Дрібні гризуни

Цікаво, що тварини цієї групи зустрічаються у величезній кількості майже на всіх континентах. Тільки в Антарктиді ми їх не зустрінемо. У Польщі можна зустріти представників аж 32 родин гризунів. Деякі з них живуть у дикій природі, хоча часто відвідують наші домівки в пошуках їжі та притулку.
Деякі з видів поширені в наших будинках як домашні тварини. Згідно зі звітом The European Pet Food Industry, жителі Європи тримають у своїх будинках близько 30 мільйонів дрібних ссавців, включаючи гризунів. У Польщі ця кількість досягає близько 1,1 мільйона тварин[1].

Алергени дрібних гризунів, таких як миші, щури, морські свинки, хом’яки, знаходяться в їх сечі та інших виділеннях, а не, як прийнято вважати, в їх шерсті. Однак шерсть гризунів може містити алергени: гризуни переносять сенсибілізуючі білки з сечі, залоз або слини на своє хутро, наприклад, під час його чищення.
Велика кількість білка, що міститься у виділеннях, поширюється разом зі шерстю у повітрі, а потім вдихається людиною. Цей механізм призводить до алергічних симптомів. [2] Алергени тварин також можуть з’являтися там, де тварин фізично не було. Як це можливо? Просто! Вони розносяться повітрям або прилипають до одягу власників тварин. Тому уникнути цих алергенів практично неможливо.

Миші часто зустрічаються в оселях, особливо восени і взимку. Дикі особини шукають теплого притулку і постійного доступу до їжі. Завдяки своїй конструкції вони можуть легко протиснутися через щілину розміром всього 0,6 см. Миша може лазити, пересуватися по стіні і стрибати на висоту близько 30 см.[3]
Основним алергеном миші є білок під назвою Mus m 1, що належить до групи ліпокалінів. Його джерелом переважно є сеча гризунів. Фахівці довели, що мишачі алергени істотно впливають на розвиток астми у дітей. Однак у перші роки вони можуть викликати алергічний риніт та екзему.[4]
Мишачі алергени поширені навіть у містах. Під час випробувань у квартирах, розташованих у центрі Лодзі, було проаналізовано 78 зразків пилу. Їхні результати підтвердили, що мишачі алергени були присутні у 18 із 39 будинків.[5] Найбільше алергенів виявлено на кухні.
Діти з астмою також можуть піддаватися впливу мишачих алергенів у школах. Їх широке поширення в навчальних закладах підтверджено дослідженнями, проведеними Європейськими товариствами дитячої алергології та імунології. [6]

Давно відомо, що щури віддають перевагу міським агломераціям, де вони успішно проникають у сміттєві баки та всі затори магазинів із залишками їжі. Це не означає, що вони не можуть бути вашими улюбленими домашніми тваринами. Щури вважаються дуже доброзичливими і розумними супутниками людини, що робить контакт з їх алергенами досить прямим.
Основним алергеном щурів є молекула Rat n 1, яка також дуже схожа за структурою на основний алерген миші. Він міститься в сечі щурів, а шерсть є переносником цих алергенів. [7]

Алергія на хом’яків стає все більш поширеною. Можливо тому, що хом’яків у наших оселях стає все більше. Важливо, що алергія на цього гризуна не обов’язково повинна виникнути відразу після покупки вихованця. Іноді його перші симптоми можна відчути лише через рік.
Виявленими алергенами для хом’яка є молекули Mes a 1, Mes a 4 , Phos 1 і Cri c [8]. Джерелами алергенів цих тварин є сальні і потові залози, епідерміс, слина, хоча найбільше алергенів міститься в сечі хом’яка. Тому при чищенні клітки може спостерігатися посилене виділення її алергенів.

Найчастішими симптомами алергії на гризунів є чхання і нежить, іноді сухий кашель, а також сльозотеча, почервоніння, свербіж очей. Буває, що після укусу гризуна з’являється контактна кропив’янка. Також може виникнути ангіоневротичний набряк.
Перш ніж зважитися на домашнього улюбленця, потрібно подумати, чи не стане він головним джерелом алергії у нашої дитини. Перед покупкою варто проконсультуватися з алергологом. При появі симптомів алергії варто подумати про віддачу тварини іншій людині.

Justyna Kukuryk

__________________

Переклад: Соломія Пукаляк