Інгаляційна алергія

Полин – коли він цвіте і що в ньому криється?

З липня цей непримітний бур’ян дошкуляє тисячам людей у Польщі. Однак не всі усвідомлюють, що нежить, чхання та сльозотеча можуть бути лише верхівкою айсберга. Усе ускладнюється, коли квітуча полинова рослина запускає каскад реакцій, пов’язаних із пилково-харчовим синдромом.

1 min

Надокучливий літній пилок

Полин є однією з найпоширеніших рослин родини айстрових у світі, яка налічує від 250 до 500 видів, з яких у Польщі зустрічається лише кілька. Це, зокрема, полин звичайний, полин гіркий та полин лікарський. Окрім нього, до родини айстрових належать: амброзія, ромашка непахуча та соняшник, що має неабияке значення у контексті алергічних реакцій (про це далі) [3].

Полин переважно зустрічається у Північній півкулі, у зонах помірного клімату Європи, Азії та Північної Америки. Росте в сільській місцевості та містах, на полях, узбіччях доріг і сільськогосподарських пустирях. На жаль, він є важливим джерелом алергенів, пов’язаних з алергічним ринітом (АР), а отже – однією з головних причин алергії на пилок у літній період [1,2].

Artemisia vulgaris, Adobe Stock, Oleh Marchak

За частотою виникнення симптомів пилкової алергії полин поступається лише травам і березі [3]. Алергію на цю рослину мають 10–15 % усіх осіб, які страждають на пилкову алергію, і аж 24 % дітей з атопією [4].

Сезон на полин

Сезон пилкування зазвичай триває з липня по вересень, а пік припадає на кінець липня – початок серпня [1,3].

Інтенсивне вивільнення пилку полину зазвичай триває 1–2 тижні. Саме в цей час ризик виникнення виражених симптомів з боку дихальних шляхів (нежить, кашель) та кон’юнктиви є найбільшим [3].

Однак варто знати, що перебіг сезону пилкування полину в Європі є неоднаковим, і в деяких країнах (Італія, Іспанія) фіксується дворазовий, а то й триразовий пік пилкування (наступні — восени). Це, ймовірно, пов’язано з поширенням нових інвазивних видів цього бур’яну [1].

Alergia na bylicę

Різні алергени в одному пилку

У Польщі безумовно найбільш репрезентативним видом є полин звичайний. Його пилок складається з багатьох мікроскопічних частинок, серед яких містяться численні алергенні білки (молекули). Те, на який саме білок у нас виникає алергія, має значення, зокрема, у контексті можливих перехресних реакцій, таких як пилково-харчовий синдром.

Art v 1

– головний алерген (відсоток сенсибілізованих: 74%), який за своєю будовою дуже подібний до молекул, що містяться у пилку амброзії, ромашки, а також у таких харчових продуктах, таких як селера, соя, арахіс, насіння соняшника (це означає, що він може з ними перехресно реагувати).

Art v 2

– може відповідати за виникнення симптомів пилково-харчового синдрому, наприклад, після вживання дині, винограду, персика, помідора, огірка, перцю, картоплі.

Art v 3

– характеризується високою перехресною реактивністю щодо харчових продуктів, які містять білки групи LTP, тобто деяких фруктів (персика, яблука), овочів (селери, помідора, арахісу, сочевиці), горіхів (лісового, волоського), а також насіння та зернят.

Art v 4

– цей профілін має свої споріднені алергени у дуже багатьох видах пилку (трав, берези, амброзії) та продуктах рослинного походження (зокрема, моркві, селері, помідорі, кавуні, апельсині, ківі, яблуці, банані, кукурудзі, пшениці, картоплі, сої, арахісі, лісових та волоських горіхах, мигдалі), а також у латексі.

Art v 5

– подібні до нього алергени містяться виключно у рослинах, що виділяють пилок, тобто березі, травах, вільсі, пшениці, кукурудзі.

Art v 6

– є близькоспорідненим з алергенами пилку амброзії та соняшника.

Пилок полину також може бути причиною алергічних реакцій на спеції (наприклад, аніс, карі, кріп, кмин, любисток) [5].

У людей з алергією на полин після вживання селери чи персика у рідкісних випадках можуть виникати навіть анафілактичні реакції. Їхній ризик особливо зростає тоді, коли з’являються чинники, що посилюють перебіг алергічної реакції, наприклад фізичне навантаження [3,4].

Як перевірити, який саме білок викликає симптоми?

Ключем до розуміння цих реакцій є сучасна молекулярна діагностика. Вона дозволяє точно перевірити, на які саме білки у нас виникає алергія. На цій основі можна створити персональну «карту алергії» та безпечно спланувати раціон, не здогадуючись, що саме нам шкодить. Також можна перевірити, чи буде у нашому випадку ефективною алерген-специфічна імунотерапія [5]. Однак, оскільки розшифрування результатів потребує знання окремих білків, їхню інтерпретацію завжди слід залишати спеціалісту – алергологу.

___________________

Переклад: Соломія Пукаляк