Непереносимість гістаміну та алергія

Вінні-Пух якось сказав: «Або мене тут забагато, або цієї схованки замало». Це твердження є гарною ілюстрацією явища непереносимості гістаміну, оскільки його або забагато, або ферменту, який повинен розщеплювати його, надто мало. Отже, простіше кажучи, непереносимість гістаміну (NH) є розладом, що виникає внаслідок дисбалансу між кількістю гістаміну, який приймається (наприклад, споживається), і здатністю його розщеплювати. Вважається, що ця проблема стосується приблизно 1% населення.

Варто знати, що поріг толерантності до гістаміну (тобто скільки ми здатні витримати, не відчуваючи негативних симптомів) – індивідуальна особливість.

В основному існують два ферменти, відповідальні за розщеплення гістаміну в організмі: гістамін-N-метилтрансфераза (HNMT) і діаміноксидаза (DAO). HNMT розщеплює гістамін, який виробляється всередині організму. З другого боку, DAO розщеплює гістамін, що надходить ззовні в організм (наприклад, з їжею). Ці ферменти не заважають. HMNT працює на клітинному рівні, а DAO – у травному тракті. Саме недостатня кількість або активність DAO викликає симптоми, пов’язані з типовим передозуванням гістаміну. Тому інша назва його непереносимості – синдром дефіциту DAO (ZNDAO). І неважливо, ферменту занадто мало чи неактивно. Ефект той же – псевдоалергенні симптоми.

Гістамін –це біогенний амін, який міститься в багатьох клітинах організму (наприклад, базофілах, тучних клітинах, деяких клітинах шлунково-кишкового тракту та деяких нейронах). Ці клітини зберігають гістамін, який природно виконує багато важливих функцій в організмі. Він працює шляхом підключення до одного з чотирьох гістамінових рецепторів (від Н1 до Н4).
Найважливішим, однак, з точки зору алергії та синдрому непереносимості гістаміну, є те, що саме ця речовина – основний медіатор (пусковий механізм) цих реакцій. Саме вона, з’єднуючись зі своїми рецепторами, викликає всі типові симптоми алергічної реакції. Різниця між алергією та синдромом непереносимості гістаміну полягає лише в тому, що симптоми алергії викликані гістаміном, що виробляється в організмі. З другого боку, гістамін, що надходить ззовні, відповідає за симптоми синдрому непереносимості гістаміну. Джерело його надходження для організму не має значення. Наслідки його роботи в обох випадках однакові.

Якщо ми вже знаємо, звідки вся проблема, то ж давайте зосередимося на тому, як вона проявляється. Спектр симптомів непереносимості гістаміну варіюється від легких, що викликають лише дискомфорт у пацієнта, до загрозливих для життя, що вимагають негайного втручання. Основні групи симптомів, що виникають внаслідок непереносимості гістаміну, включають:

• різні типи змін шкіри: наприклад, свербіж, кропив’янка, почервоніння шкіри, ураження акне
• ангіоневротичний набряк
• з боку дихальної системи: наприклад, задишка, кашель, хрипи, нежить, чхання
• з боку травної системи: наприклад, спазми та біль у животі, діарея, метеоризм
• з боку нервової системи: наприклад, головний біль, втома, дратівливість, тривожність
• з боку системи кровообігу: порушення серцевого ритму та падіння артеріального тиску

Цікавим фактом є те, що у жінок зі зниженою толерантністю до гістаміну симптоми можуть корелювати з фазою менструального циклу і викликати дуже хворобливі менструації. Ще один цікавий факт: у цих жінок вагітність може допомогти зменшити відчутний дискомфорт. Чому? Тому що плацента є джерелом величезної кількості DAO.

У разі підозри на непереносимість гістаміну, як завжди, на перший план виходить детальна історія хвороби, також враховується дієта і прийняті ліки.
Необхідно виключити алергію (використовується стандартна діагностика (шкірні проби та специфічні тести на IgE) та іншу харчову непереносимість, особливо глютену та лактози. Дуже корисним засобом є так званий дієтичний щоденник, який веде пацієнт. Діагностика непереносимості гістаміну полягає у виявленні принаймні двох характерних симптомів та їх зникненні або полегшенні після застосування дієти, яка виключає гістамін з їжі. Також вимірюють активність DAO у крові.

Основою лікування непереносимості гістаміну є дієта, яка виключає продукти, багаті на нього, продукти, що виділяють цю речовину, і ті, що пригнічують активність ДАО (таб.). Можливе також доповнення препаратами, що містять DA. Також корисно підтримувати активність цього ферменту за допомогою відповідних дієтичних добавок (наприклад, вітамін B6, вітамін C і мідь).

Слід уникати ситуацій, які стимулюють вивільнення гістаміну, таких як стрес і різкі зміни температури навколишнього середовища.

• сири, особливо тверді і напівтверді, з цвіллю і плавлені сири
• йогурт, кисле молоко, вершки
• мариновані та консервовані овочі
• крупи і дріжджі
• риба (особливо маринована і копчена, рибні консерви)
• морепродукти (скумбрія, сардини, оселедець, тунець, ікра, мідії, устриці, краби)
• деякі овочі (помідори, капуста, шпинат, салат, баклажани, горох, квасоля, сочевиця, боби)
• свіжі фрукти (полуниця, малина, чорниця, слива, виноград, ананаси, цитрусові, авокадо, банани, вишня)
• цукати, сушені та консервовані фрукти (родзинки)
• солодощі та закуски (нуга, шоколад, марципан, мармелад)
• кава, чай, овочеві соки, кока-кола
• алкоголь, в тому числі вино (переважно червоне), пиво і шампанське
• оцет і його продукти (наприклад, майонез і кетчуп)
• червоне м’ясо та м’ясо з високим ступенем обробки (салямі, пепероні), субпродукти, консерви
• деякі спеції (наприклад, каррі)
• гриби
•  продукти, фрукти, овочі, які довго і неправильно зберігалися, містять гістамін

• молоко і молочні продукти
• алкоголь (вино, пиво)
• фруктові та овочеві соки, газовані напої
• деякі овочі (наприклад, картопля, помідори, огірки, горох, редис, цукіні, цибуля-порей, кукурудза, морква, буряк, шпинат, селера, перець, салат), в тому числі мариновані овочі та гриби
• деякі фрукти (полуниця, ожина, чорниця, смородина, фініки, ківі, яблука, сливи, вишні, банани, кавуни, дині, цитрусові, ананаси, абрикоси, персики, виноград)
• деякі трави (наприклад, ромашка, шавлія, братки, кора верби, м’ята, лайм, шипшина) та спеції (кориця, карі, перець, материнка, паприка, кмин, базилік, лавровий лист, запашний перець, розмарин, естрагон, куркума, мускатний горіх)
• солодощі та снеки (карамель, нуга, шоколад, жувальні гумки, мед)
• зернові продукти, насіння та горіхи (соєві боби, арахіс, мигдаль)
• оцет і його продукти (наприклад, майонез і кетчуп)
• маринована, солона і копчена риба, а також м’ясні консерви і паштети
• харчові добавки (наприклад, барвники, консерванти, антиоксиданти, підсилювачі смаку)
• масла та олії

• контрастні речовини та анестетики
• певні ліки (наприклад, спазмолітики, стимулятори, протикашльові засоби, певні антибіотики, антиаритмічні та гіпотензивні засоби)
• порушення мікрофлори кишечника (надмірний прийом пробіотиків, хіміотерапія)
  різні захворювання шлунково-кишкового тракту (наприклад, запальні захворювання кишечника)

__________________

Переклад: Соломія Пукаляк