Записане на шкірі — skin writing, або дермографізм

Дермографізм (англійською skin writing) — це найпоширеніша форма фізичної кропив’янки, яка, хоч і може її нагадувати, не є класичною алергічною реакцією. Він належить до групи так званих неалергічних реакцій гіперчутливості [1].

При дермографізмі після тертя або подряпини на шкірі залишаються сліди, схожі на смуги, лінійно розташовані пухирці чи рубці. Вони червоні, сверблять, набрякають і з’являються протягом кількох хвилин після натиску на шкіру — ременем, гумкою чи тісним одягом [1,2]. Така шкірна запальна реакція має легкий перебіг і не викликає безпосередніх ускладнень. Вона триває 30–45 хвилин і не залишає постійних слідів. Найчастіше уражає тулуб або кінцівки [1,3].

Проблема дермографізму стосується 2–5% людей. Він може з’явитися в будь-якому віці, незалежно від статі, але найчастіше зустрічається у підлітків [1,2]. Пік захворюваності припадає на друге та третє десятиліття життя [3].

Існує поділ на кілька підтипів:

• червоний дермографізм — дрібні, точкові пухирці, переважно на тулубі,
• білий дермографізм — збліднення шкіри під впливом тертя, належить до критеріїв діагностики атопічного дерматиту,
• фолікулярний дермографізм — ізольовані кропив’янкові вузлики,
• холінергічний дермографізм — велика еритематозна лінія з точковими пухирцями,
• відстрочений дермографізм — болюча кропив’янкова зміна, що з’являється знову через 3–8 годин після первинного ушкодження та зберігається навіть до 48 годин [3,4].

Якщо враховувати чинник, що викликав реакцію, можна виділити:

• дермографізм, спричинений холодом,
• дермографізм, спричинений фізичним навантаженням,
• спадковий дермографізм [3].

Діагноз дермографізму підтверджують шляхом натискання на шкіру тупим, твердим предметом, зазвичай у верхній частині спини. Діагностичне дослідження найчастіше виконують за допомогою спеціального приладу — дермографометра. Він створює рівномірний тиск на шкіру, а потім фіксує її реакцію [1,2].

Точна причина дермографізму невідома. Вважається, що певну роль відіграє вивільнення гістаміну з опасистих клітин (тучних клітин) — клітин імунної системи, які, зокрема, містяться у шкірі.

Цей симптом супроводжує багато різних захворювань і спостерігається у:

• хворих на цукровий діабет,
• людей із гіпер- та гіпотиреозом,
• жінок у період менопаузи або вагітності,
• пацієнтів, які приймають певні лікарські препарати (наприклад, цефалоспорини, фамотидин, пеніцилін, аторвастатин).

Він також пов’язаний із підвищеною кількістю еозинофілів у крові (тип білих кров’яних клітин — лейкоцитів), наприклад, у дітей з атопією [3].

Дермографізм нагадує симптом Дар’є, який спостерігається при системному мастоцитозі. Мастоцитоз — це рідкісне онкологічне захворювання, пов’язане з надмірним розмноженням опасистих клітин [3].

У деяких наукових публікаціях згадується, що тимчасовий дермографізм може виникати також після деяких бактеріальних (наприклад, Helicobacter pylori) та грибкових інфекцій, корости, паразитарних інвазій [2]. Проте ці залежності залишаються не з’ясованими й потребують подальших досліджень.

Стрес і тривога зазвичай посилюють прояви дермографізму, і з цим стикається аж 1/3 пацієнтів із психологічними супутніми захворюваннями, наприклад, після травматичних подій у житті [1,2,3,4]. До зовнішніх чинників, що підсилюють симптоми, належать також контакт із харчовими чи довкіллєвими алергенами, перегрівання, купання в гарячій воді [1].

Основою лікування є антигістамінні препарати, такі як цетиризин, лоратадин, гідроксизин, за потреби у поєднанні з глюкокортикостероїдами [1,2,3]. У пацієнтів, які не реагують на антигістамінні засоби, ефективною може бути фототерапія [2]. Однак світлотерапія пов’язана з ризиком рецидиву протягом 2–3 місяців [3]. Також тривають перспективні наукові дослідження щодо застосування при цьому стані біологічної терапії омалізумабом [1]. Лікування має поєднуватися з профілактикою. Важливо уникати тригерів — як фізичних впливів, так і стресових факторів [3].

Aleksandra Lipiec 

_________________

Переклад: Соломія Пукаляк