведені для демонстрації ефективності біорезонансу, містять методологічні недоліки. Біорезонанс – це діагностичний метод, який не має відтворюваності, а його терапевтичний ефект знаходиться на рівні плацебо. Цей метод ґрунтується на наївності пацієнтів і водночас становить ризик відмови від необхідного лікування.
Альтернативні методи - підсумок
- Використання нетрадиційних методів діагностики та лікування може бути шкідливим і небезпечним для пацієнта.
- Результати нетрадиційних діагностичних тестів можуть ускладнити співпрацю лікаря з пацієнтом.
- Діагностика алергії на основі нетрадиційних діагностичних тестів може призвести до непотрібного застосування обмежувальної дієти. Це, в свою чергу, може негативно вплинути на здоров’я та самопочуття пацієнта.
- Багато з нетрадиційних тестів діагностують неіснуючі захворювання і відволікають увагу від реальної проблеми. Це часто призводить до затримки з постановкою правильного діагнозу і початком ефективного лікування.
Dr Kamil Janeczek
__________________
Переклад: Соломія Пукаляк
