Алергія на щавель? Спогад дитинства

Бур’яни роду Rumex налічують близько 200 видів, з яких приблизно 25 трапляються на території Польщі [1,2,3,5]. Деякі з них вважаються проблемними бур’янами, тоді як інші цінуються в кулінарії завдяки їстівному листю. Вони ростуть як у дикій природі (на луках і пасовищах), так і в культурних умовах. Найбільш поширені в регіонах із помірним кліматом, особливо в північній півкулі, і переважно зростають у низинних районах [1]. У Польщі найчастіше зустрічаються два види: Rumex acetosa (щавель звичайний) та Rumex acetosella (щавель польовий) [5]. Назва Rumex, ймовірно, походить від грецького слова, що означає «спис» або «стріла», і стосується форми листя цієї рослини [6].

У супі та салаті

Насіння щавлю поїдають птахи, а листям або цілими рослинами живляться деякі гризуни та копитні — зокрема кролики, олені та вівці (звідси й англійська назва sheep sorrel) [1]. Щавель також є цінним елементом харчування людини, хоча у надмірних кількостях може бути токсичним — про це йтиметься далі [1,2]. Його вживають як у приготованому вигляді (наприклад, у супах), так і сирим (наприклад, у салатах). Старе листя може ставати гірким і жорстким, проте воно все ще придатне до термічної обробки [6].

Щавель має характерний кислуватий смак завдяки високому вмісту щавлевої кислоти. Він добре поєднується з м’ясними та молочними продуктами. У кулінарії використовують також молоді пагони з ніжнішим смаком — ними, наприклад, посипають бутерброди [6]. Недоліком цієї рослини є те, що після збору її листя швидко втрачає якість, саме тому щавель рідко можна знайти на ринку [6].

Дослідження фітохімічних властивостей щавлю показують, що ця рослина багата на біоактивні сполуки та є добрим джерелом макро- і мікроелементів. Вміст антиоксидантів у щавлі майже не поступається японському зеленому чаю. Водночас високий рівень щавлевої кислоти значно знижує біодоступність деяких мінералів, зокрема кальцію та заліза, ускладнюючи їх засвоєння [6].

Наявність оксалатів і щавлевої кислоти зумовлює певні ризики при вживанні сирого листя у великих кількостях. Ці сполуки можуть бути особливо шкідливими для дітей і людей віком понад 55 років, порушуючи мінеральний баланс. Надлишок оксалатів є одним із факторів, що сприяють розвитку таких проблем, як утворення ниркових каменів та анемія [2,6,7]. Зокрема, оксалат калію, зв’язуючись із кальцієм, утворює нерозчинну сполуку, яка не виводиться з організму [8].

Не обов’язково алергія

Передозування оксалатами може спричинити діарею, нудоту, блювання та шкірні ураження. Ці симптоми свідчать про отруєння, хоча часто їх помилково ототожнюють із проявами харчової алергії (попри те, що вони зазвичай не пов’язані між собою). Одним із найбільш небезпечних наслідків надлишку оксалатів в організмі є ураження нирок [2].

Оксалати містяться не лише в щавлі — вони присутні у багатьох рослинах. Особливо високий їх вміст спостерігається, зокрема, у шпинаті та ревені. Надмірна концентрація щавлевої кислоти робить деякі рослини неїстівними (наприклад, гіацинт, схожий на конвалію, або насіння Соломона) [7]. Доброю новиною є те, що термічна обробка значно знижує рівень щавлевої кислоти в щавлі — до безпечного рівня [6].

Ми вже знаємо, як вживання щавлю може впливати на наш організм. Але що стосується його пилку, який поширюється в повітрі під час цвітіння цієї рослини? Період запилення щавлю в Польщі триває з квітня по вересень. Пилок щавлю становить 1–1,9% від загальної кількості пилку рослин у повітрі, при цьому найвища концентрація спостерігається у травні та червні. Одна рослина може виробляти до 400 мільйонів зерен пилку [3].

Вплив видів роду Rumex на розвиток сезонних симптомів алергії, ймовірно, більший, ніж зазвичай вважають. Його значення часто недооцінюють, однак, ймовірно, це пов’язано з тим, що період запилення щавлю збігається з періодом запилення трав [1]. Цей бурʼян цвіте раніше за більшість інших видів, таких як полин або амброзія, які виділяють пилок здебільшого наприкінці літа [4].

Алергія на щавель чи перехресна реакція?

Нечисленні дослідження на цю тему показують, що у 20 % людей з алергією на пилок спостерігаються реакції на щавель. Це пов’язано з перехресними реакціями між алергенами пилку трав і щавлю, які мають схожу структуру [9]. Перехресні реакції виникають тоді, коли людина з алергією проявляє симптоми після контакту з речовиною, на яку безпосередньо не має алергії. В цьому випадку імунна система помилково розпізнає цю молекулу як загрозу. Причиною таких «помилкових» реакцій є схожість білкових структур, які містяться в пилку та харчових продуктах, особливо рослинного походження.

Aleksandra Lipiec 

__________________

Переклад: Соломія Пукаляк