Секрет, прихований у зерні. Що потрібно знати про алергени сочевиці?

Сочевиця (Lens culinaris) – це бобова рослина, що належить до того самого сімейства, що й горох, соя, нут, квасоля чи… арахіс. Це цінне джерело рослинного білка, вітамінів, харчових волокон та мінеральних речовин. У кулінарії найчастіше використовують червону та зелену сочевицю. Вона популярна в багатьох регіонах світу (наприклад, в індійському каррі, салатах, супах), її додають до йогуртів та енергетичних батончиків. Вона також є інгредієнтом хлібобулочних виробів, снеків та макаронів. Має особливе значення у веганських та безглютенових дієтах як замінник м’яса [1,2].

Хоча зерна сочевиці невеликі, вони містять білки, які можуть викликати сильну алергічну реакцію. Згідно з класифікацією Підкомітету з номенклатури алергенів ВООЗ/IUIS, виділяють три основні алергени сочевиці:

• Len c 1 – так званий запасний білок з групи глобулінів, який рослина накопичує в насінні. Дослідження показують, що приблизно 80% алергіків мають антитіла IgE, спрямовані саме проти цього білка;
• Len c 2 – білок, специфічний для насіння, пов’язаний з біотином (вітаміном B7). Рідше викликає реакції, ніж Len c 1, але також може розпізнаватися імунною системою алергіків;
• Len c 3 – невеликий білок, що транспортує ліпіди (nsLTP) [1,2].

Алергени сочевиці належать до білків, які є відносно стійкими до високих температур. Це означає, що навіть після варіння вони не втрачають своїх алергенних властивостей і можуть продовжувати викликати симптоми алергії.

Дослідженнями було доведено, що особи з підтвердженою алергією частіше та сильніше реагували під час шкірних тестів на екстракт сочевиці, що пройшов термічну обробку, ніж на сирий екстракт. Більше того, у всіх пацієнтів з підтвердженою гіперчутливістю тест із використанням екстракту, що пройшов термічну обробку, був позитивним, а утворені кропив’яні пухирі були більшими, ніж після застосування екстракту, що не піддавався нагріванню.

Це свідчить про те, що деякі алергени сочевиці є термостабільними, а термічна обробка може навіть сприяти утворенню нових білкових структур (так званих неоалергенів), які додатково посилюють реакцію імунної системи [3].

Білки бобових культур дуже схожі між собою. З цієї причини імунна система може сприймати їх як майже ідентичні, що призводить до так званих перехресних реакцій. Це означає, що людина, яка має алергію на один вид бобових, може реагувати також і на інші.

У регіоні Середземного моря добре задокументована широка перехресна реактивність між сочевицею, нутом і горохом. За це відповідають подібні алергени, такі як Len c 1 у сочевиці, Pis s 1 у гороху або глобуліни, присутні в нуті. На практиці це означає, що організм може «переплутати» білки та реагувати на різні бобові, незважаючи на алергію лише на один із них [2].

Перехресну реактивність також спостерігали у дітей, алергічних на арахіс. В одному з досліджень було показано, що майже 64% дітей з алергією на арахіс мали позитивні результати тестів щонайменше на одну іншу бобову культуру — найчастіше на пажитник, сочевицю, сою або горох [2].

Симптоми алергії на сочевицю зазвичай з’являються після вживання самої сочевиці або продукту, що її містить. Найчастіше це кропив’янка та набряк, а також розлади з боку шлунково-кишкового тракту, такі як біль у животі, блювота. Можуть виникнути симптоми з боку дихальної системи, зокрема ринорея, свистяче дихання та задишка. У деяких випадках з’являється набряк повік, губ та язика. Інтенсивність реакції буває різною — від легких шкірних змін до тяжких системних симптомів (анафілаксія), які вимагають невідкладної медичної допомоги [4,5,6].

Більшість алергічних реакцій, зокрема анафілаксія, виникають після вживання сочевиці. Однак у медичній літературі описано кілька випадків, коли симптоми викликало… вдихання водяної пари, що утворюється під час її варіння. Один з описів стосувався 8,5-річного хлопчика, у якого – незважаючи на те, що він не їв страву – безпосередньо після вдихання парів від вареної сочевиці з’явилися:

• гіперемія кон’юнктиви,
• почервоніння шкіри обличчя та тіла,
• набряк обличчя та повік,
• кашель,
• свистяче дихання,
• задишка.

Також виникли порушення свідомості, що вказувало на розвиток анафілаксії. Стан хлопчика вимагав медичної допомоги: введення адреналіну та протиалергічних препаратів. Цей випадок свідчить про те, що контакт з алергенами, присутніми в кухонних парах, також може призвести до серйозної системної реакції, хоча це трапляється дуже рідко [7].

Діагностика алергії на сочевицю починається з ретельного збору анамнезу. Далі лікар може призначити обстеження, що підтверджують або виключають алергію, а саме:

• шкірні тести з використанням екстракту сочевиці,
• аналіз крові для виявлення антитіл IgE до білків сочевиці,
• пероральні провокаційні тести, що проводяться в стаціонарних умовах через ризик важкої реакції [2].

Лікування полягає, перш за все, в уникненні споживання сочевиці та продуктів, що її містять. У разі виникнення алергічної реакції застосовують антигістамінні препарати, а у важких випадках — адреналін у формі автоін’єктора [2].

Agnieszka Stańczak

___________________

Переклад: Соломія Пукаляк