Як доглядати за атопічною шкірою? Правила догляду та помилки

Атопічний дерматит (АД) є поширеним хронічним запальним дерматозом [1]. У Європі та США він зустрічається у 20% дітей та 7-14% дорослих [2].

Захворювання характеризується періодами загострень і ремісій [1]. Воно розвивається внаслідок взаємодії між генетичними та зовнішніми факторами (смог, тютюновий дим), порушеннями роботи імунної системи, мікробіоти, а також неправильною будовою епідермісу [1,3,4].

За здатність утримувати воду в роговому шарі епідермісу відповідають продукти розпаду білка під назвою філагрин, такі як:

• піролідонкарбоновa кислота,
• уроканова кислота,
• вільні амінокислоти, які входять до складу натурального зволожувального фактора (NMF, англ. natural moisturizing factor) [5].

Мутації філагрину є основним фактором підвищеного ризику розвитку АД [6]. Сверблячі, еритематозні зміни на тлі сухої шкіри можуть супроводжуватися бактеріальними, вірусними та грибковими суперінфекціями.

Локалізація шкірних змін залежить від віку. Найчастіше вони уражають ділянки ліктьових і підколінних згинів, обличчя та декольте. АД супроводжується алергічним ринітом у 34% випадків, астмою – навіть у 35%, а харчовою алергією – у 15% випадків [4].

Покращення стану атопічної шкіри досягається завдяки профілактиці, догляду та лікуванню [7].

1. Догляд за атопічною шкірою варто обговорювати з лікарем щонайменше раз на рік, а з освітньою метою користуватися якомога більш надійними джерелами інформації. Дерматолог допоможе підібрати косметичні засоби, продемонструє спосіб їх нанесення та застосування разом із місцевими лікарськими препаратами [4]. Знання про догляд не повинні ґрунтуватися на поширених переконаннях, традиційних уявленнях чи рекламі [7].
2. Рекомендується догляд із використанням емолентних засобів, тобто засобів для очищення та нанесення на шкіру, які містять компоненти, що зволожують і зменшують трансепідермальну втрату води – TEWL (англ. transepidermal water loss) [8].

3. Першим кроком у догляді за шкірою є її делікатне очищення за допомогою правильно підготовленої ванни або душу. Однак широкий вибір засобів може вводити споживача в оману. Наприклад, поняття «гель» більше відповідає формі препарату, ніж водному очищувальному розчину [7]. Засоби для очищення, такі як мило або сильні детергенти, можуть спричиняти порушення ліпідного бар’єра [9]. Тому очищення має бути м’яким, механічним: до 5 хвилин контакту з водою температурою 27–30°C [4].

4. Допускається використання антисептичних речовин у засобах для очищення з pH близько 5,5–6 [6]. Винятком є застосування препарату гіпохлориту натрію, який, хоча й незначно підвищує pH води, не чинить негативного впливу на шкірний бар’єр, зволоження чи pH шкіри [10]. Гіпохлорит натрію пригнічує розвиток бактерій Staphylococcus aureus – одного з основних факторів загострення АД. Ванни з гіпохлоритом натрію рекомендуються двічі на тиждень по 10 хвилин. Вони покращують стан шкіри та мають протисвербіжну дію [4,10]. Не рекомендується використовувати для миття тіла мило, забарвлені або ароматизовані косметичні засоби, а також харчові олії [1,8].

5. Слід обережно підходити до вибору вологих серветок. Вони можуть містити потенційно подразнювальні та алергенні компоненти – наприклад, ліналоол, кокамідопропілбетаїн, консерванти: метилізотіазолінон, метилхлороізотіазолінон – а також речовини, що вивільняють формальдегід [11].

6. Варто звертати увагу на нанесення відповідних косметичних засобів на ділянки, схильні до сухості або надмірної вологості. Надмірне зволоження негативно впливає на роговий шар, ліпідний бар’єр, підвищує pH шкіри та збільшує схильність до подразнень і алергій [9]. Для обличчя рекомендуються легші формули [8]. Активний запальний процес шкіри може спричиняти непереносимість емолентів, що проявляється печінням і пощипуванням. У такому випадку необхідно спочатку зменшити запалення за допомогою лікарських засобів, наприклад місцевих препаратів глюкокортикостероїдів [4].

7. Особливу увагу слід приділяти незрілій шкірі дітей. Тонший роговий шар епідермісу, недостатньо сформований шкірний бар’єр і більший коефіцієнт співвідношення площі поверхні тіла до маси тіла пов’язані з підвищеним поглинанням потенційно шкідливих речовин із косметичних засобів [12].

8. Наразі на польському ринку представлений величезний вибір спеціалізованих засобів догляду з позначеннями: «атопічна шкіра», «атопічний дерматит» або «атопічна екзема» [13]. Багато з них можуть містити потенційно подразнювальні або алергенні речовини, такі як консерванти чи емульгатори. Пропіленгліколь може подразнювати шкіру та спричиняти свербіж. Незважаючи на те, що його не рекомендують використовувати у дітей віком до 2 років, його можна знайти у засобах догляду за атопічною шкірою. Підвищений ризик алергічного контактного дерматиту також створюють ланолін, феноксіетанол та ізопропілміристат [12].

9. Косметичні засоби можуть викликати алергію через вміст харчових компонентів рослинного походження, наприклад рослинних олій (мигдальної, з горіхів макадамії, кунжутної, соєвої), стеролів, восків (наприклад, з ячменю або гідролізованих соєвих протеїнів).

За оцінками, понад 30% косметичних засобів, призначених для атопічної шкіри, можуть містити такі речовини у складі [13].

У засобах догляду також зустрічаються інші олії:

• соняшникова,
• гірчична,
• мигдальна,

а також оливкова олія чи аюрведичні олії [7]. У деяких географічних регіонах більш популярними є масло хі та олії:

• арганова,
• авокадо,
• кукуї,
• марули,
• німу,
• з виноградних кісточок,
• «горіха інків»,
• сафлорова [14].

У літературі описано випадок черезшкірної сенсибілізації до мигдальної олії у дитини, що було підтверджено за допомогою патч- тестів та наявністю специфічних IgE у сироватці крові [15]. Використання чистих харчових олій, наприклад кокосової або оливкової, замість емолентів також може призводити до збільшення TEWL [8].

10. У складах також зустрічаються потенційні харчові алергени тваринного походження, наприклад екстракти молока [13]. Тому косметичні засоби для атопічної шкіри повинні бути позбавлені білкових алергенів і гаптенів [4,8].

11. Безпечні емоленти, які пригнічують трансепідермальну втрату води, містять мінеральні олії, такі як парафін або вазелін, у поєднанні з гумектантами, що зв’язують воду (гліцерином, сечовиною, молочною кислотою) [5].

12. Сечовина є компонентом NMF, у концентрації 2–10% вона зволожує шкіру, бере участь у протибактеріальному захисті, полегшує проникнення лікарських засобів у шкіру та зменшує TEWL. Однак вищі концентрації сечовини викликають подразнення у людей з атопічною шкірою [16].

13. Протягом кількох останніх років популярними стали так звані емоленти плюс, які містять активні компоненти, такі як рослинні речовини без білків або бактеріальні лізати. «Емоленти плюс» зазвичай дорожчі за базові емоленти, що має значення при довготривалій терапії. Однак їх не слід використовувати замість базових емолентів у меншій кількості [8].

14. Емоленти найкраще застосовувати 2–3 рази на день (загалом 250–500 г на тиждень) [4] – наносити протягом 3 хвилин після купання [1]. Слід обирати засоби у стерильних упаковках, наприклад із дозатором, а після відкриття зберігати їх у холодильнику.

15. Місцеві лікарські засоби не слід ділити з іншими людьми через ризик забруднення мікроорганізмами [4]. У літній період більш сприятливими є гідрофільні препарати, а взимку – гідрофобні [8].

Dr Aleksandra Wieczorek-Kawka

______________________

Переклад: Соломія Пукаляк