Підступний житель півдня, або алергія на манго

Манго — це тропічна зірка серед фруктів. Воно має ніжну, соковиту м’якоть, природно солодкий смак і високу харчову цінність. Свою користь для здоров’я воно завдячує поліфенолам і вітамінам (особливо Е та С), завдяки яким проявляє антиоксидантні, протизапальні та протипухлинні властивості. До важливих компонентів манго належить глікозид під назвою мангіферин, який запобігає розвитку цукрового діабету та атеросклерозу. Крім того, манго багате на калій (знижує рівень ліпідів у крові) та харчові волокна (сприяють травленню) [1].

Цей фрукт походить із жарких регіонів Індії, Африки, Азії та Центральної Америки. Деякі сорти вирощують також у Європі, наприклад, в Італії та Іспанії [1]. В Індії манго отримало назву «фрукт богів» — воно становить половину всього виробництва фруктів у цій країні [3]. Вирощування дерев Mangifera indica L., які є вічнозеленими, швидкорослими та довговічними, триває вже від 4000 до 6000 років [1,3].

У світі можна спробувати близько тисячі сортів манго — як у свіжому вигляді, так і в переробленому (маринованому, квашеному, замороженому, у вигляді пюре чи нектару) [1]. Воно є популярним інгредієнтом напоїв, зокрема коктейлів та смузі, а також десертів і навіть солоних страв — наприклад, карі та салатів.

Mangifera indica L. належить до родини Anacardiaceae. Цікаво, що представниками цієї ж родини є також фісташки та кеш’ю [3]. Зокрема, через ці родинні зв’язки манго може виявитися не найкращим вибором для людей із алергіями. Іноді улюблений тропічний фрукт стає причиною загадкових реакцій організму, у яких зовсім не так просто визначити справжнього винуватця.

У м’якоті манго міститься аж 2855 різних білків, і вже відомо, що деякі з них мають алергенні властивості [3]. Два з них — Man i 1 та Man i 2 — визначені як основні алергени. Значення ще двох — Man i 3 та Man i 4 — класифіковано як другорядне [3,4]. Проте більшість білків, що містяться в цьому фрукті, досі чекають на дослідження.

Хоча проблема, про яку йдеться, не є найпоширенішою, вона може торкнутися будь-кого — особливо дітей. За даними з європейських країн, частота алергії на фрукти в дітей утричі вища, ніж у дорослих, і сягає 5% [2].

А які ж показники стосовно самого манго? Глобальних даних із цього питання немає. Водночас з’являються результати окремих досліджень із різних країн. Наприклад, у Китаї було встановлено, що алергію на манго мають 3,6% дітей, госпіталізованих у педіатричні відділення через алергічні реакції [2].

Не лише висип

Алергічні реакції на манго зазвичай класифікують як гіперчутливість І типу (негайна, протягом кількох хвилин після вживання) або IV типу (відстрочена, через 8–72 години після контакту з алергеном).

Симптоми негайної реакції:

• почервоніння шкіри,
• кропив’янка,
• ангіоневротичний набряк,
• свистяче дихання,
• астматична задишка,
• розлади з боку шлунково-кишкового тракту (біль у животі, діарея),
• закладеність носа / алергічний риніт,
• синдром оральної алергії (OAS) — свербіж або печіння в ротовій порожнині, що охоплює губи, язик, горло (з набряком або без нього),
• анафілаксія [2,5].

Симптоми реакції сповільненого типу:

• контактний дерматит (висип, свербіж, екзема, пухирі), часто навколо губ,
• набряк навколо очей [2,5].

Контактна алергія на манго виникає локально після контакту шкіри з плодом, шкіркою, соком або навіть корою дерева Mangifera indica L. [5]. Така реакція особливо можлива в людей, чутливих до урушіолу — речовини, яка міститься в деяких рослинах, наприклад, у отруйному плющі [5].

Коли організм помиляється

У контексті алергічних реакцій на манго важливим є той факт, що цей фрукт може викликати перехресні реакції з іншими продуктами, а навіть із пилком рослин, що знаходиться в повітрі, — полину та берези. Що це означає на практиці?

Уявімо, що наша імунна система — це охоронець організму, який вмикає тривогу (тобто викликає симптоми), коли бачить ворога — вірус, бактерію чи алерген. Коли охоронець одного разу ідентифікує цього ворога, він запам’ятовує його та швидко реагує при наступній зустрічі. Але охоронець може помилятися. Іноді він подає сигнал тривоги навіть тоді, коли на горизонті з’являється щось, що виглядає дуже схоже, але насправді не є ворогом. Проблема в тому, що алергенні білки рослинного походження мають багато «двійників», розкиданих по всьому рослинному світу.

Так, людина з алергією на манго (Man i 3) може відчувати симптоми і після вживання груші (Pyr c 4), навіть якщо вона на неї не алергічна. Перехресні реакції особливо характерні для білків із групи профілінів. У манго цю групу представляє молекула, позначена символом Man i 3.

Таких білків, що мають високий потенціал до взаємодії з алергенами манго, значно більше — вони містяться у:

• селері,
• моркві,
• винограді,
• персику,
• банані,
• яблуці,
• цитрусових,
• лічі,
• фісташках,
• кеш’ю,
• мигдалі,
• пшениці,
• перці,
• анісі,
• кмині,
• латексі (латексно-фруктовий синдром) [2,3].

Перехресні реакції мають негайний характер. У людей з алергією на полин чи березу (у період їхнього цвітіння) відповіддю на вживання сирого манго часто стає синдром оральної алергії [5].

Діагноз підвищеної чутливості до манго встановлюють насамперед на основі клінічної картини, тобто симптомів, що з’являються у пацієнта після контакту з алергеном. Також доступні алергологічні тести, у яких використовують екстракти з цього фрукта [5].

Aleksandra Lipiec 

_________________

Переклад: Соломія Пукаляк