Як виглядає алергія на морську свинку? Симптоми та основні алергени

За оцінками, близько 5% людей в Європі та США вирішили завести вдома пухнастих тварин [1]. Це стосується, наприклад, морської свинки, яку обирають в якості компаньйона для багатьох сімей з дітьми. Популярність морської свинки не викликає подиву, адже вона настільки мала, що може поміститися на долоні, і має дуже лагідний характер. Вона слухняна і надзвичайно товариська [2]. Легко вступає у взаємодію і позитивно впливає на дітей, що вже було доведено в дослідженнях, проведених, зокрема, в Австралії. Учні, які брали участь у класних заняттях з морськими свинками, демонстрували покращення соціального функціонування та меншу кількість проблемних проявів поведінки [3].

Також вивчалася взаємодія цих тварин з дітьми-аутистами [4]. Виявилося, що морські свинки розпізнають порушення розвитку при першому контакті і адаптують свою поведінку до поведінки дітей.

Однак морська свинка може добряче нашкодити в будинку, де мешкають люди з алергією. Вона є значним джерелом інгаляційних алергенів, які накопичуються, зокрема, в домашньому пилу. Від морської свинки отримують щонайменше кілька різних алергенів: Cav p 1, Cav p 2, Cav p 3, Cav p 4, Cav p 6 (але їх може бути більше) [5]. Вони в основному містяться в сечі, а також у шерсті та епідермісі тварин [6].

Дослідження показали, що більшість алергіків на морських свинок (приблизно 80%) мають сироваткові специфічні IgE-антитіла до білка Cav p 1 [5]. Однак, алергіки цієї групи, як правило, сенсибілізовані до більш ніж одного алергену [5].

Особливі властивості має білок Cav p 6, який має схожість з алергенами котів (Fel d 4) та собак (Can f 6) і тому може перехресно реагувати з ними [5]. З огляду на це, було відмічено, що 73% людей з алергією на котів та собак мають специфічні IgE до морської свинки.

Алергія на морських свинок поширена серед працівників лабораторій, де проводяться дослідження на цих тваринах [5]. До 31% працівників лабораторій, які контактують з морськими свинками, можуть бути уражені [6].

Люди з алергією на морських свинок зазвичай спостерігають такі симптоми, як:

• риніт (алергічний нежить),
• кон’юнктивіт,
• контактна кропив’янка,
• екзема (запальні зміни на шкірі) [7].

У рідкісних випадках після контакту з морськими свинками може виникнути анафілактична реакція. Одна з таких реакцій була описана дослідниками в Китаї [8]. Чоловік був госпіталізований до лікарні Пекінського медичного коледжу через хрипи, що супроводжувалися низкою інших симптомів:

• задишкою,
• чханням,
• нежиттю і закладеністю носа
• свербіж носа та очей
• почервонінням кон’юнктиви,
• пухирямі на обох руках,
• болем у животі,
• запамороченням [8].

Ці скарги з’явилися через 10 хвилин після купання і висушування морської свинки, яку пацієнт утримував протягом 2 років (паралельно він тримав вдома кота і собаку). Лікарі помітили, що на тілі пацієнта були макуло-папульозні плями, подряпини та струпи. Слизова оболонка носа була набрякла, а при обстеженні стетоскопом можна було почути чіткі дихальні шуми [8].

Варто пам’ятати, що сенсибілізація до пухнастих тварин, хоча рідко буває настільки небезпечною, як анафілаксія, є одним з основних факторів ризику розвитку алергічної астми [5].

Діагностика алергії на морську свинку та інших тварин базується на використанні екстрактів [5]. Недоліком тестування з екстрактами є те, що вони мають змінний вміст алергенів і можуть містити перехресно реагуючі молекули, що призводить до діагностичних помилок [5]. Однак шкірні тести на основі екстрактів є високочутливим інструментом скринінгу і тому все ще є першим кроком у діагностиці [5].

На другому етапі важливо визначити конкретне джерело сенсибілізації, тобто ідентифікувати алерген, відповідальний за наявні симптоми [5]. Це можна зробити за допомогою молекулярної діагностики. Основна алергенна молекула морської свинки (Cav p 1) виявляється в багатокомпонентних аналізах крові. Такі тести дозволяють визначити індивідуальний профіль сенсибілізації.

Aleksandra Lipiec

_____________

Переклад: Соломія Пукаляк