Алергія на хом’яка. Чи хутро викликає алергію?

За оцінками, майже кожна третя людина з алергічними захворюваннями (15-30%) може мати алергію на алергени тваринного походження [1]. Найпоширенішим джерелом проблеми є частинки, що переносяться котячою та собачою лупою, але алергенні білки виробляються майже всією навколишньою фауною. Це стосується і хом’яків, які є одними з найпопулярніших домашніх улюбленців.

У дослідженні, проведеному в Любліні за участю майже 800 осіб, 80,3% респондентів зізналися, що мають або мали в минулому вдома хом’яка – найчастіше джунгарського (38,2%) або сирійського (29,9%) хом’яка [2]. Ця інформація важлива, оскільки алергени тварин відрізняються від виду до виду [1]. Окремі алергенні білки у хом’яків можуть надходити з інших джерел (епідерміс, піт, шкірне сало, сеча, кров, слина) [1]. Водночас варто пам’ятати, що хутро є пасивним джерелом алергенів, тобто воно лише переносить їх [1].

Приблизно 15% власників стають сенсибілізованими лише через рік після появи хом’яка в домі [1,3]. Тварина залишає своє хутро та виділення, що осідають на ньому, у домашньому пилу, на килимах, матрацах та одязі. Алергени, прикріплені до одягу, переносяться далі, наприклад, на сидіння автобуса або в кабінет лікаря. Вони досить малі та легкі, щоб залишатися в повітрі протягом тривалого часу і можуть викликати симптоми алергії, як тільки потрапляють у дихальні шляхи [1].

Алергія на хом’яків все ще залишається маловивченою темою [4]. Досі лише ліпокаліни були охарактеризовані як алергенні білки цих тварин (ця група алергенів зустрічається у всіх «хутрових птахів»). Білок Phod s 1 і Mes a 1 асоціюється з сенсибілізацією до сирійського хом’яка [4,5].

Що може свідчити про алергію на хом’яка? Симптоми алергії
Алергія на хом’яків, виявлена під час діагностичних тестів (шкірних або кров’яних), не завжди супроводжується наявністю будь-яких симптомів. Вони з’являються тільки тоді, коли алергія присутня. Варто пам’ятати, що терміни «сенсибілізація» і «алергія» – це не одне і те ж. В результаті алергії, після контакту з хом’яком (навіть непрямого, тобто з його шерстю, залишеною в громадському місці, наприклад), може виникнути наступне:

• нежить (водянистий),
• чхання,
• кон’юнктивіт,
• сухий кашель,
• задишка,
• кропив’янка [1].

На останні симптоми скаржаться, зокрема, працівники лабораторій. Ці люди контактують з алергенами у високих концентраціях, особливо під час прибирання кліток. Цікаво, що також було опубліковано дослідження, яке свідчить про те, що діти батьків, які працюють з лабораторними тваринами, сенсибілізовані до тваринних алергенів частіше, ніж діти, які не мають такого контакту [6]. Як пропонують автори дослідження, при діагностиці алергії у дитини слід брати до уваги професію батьків [6].

Ускладненням алергії на хом’яків іноді є бронхіальна астма. Існують наукові докази того, що це захворювання розвивається частіше при гіперчутливості до тварин, ніж при сенсибілізації до пилку та пліснявих грибів [1].

Відомо також кілька випадків анафілактичних реакцій після укусів хом’яків (більшість з яких сталися в Японії) [7]. Симптоми, пов’язані з цими реакціями, включають набряк пальців, поширену кропив’янку, прискорене серцебиття і бронхоспазм [7]. Людині, яка відчуває анафілаксію, може знадобитися медична допомога у відділенні невідкладної допомоги

Як боротися з алергією на хом’яків?
Лікування алергії на хом’яків не відрізняється від симптоматичного лікування інших видів інгаляційної алергії. З точки зору фармакології, основними засобами є антигістамінні препарати другого покоління, можливо, інтраназальні кортикостероїди та, у випадку астми, інгаляційні B-міметики [1]. Щоб уникнути посилення скарг, найкраще обмежити контакт з твариною. В іншому випадку симптоми можуть зберігатися, навіть незважаючи на медикаментозне лікування.

Aleksandra Lipiec 

__________________

Переклад: Соломія Пукаляк