SIBO чи харчова алергія? Схожі симптоми, різні причини

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту, такі як метеоризм, болі в животі, відчуття важкості у шлунку, діарея чи запори, є поширеною проблемою зі здоров’ям і можуть супроводжувати багато різних захворювань [1].

Одним із часто діагностованих розладів є синдром надмірного бактеріального росту в тонкій кишці (SIBO). При цьому синдромі надмірне розмноження бактерій призводить до порушень травлення та ферментації харчових речовин. Симптоми SIBO часто збігаються з клінічною картиною інших захворювань шлунково-кишкового тракту, що ускладнює встановлення правильного діагнозу [2,3].

Подібні скарги можуть також спостерігатися при харчовій алергії, що є наслідком ненормальної реакції імунної системи на компоненти раціону. У деяких випадках симптоми алергії обмежуються виключно шлунково-кишковим трактом, без типових шкірних або респіраторних проявів [4].

Все більше досліджень вказують на важливу роль кишкового мікробіому в регуляції імунної відповіді та розвитку як SIBO, так і алергічних захворювань. Порушення складу мікробіому можуть сприяти супутньому виникненню цих станів (наявні дані не вказують на прямий причинно-наслідковий зв’язок) [5,6].

SIBO – це стан, що характеризується надмірним розмноженням бактерій у тонкій кишці, що призводить до порушень травлення, всмоктування поживних речовин та посилення процесів бродіння [2]. Фізіологічно кількість бактерій у тонкій кишці обмежується, зокрема, кислим рН шлунка, нормальною перистальтикою кишечника та імунними механізмами [3].

Симптоми SIBO є неспецифічними і найчастіше включають метеоризм, болі в животі, надмірне газоутворення та порушення ритму дефекації. У частини пацієнтів можуть також з’являтися симптоми, що є наслідком порушень всмоктування, такі як дефіцит вітамінів і мікроелементів [2,5].

SIBO не є вродженим розладом і в багатьох випадках розвивається поступово протягом життя. До його виникнення можуть призводити фактори, що порушують природні механізми контролю кількості бактерій у тонкій кишці. До них, зокрема, належать:

• хронічний стрес, який впливає на моторику кишечника та функціонування осі «кишківник-мозок»,
• тривале застосування деяких ліків (наприклад, від печії, рефлюксу, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки),
• часте застосування антибіотиків.

Важливе значення мають також перенесені інфекції шлунково-кишкового тракту, запальні захворювання кишечника, хірургічні втручання в черевній порожнині та системні захворювання, такі як цукровий діабет. У частини пацієнтів SIBO виникає вторинно, як наслідок попередніх функціональних розладів кишківника або хронічних проблем з травленням [2,3,5].

Нагадаємо, що як SIBO, так і харчова алергія можуть проявлятися схожими симптомами з боку шлунково-кишкового тракту, зокрема здуттям живота, болями в животі чи діареєю. При SIBO неприємні відчуття виникають внаслідок надмірної бактеріальної ферментації, тоді як при харчовій алергії вони є наслідком імунної реакції на певний компонент раціону [3,8].

Хоча симптоми обох захворювань можуть перекриватися, на практиці звертають увагу на певні ознаки, що частіше зустрічаються при SIBO. До найбільш характерних належать посилені здуття живота, що з’являються відносно швидко після прийому їжі, часто вже протягом кількох десятків хвилин, та виражене відчуття розпирання живота, яке наростає протягом дня. Здуття живота є менш типовим для харчової алергії, особливо IgE-залежної, в якій переважають гострі симптоми, такі як:

• болі в животі,
• діарея,
• нудота,
• позакишкові симптоми (наприклад, зміни на шкірі).

Крім того, при SIBO частіше спостерігається мінливість симптомів залежно від складу їжі та покращення самопочуття після періодів голодування, що може бути важливою діагностичною підказкою.

Ключовою відмінністю між цими станами є механізм виникнення симптомів – мікробіологічний при SIBO та імунологічний при харчовій алергії. Діагностику додатково ускладнює той факт, що не всі харчові реакції мають характер IgE-залежної алергії, а симптоми можуть обмежуватися виключно шлунково-кишковим трактом [3,8,10].

SIBO та харчова алергія можуть співіснувати, а їхні клінічні картини часто перетинаються. Порушення мікробіому кишечника та надмірний ріст бактерій у тонкому кишечнику можуть сприяти локальному запаленню та підвищеній проникності кишкової бар’єри, що полегшує контакт імунної системи з харчовими антигенами. Це може призвести до вторинної харчової гіперчутливості, хоча вона не завжди відповідає критеріям класичної алергії.

Водночас у осіб з харчовою алергією спостерігається менша різноманітність кишкового мікробіому та ослаблення імунорегуляторних механізмів. Менш ефективна імунна система може реагувати занадто слабо або надмірно, замість того щоб діяти збалансовано. Тоді симптоми алергії посилюються або з’являються реакції на продукти, які раніше не викликали.

Основним діагностичним інструментом для виявлення SIBO є неінвазивні дихальні тести з використанням глюкози або лактулози. Вони полягають у вимірюванні концентрації водню та метану у видихуваному повітрі після вживання певного вуглеводного субстрату. Водень і метан є продуктами бактеріальної ферментації, оскільки людський організм не виробляє їх самостійно. Відповідно до клінічних рекомендацій, підвищення концентрації водню на ≥ 20 ppm протягом перших 90–120 хвилин або метану на ≥ 10 ppm під час дослідження вважається позитивним результатом, що вказує на SIBO або гіперплазію метаногенів (IMO). Дихальні тести є широко доступними та безпечними.

Важливим елементом діагностики є детальний анамнез, оскільки симптоми SIBO є неспецифічними і можуть вказувати на інші захворювання, такі як синдром подразненого кишківника або порушення моторики кишечника. Анамнез повинен враховувати характер і тривалість скарг, застосовувані ліки, перенесені хірургічні втручання та супутні захворювання.

Клінічна оцінка необхідна також тому, що на результат дихального тесту можуть впливати такі фактори, як швидкість проходження їжі по кишківнику або неправильна підготовка до діагностики. З цієї причини консультація з фахівцем підвищує точність діагнозу та дозволяє правильно спланувати подальші дії [3].

Симптоми SIBO найчастіше посилюються після вживання продуктів, багатих на легкоферментуючі вуглеводи. До них, зокрема, належать продукти, що містять:

• лактозу (молоко, деякі йогурти),
• надлишок фруктози (фруктові соки, мед),
• фруктани та галактани (пшениця, цибуля, часник, бобові),
• поліоли (підсолоджувачі та деякі фрукти).

Ці компоненти є поживною основою для кишкових бактерій, що в умовах їх надмірного розмноження призводить до посиленого газоутворення та загострення симптомів.

Важливу роль відіграють також щоденні харчові звички. Часті перекуси між прийомами їжі, відсутність перерв, що дають змогу запустити так званий мандрівний моторний комплекс (ММК), поспішне харчування або хронічний стрес можуть сприяти збереженню симптомів SIBO. У частини людей також спостерігається погіршення симптомів при нерегулярному режимі харчування та вживанні об’ємних вечерь пізно ввечері [8,13].

Лікарем первинної медичної допомоги або гастроентерологом є фахівець, який повинен розпочати діагностику на наявність SIBO. Лікар первинної медичної допомоги може провести попередній анамнез, виключити найпоширеніші причини симптомів та видати направлення на дихальний тест або до гастроентерологічного кабінету. Гастроентеролог, як фахівець з захворювань шлунково-кишкового тракту, координує подальшу діагностику, інтерпретує результати досліджень та планує лікування.

У разі підозри на супутню харчову алергію або інші імунологічні реакції може бути доцільним також направлення до алерголога або клінічного дієтолога. Це дозволяє забезпечити комплексний підхід до пацієнта та зменшити ризик непотрібних елімінаційних дієт.

Антибіотик при SIBO

Якщо ми вирішуємо провести лікування, його основою має бути антибіотикотерапія, яка дозволяє зменшити аномальну бактеріальну флору в тонкому кишечнику. Найчастіше застосовуваний препарат – рифаксимін – характеризується обмеженим системним всмоктуванням та сприятливим профілем безпеки. У випадках, пов’язаних з домінуючим розростанням метаногенів, іноді застосовують комбіновану терапію. Вона полягає в одночасному застосуванні двох або більше різних терапевтичних методів, що дозволяє досягти кращого та швидшого ефекту. Незважаючи на ефективність лікування, рецидиви SIBO є частими [13,14].

Дієта з низьким вмістом FODMAP та пробіотики

Доповненням до медикаментозної терапії є індивідуально підібрані зміни в раціоні, метою яких є обмеження бактеріальної ферментації та полегшення симптомів. Найчастіше застосовується тимчасове обмеження ферментуючих вуглеводів, зокрема в рамках дієти з низьким вмістом FODMAP. Ця дієта може полегшити симптоми, але бракує переконливих наукових доказів її стовідсоткової ефективності. Хоча пробіотики та різні стратегії харчування зараз інтенсивно досліджуються, досі не існує однозначних рекомендацій, які б підходили всім. Тому варто звернутися за допомогою до фахівця. Все більш очевидним стає те, що ключове значення має індивідуальний підхід та уважне спостереження за тим, як організм конкретної людини реагує на введені зміни [13,15].

Дієт. Marcelina Bartuzi-Lepczyńska

________________________

Переклад: Соломія Пукаляк