Атопічний дерматит і алергія на пилових кліщів. Що було першим?

Атопічний дерматит (АД), або атопічна екзема, – це хронічне, рецидивуюче та складне в лікуванні захворювання. Воно проявляється свербежем, підвищеною сухістю шкіри, екзематозними висипаннями та почервонінням. Свербіж, що супроводжує людей з АД, може бути настільки інтенсивним, що ускладнює повсякденне життя і навіть порушує якість сну. З часом шкіра людини з атопічною екземою може потовщуватися, ставати шорсткою на дотик і вкриватися борознами. Цей процес називається ліхеніфікацією [1,2].

Симптоми АД можуть з’являтися в одному місці на тілі або в кількох ділянках одночасно. Типовою локалізацією шкірних змін, особливо у дітей, є згини колін і ліктів. Хоча перші ознаки захворювання зазвичай з’являються в дитинстві, можливий також дебют хвороби в дорослому віці і навіть у літніх людей [1,2].

Дослідження показують, що АД уже вражає близько 20% дітей і 5% дорослих, а в розвинених країнах навіть 30% і 10%. Крім того, за останні десятиліття кількість людей з атопічною екземою зросла утричі. Нині АД вважається найпоширенішим хронічним запальним захворюванням шкіри [1].

АД зумовлюється насамперед генетичними та екологічними чинниками, які пошкоджують шкіру та порушують роботу імунної системи. Спочатку відбуваються зміни у складі епідермісу, що призводять до значної втрати води через шкіру та її надмірної сухості. Унаслідок пересушення виникають механічні пошкодження епідермісу. Це сприяє проникненню забруднень, подразнювальних речовин і алергенів у глибші шари шкіри. У результаті може відбутися активація імунної системи, запуск запальних процесів і розвиток типових симптомів атопічного дерматиту [1,3].

Свербіж, характерний для АД, призводить до розчісування шкіри, що додатково руйнує шкірний бар’єр. Люди з атопічною екземою мають схильність до бактеріальних, вірусних і грибкових інфекцій шкіри, а також підвищений ризик появи симптомів алергії [1,4].

Цікаво, що внаслідок контакту з алергенами через пошкоджений епідерміс може розвинутися алергія на інгаляційні та харчові алергени, тобто такі, що зазвичай не викликають алергію через шкіру [5,6].

Тут варто зазначити різницю між сенсибілізацією та алергією. Сенсибілізація полягає у виробленні антитіл класу Е (IgE) внаслідок контакту з алергеном. Вона не завжди супроводжується симптомами, однак коли вони з’являються, ми починаємо говорити про алергію. При АД як полісенсибілізація (сенсибілізація до багатьох різних алергенів), так і алергія зустрічаються набагато частіше, ніж у здорових людей [5,7,8,9,10]. Результати досліджень показують, що при атопічній екземі ймовірність розвитку інгаляційної алергії приблизно втричі вища, а ймовірність розвитку харчової алергії – вчетверо вища [4].

Одним із найважливіших алергенів при перебігу атопічного дерматиту є кліщі домашнього пилу (сенсибілізація до них спостерігається навіть у 40–80% хворих) [11]. Доведено, що деякі алергени кліщів (наприклад, Der f 1) завдяки своїй ферментативній активності можуть руйнувати білки, з яких складається шкірний бар’єр, і таким чином погіршувати його стан [5]. Цікаво, що в одному з досліджень [8] було встановлено: тяжкий перебіг АД пов’язаний із частішою сенсибілізацією до специфічних алергенів кліщів (Der p 5, Der p 10, Der p 13, Der p 20 і Der p 21). Крім того, чим більш виражений атопічний дерматит, тим частіше спостерігається чутливість до багатьох різних алергенів кліщів.

У тому ж дослідженні було помічено, що сенсибілізація до Der p 20 особливо часто траплялася у людей із тяжкою формою захворювання. На цій підставі зробили висновок, що цей алерген може бути потенційним маркером тяжкого перебігу атопічного дерматиту [8]. Також виявилося, що чутливість до Der p 20 може частіше зустрічатися і в пацієнтів з астмою [12]. Однак про цей конкретний алерген наразі маємо небагато інформації. Відомо лише, що він може сприяти розвитку запального процесу [8].

Ще одним алергеном кліщів, пов’язаним з АД, вважається Der p 11, до якого можуть бути чутливими навіть 67% хворих. Цей алерген у чотири рази важчий за Der p 1 і майже у сім разів важчий за Der p 2. Це важливо з огляду на теорію, згідно з якою алергени з великою молекулярною масою легко проникають через ушкоджений шкірний бар’єр у людей з АД, але не проникають через здорову шкіру. Саме тому сенсибілізація до Der p 11 серед людей зі здоровою шкірою спостерігається дуже рідко [11,13].

Навіть третина пацієнтів з атопічним дерматитом (АД), які мають алергію на пилових кліщів домашнього пилу, відчувають посилення симптомів алергії після контакту з пилом [5]. У деяких людей із цієї групи користь може принести імунотерапія (десенсибілізація) [5,11]. Важливою є також профілактика, спрямована проти пилових кліщів, яка полягає в мінімізації контакту з їхніми алергенами:

• використання засобів для знищення пилових кліщів;
• часте прибирання пилососом;
• використання спеціальних чохлів для матраців і подушок;
• часте прання постільної білизни та одягу (при температурі не менше 54–60°C) [14,15].

Покращення також може дати зниження вологості в домі, використання очищувачів повітря та усунення з оселі потенційних місць скупчення пилових кліщів, таких як штори, килими, м’які меблі та плюшеві іграшки [14,15].

Якщо ж позбутися плюшевого ведмедика неможливо, рекомендується регулярно прати його при температурі понад 54°C або запаковувати в пластиковий пакет і заморожувати на 24 години. Перш ніж повернути іграшку дитині, слід переконатися, що вона добре висушена [15].

Доведено, що у людей з атопічним дерматитом (АД) та алергією на пилок трав підвищений контакт із пилком може посилювати шкірні зміни. Було помічено, що висипання з’являються на відкритих ділянках тіла, які контактують з алергеном, присутнім у повітрі, і цей механізм є залежним від антитіл IgE [16]. В іншому дослідженні встановлено, що в період цвітіння берези симптоми у пацієнтів з АД посилюються [17]. Алергія на пилкові алергени (зокрема гомологи Bet v 1 та основні алергени тимофіївки лучної – Phl p 1 і Phl p 5) також пов’язана зі співіснуванням алергічного риніту та астми у людей з атопічним дерматитом [7]. Таким чином, дія пилку в цьому випадку може бути подвійною – не лише викликати класичні симптоми з боку дихальної системи, а й негативно впливати на атопічну шкіру.

Атопічний дерматит (АД) та алергія, хоча й не завжди виникають разом, можуть взаємно посилювати одне одного. Якщо у людини з атопічною шкірою з’являються симптоми алергії, варто з’ясувати їхню причину. Це дає можливість запровадити відповідне лікування та необхідні заходи (наприклад, десенсибілізацію або профілактику проти пилових кліщів). Правильне лікування атопічної шкіри сприятиме тому, що алергени дедалі менше проникатимуть через шкіру, що може зменшити реакцію імунної системи та запальний процес. Тому для людей з АД і супутніми алергіями важливо діяти в обох напрямках.

Maria Cabaj 

____________

Переклад: Соломія Пукаляк