Харчова непереносимість та розлади настрою – зв’язок між кишечником і мозком

Вісь «кишечник – мозок» – це взаємний зв’язок між травною системою та мозком. Кишечник надсилає сигнали, які можуть впливати на наш настрій і мислення, а мозок, у свою чергу, регулює роботу кишечника. Цей «діалог» відбувається за допомогою нервів (особливо блукаючого нерва), гормонів та імунної системи. Отже, травна система й мозок постійно взаємодіють, що має значення не лише для фізіології (травлення), але й для емоцій і психічного здоров’я [4].

Водночас дедалі більше досліджень свідчить, що харчові непереносимості можуть спричиняти симптоми не лише з боку травного тракту (біль у животі, здуття, порушення випорожнень), а й впливати на настрій, рівень енергії та навіть психічне здоров’я. Те, що відбувається в кишечнику, впливає на психіку, а стрес і сильні емоції можуть посилювати розлади травної системи [5,6,7,8].

Особливо важливу роль у комунікації по осі «кишечник – мозок» відіграє кишковий мікробіом – величезна спільнота бактерій, вірусів і грибів, що населяють кишечник. Ці мікроорганізми продукують метаболіти з нейромодулювальною дією, такі як коротколанцюгові жирні кислоти та сполуки, що утворюються внаслідок перетворення триптофану, які можуть впливати на синтез і активність нейромедіаторів у мозку. Крім того, мікробіом:

• регулює проникність кишкового бар’єра та гематоенцефалічного бар’єра,
• формує активність імунної системи, яка є одним із головних посередників у роботі осі «кишечник – мозок» [10,11].

Харчова непереносимість пов’язана з хронічним травним дискомфортом, який сам по собі знижує якість життя. Біль у животі, здуття, порушення випорожнень спричиняють стрес і порушують сон. Таким чином активується вісь стресу: гіпоталамус – гіпофіз – наднирники. Її хронічна активація сприяє появі тривожних і депресивних симптомів. Водночас стрес ще більше посилює проблеми з кишечником, утворюючи так зване замкнене коло [10].

Непереносимість також може активувати нервово-імунну мережу кишечника, що додатково впливає на нервову систему й психіку. У частини людей це проявляється пригніченим настроєм, тривожністю або труднощами з концентрацією [11,12,13].

Ще одним механізмом, що відіграє важливу роль у цій темі, є зв’язок дисбіозу з рівнем серотоніну. Харчові непереносимості та елімінаційні дієти можуть порушувати склад мікробіому (спричиняти дисбіоз). Їхній вплив на мікробіом полягає у зменшенні кількості корисних бактерій, що призводить до надмірного росту потенційно шкідливих видів.

Це, у свою чергу, впливає на метаболізм триптофану – амінокислоти, з якої синтезується серотонін, часто званий «гормоном щастя». Якщо бактерії споживають триптофан для власних потреб, його залишається менше для утворення серотоніну – ключового нейромедіатора, що відповідає за настрій, емоції та когнітивні функції [14,15,16].

Найновіші дані також свідчать, що дисбіоз може знижувати рівень BDNF – білка, відповідального за пластичність і регенерацію нервової системи, що додатково підвищує ризик розвитку депресії [8,17,18,19].

• Дієта low-FODMAP і настрій

У людей із синдромом подразненого кишечника (IBS) дотримання дієти low-FODMAP, особливо у середземноморському варіанті, не лише зменшує біль у животі та здуття, але й покращує психічний стан. Пацієнти повідомляють про меншу вираженість тривоги та депресивних симптомів і кращу якість життя у порівнянні з групою, яка дотримується стандартної дієти [20].

• Депресія та ризик IBS

Дослідження у Великій Британії показало, що у людей з депресією частіше у наступні роки розвиваються симптоми IBS. Це свідчить про те, що не лише кишечник може впливати на психіку, але й психічні проблеми можуть сприяти розвитку розладів роботи кишечника [21].

• IBS, кишковий бар’єр і депресія

У людей із діарейною формою IBS частіше спостерігали пошкодження кишкового бар’єра. Це було пов’язано з більш вираженими симптомами депресії. Таким чином, запалення та зміни у кишечнику можуть безпосередньо впливати на психічний стан [22].

• Чутливість до глютену та психіка

Огляд досліджень за участю людей із нецеліакійною чутливістю до глютену показав, що вони часто скаржаться не лише на проблеми травлення, а й на тривогу, пригнічений настрій та труднощі з концентрацією («brain fog»). Важливо, що після переходу на безглютенову дієту частина пацієнтів відзначала покращення не лише з боку травної системи, а й психоемоційного стану [23].

Якщо симптоми з боку травної системи (наприклад, біль у животі, здуття, діарея чи закрепи) чітко посилюються після вживання певних продуктів і супроводжуються психоемоційними симптомами, варто розглянути зміну раціону. Натомість якщо психічні симптоми виникають незалежно від травних проблем, причину слід шукати насамперед поза дієтою [24].

Щоденник харчування та симптомів 

Ведення щоденника, у якому фіксуються спожиті страви та наявні симптоми, є простим, але ефективним діагностичним інструментом. Він допомагає виявити закономірності – наприклад, погіршення настрою чи біль у животі після певної їжі – та може стати основою для планування елімінаційних проб. Такий підхід рекомендований, зокрема, у діагностиці IBS [25].

Пробіотики та психобіотики

Перспективним напрямом у медицині стають інтервенції, спрямовані на модуляцію мікробіому (наприклад, за допомогою пробіотиків) і дієти. Дослідження психобіотиків – штамів пробіотичних бактерій і ферментованих продуктів – свідчать, що правильна модуляція мікробіому може зменшувати прояви тривоги та депресії. Однак результати поки що різняться й залежать від типу втручання. Крім того, покращення якості раціону, особливо за рахунок більшої кількості рослинних продуктів, цільних злаків і здорових жирів, пов’язане зі зниженням ризику депресії та кращим психічним самопочуттям [8,18]. Потрібні подальші дослідження, щоб краще зрозуміти ці взаємозв’язки та розробити ефективніші методи терапії [17,18,19].

Роль фахівців та міждисциплінарне лікування

Терапія повинна бути комплексною:

• Клінічний дієтолог допоможе безпечно провести елімінацію та поступове повторне введення продуктів, забезпечивши збалансовану дієту. Гастроентеролог виключить серйозні захворювання, такі як целіакія чи неспецифічні запальні захворювання кишечника.
• Психіатр або психолог забезпечить емоційну підтримку та, за потреби, призначить медикаментозне лікування, що особливо важливо, коли тривожні та депресивні симптоми погіршують роботу кишечника.
• Дослідження показують, що поєднання медичної, дієтологічної та психологічної підтримки дає кращі результати, ніж зосередження лише на одному аспекті. Пацієнти, які користувалися таким міждисциплінарним підходом, повідомляли про вищу задоволеність лікуванням і кращий контроль як шлунково-кишкових, так і психічних симптомів [25,26].

Дієт. Marcelina Bartuzi-Lepczyńska

_________________________

Переклад: Соломія Пукаляк