Від яхти принца Монако до компонентної діагностики
Історія досліджень анафілаксії (грец. ana – проти, грец. phylaxis – захист) розпочалася на початку 20 століття. Під час плавання на яхті принца Монако Поль Портьє та Шарль Ріше десенсибілізували собаку Нептун до отруйної медузи та спричинили смерть тварини через симптоми шоку. Це породило інтерес до патофізіології анафілаксії та навіть розвиток світової алергології.
Ми знаємо, що клінічні симптоми анафілаксії класично починаються з генералізованих уражень шкіри, потім з’являються задишка, гіпотензія та втрата свідомості. Але це не завжди так. Фенотип анафілаксії іноді проявляється лише ледь помітними ураженнями шкіри. Можливі спазмолітні болі в животі та відчуття жаху, що передують початку шоку.
Анафілаксію можуть спричиняти три групи алергенів: харчові, лікарські й отрута комах. Згідно з наявними даними, приблизно 20% випадків анафілаксії є ідіопатичними (без визначеної причини), хоча цей відсоток наразі нижчий через можливість проведення компонентної діагностики.
| Анафілаксія | |
| Причини | · продукти харчування – 33,2%, · отрути комах – 18,5%, · ліки – 13,7%, · причина невідома – приблизно – ok. 20%. |
| Симптоми | · шкіра (печіння, свербіж, кропив’янка), · травний тракт (спазматичний біль у животі, блювота, діарея), · дихальна система (задишка), · система кровообігу (тахікардія, аритмія), · порушення свідомості, · шок, · «майбутня загибель». |
| Анафілактичний шок | |
| Фактори ризику | · гіперчутливість до: ліків, їжі, отрут комах, латексу, радіологічних контрастних речовин, біологічних факторів, · попередня анафілактична реакція. |
| Ускладнення | · ураження внутрішніх органів (нирок, серця), · дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові, · стресова виразка, · капілярний транссудат – до 72 годин, · шок II фази – через 6–8 годин. |
| Пам’ятай! | · Ризик шоку існує навіть за незначних ранніх симптомів. · Шок може виникнути без попередніх симптомів. |
Загроза шоку є викликом для всіх лікарів. Цю патологію необхідно враховувати навіть тоді, коли ранні симптоми виражені слабо. Анафілаксія може розвиватися швидко, без попередніх уражень шкіри. Втрата свідомості та гіпотензія (понижений тиск) небезпечні для функціонування центральної нервової системи. Вони становлять ризик внутрішньосудинного згортання крові.
Більше того, приблизно у 30% пацієнтів розвивається друга фаза анафілаксії, незалежно від ефективного відновлення пацієнта після першої фази. Це вимагає від лікарів спостереження за пацієнтом протягом 24 годин, і неодмінно забезпечення його адреналіном для особистого введення.
Адреналін - жити чи померти. Ми більше не приречені на ін'єкції
Адреналін (епінефрин) незмінно є препаратом першого вибору при лікуванні анафілаксії, рятуючи життя пацієнта. Жоден інший препарат не може його замінити. Для пацієнта це питання життя і смерть.
Адреналін розпочинає боротьбу з гіпотензією у разі вазоконстрикції. Найчастішою причиною потенційних невдач у лікуванні анафілаксії є занадто пізнє та неналежне введення адреналіну. Варто усвідомлювати, що немає протипоказань до застосування адреналіну в ситуації розвитку шоку. Слід пам’ятати, що тахікардія не є такою вже й перешкодою. Тахікардія є симптомом розвитку шоку.
Отже, невведення адреналіну або його пізнє введення через різні тривожні фактори (наприклад, страх перед ін’єкцією, психологічна блокада) може становити загрозу для життя. Саме звідси виникла ідея запропонувати інші шляхи введення цього препарату: інтраназальний, сублінгвальний та інгаляційний.
Інтраназальний адреналін
Є дослідження, що свідчать про те, що інтраназальний адреналін має такі ж фармакодинамічні та фармакокінетичні властивості, як і ін’єкційний адреналін (з урахуванням різниці в дозах). Ін’єкційний адреналін вводиться в дозі 0,3 мг, а інтраназально – в дозі 2 мг. Дослідження показали, що обидва шляхи введення адреналіну однаково ефективні. Інтраназальний адреналін зареєстрований Управлінням з контролю за продуктами харчування та лікарськими засобами (FDA) та Європейським агентством з лікарських засобів. Ми очікуємо його появи в Польщі, що може статися через кілька тижнів.
Сублінгвальний адреналін
Ще однією запропонованою формою адреналіну є сублінгвальні таблетки. Як вони працюють? Адреналін абсорбується на рівні слизової оболонки рота, а не в травному тракті, що забезпечує його належну біодоступність. Ефективність цієї форми введення препарату порівнянна з адреналіном, що вводиться шляхом ін’єкції. Доза, звичайно, має бути вищою (2 мг). Це приваблива альтернатива, вона зареєстрована FDA та Європейським агентством з лікарських засобів. Однак, у нас є вагомі підстави вважати, що спочатку в Польщі з’явиться назальний адреналін, а вже потім сублінгвальні таблетки.
Інгаляційний адреналін
Також було запропоновано впровадження інгаляційного адреналіну, але з’являються критичні дослідницькі докази того, що біодоступність цього адреналіну низька, що призводить до його системної дії. Ця форма введення не забезпечує стабілізацію кровообігу. Крім того, доза інгаляційного адреналіну має бути у багато разів вищою за дозу ін’єкції – навіть кажуть, що вона становить 8 мг. Дослідження тривають, варто їх слідкувати, але ця форма введення ще не прийнята, і немає реєстрації FDA.
Нові напрямки дослідження анафілаксії
Як відомо, наука – це нескінченна історія. Кожен прогрес – як світло в кінці тунелю – він стимулює подальші дослідження, адже ми завжди хочемо більшого та кращого. Починають проводитися дослідження для визначення генетичної схильності до розвитку анафілаксії у зв’язку з дефектом імунної системи. Доведення IgE-залежної сенсибілізації – це ще не все. Залишається питання, чому вона не завжди викликає такий небезпечний клінічний прояв, як анафілаксія.
Prof. dr hab. n. med. Barbara Rogala
_______________________
Переклад: Соломія Пукаляк
