Гірка несподіванка – про алергію на оливки

Олива є довговічним деревом, яке люди вирощують і використовують уже понад 5000 років. Вона дає плоди, олію та деревину і особливо поширена у країнах Середземноморського басейну. Пилок оливкового дерева є однією з найчастіших причин сезонних алергій дихальної системи в цих регіонах, особливо там, де вони ростуть у великій кількості. Значно рідше зустрічається алергія на оливку або оливкову олію, хоча описані випадки харчової алергії після їхнього вживання [1,2,5].

До цього часу у пилку оливкового дерева було ідентифіковано 15 алергенів (від Ole e 1 до Ole e 15). Одним із найважливіших є Ole e 7 – молекула, що належить до групи так званих ліпід-транспортуючих білків (LTP). Близько 47% пацієнтів з алергією на оливку мають сенсибілізацію саме до цього алергену, що пов’язано з підвищеним ризиком анафілаксії. Цей ризик є вищим у регіонах, де оливи широко вирощуються [2,3].

Вважається, що у випадку оливки за алергічні реакції відповідають білки. Однак, незважаючи на прогрес у дослідженнях білкового складу оливок та оливкової олії, не всі алергени були досконало вивчені. До цього часу у самому плоді оливки підтверджено наявність лише одного алергену – Ole e 13. Він належить до родини білків, подібних до тауматину (TLP), які беруть участь у захисних механізмах рослин [2,5].

Незважаючи на широке вживання оливок, харчова алергія на них зустрічається рідко. Це може бути пов’язано з технологічними процесами, які застосовуються під час їх підготовки до споживання. Зокрема, йдеться про обробку з використанням гідроксиду натрію (NaOH), який застосовується для видалення гіркого компонента (олеуропеїну), а водночас призводить до деградації білків родини TLP, зокрема Ole e 13. Хоча ці білки зазвичай стійкі до впливу зовнішніх чинників, тривала дія NaOH спричиняє їх розпад і втрату алергенних властивостей. Відсутність або значне пошкодження цих білків у їстівних оливках може пояснювати, чому алергічні реакції виникають нечасто [1].

Алергія на оливки може проявлятися по-різному залежно від шляху контакту з алергеном.

У випадку підвищеної чутливості до пилку переважають симптоми з боку дихальної системи, такі як:

• риніт,
• чхання,
• свербіж у носі,
• кон’юнктивіт,
• астма [8].

Після вживання оливок (протягом кількох або кількох десятків хвилин) найчастіше виникають:

• свербіж у ротовій порожнині (так званий синдром оральної алергії),
• кропив’янка,
• набряк губ і повік,
• тяжка системна реакція – анафілаксія (задишка, запаморочення, блювання) [4,5,7,8].

Контакт шкіри з оливкою або оливковою олією може, своєю чергою, призводити до таких реакцій, як:

• контактний дерматит,
• свербіж,
• почервоніння,
• контактна кропив’янка [1,8,9,11,12].

Ці симптоми виникають переважно у людей, які мають прямий і частий контакт з оливками або оливковою олією, наприклад, на роботі (майстри педикюру, масажисти, косметологи) [1,5,9,12].

Також описувалися випадки алергічних реакцій, спричинених вдиханням частинок плоду оливи, які виникали під час його переробки на олійницях. У працівників з’являлися такі симптоми, як:

• риніт,
• задишка,
• відчуття стискання у грудній клітці,
• свистяче дихання [1,6].

Діагностика алергії на оливи ґрунтується передусім на детальному зборі анамнезу лікарем та алергологічних дослідженнях.

У діагностиці застосовують:

• шкірні прик-тести (у випадку підозри на алергію на пилок оливкового дерева),
• шкірні prick-to-prick тести з використанням плодів оливки (у випадку підозри на харчову алергію),
• визначення у крові специфічних антитіл IgE до оливки.

У деяких випадках проводять провокаційну пробу, яка полягає у введенні невеликої кількості продукту під контролем лікаря для оцінки реакції організму. Таку пробу можна провести як з пилком оливки, так і з самою оливкою або оливковою олією.

Лікування передусім полягає в уникненні контакту з алергеном, тобто виключенні оливок із раціону та обережності під час вживання страв, які їх містять. У випадку легких симптомів алергії застосовують антигістамінні препарати [4,5,7].

____________________

Переклад: Соломія Пукаляк