Звідки береться алергія на тріску?
Тріска викликає алергію насамперед через наявність парвальбуміну – м’язового білка риб, який ще у 70-х роках ХХ століття був визнаний так званим паналергеном. Як головний алерген тріски було ідентифіковано парвальбумін, позначений як Gad c 1. Це невеликий, але дуже стабільний білок, стійкий до високих температур, дії кислот та травних ферментів. Це означає, що він не втрачає своїх алергенних властивостей навіть після термічної обробки [1,2,3].
Парвальбумін присутній у м’язах багатьох видів риб, що пояснює часті перехресні реакції – подібність структури парвальбумінів між видами сягає 60–80%. Через це більшість людей, які мають алергію на рибу, реагують на кілька її видів, хоча трапляються випадки алергії лише на одну рибу. Додатково IgE часто сильніше зв’язується з парвальбуміном тріски, ніж із білками інших риб. Це робить тріску одним із найбільш алергенних видів [1,2,3,5].
Алергія на тріску - симптоми
Алергічна реакція може виникати як після споживання тріски, так і внаслідок контакту риби зі шкірою (наприклад, під час оброблення філе). Симптоми зазвичай з’являються швидко, протягом кількох хвилин, і можуть бути різноманітними.
Найчастіше це:
- шкірні реакції (кропив’янка, ангіоневротичний набряк),
- симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (синдром оральної алергії, діарея, блювання),
- симптоми з боку дихальної системи (кон’юнктивіт і запалення слизової оболонки носа, набряк гортані, бронхоспазм) [3,4,5,6].
У тяжчих випадках може виникати анафілаксія, тобто реакція, що загрожує життю.
Після інгаляції аерозолів, які утворюються під час приготування або обробки риби, можуть з’являтися такі симптоми:
- задишка,
- свистяче дихання,
- ангіоневротичний набряк верхніх дихальних шляхів,
- відчуття стискання в горлі,
- кропив’янка,
- запаморочення [3].
Хто повинен остерігатися алергії на тріску?
Алергічні реакції після контакту з тріскою найімовірніші у осіб з атопією та з діагностованою алергією на будь-які види риби. Ризик також стосується працівників рибопереробної промисловості та кухарів – через частий контакт як зі шкірою риби, так і з аерозолями білків, що перебувають у повітрі. У цих умовах концентрація алергенів може бути високою, що підвищує ризик розвитку професійної астми або контактного дерматиту. Додатковими факторами ризику є паління тютюну та пошкодження шкірного бар’єра [4].
Діагностика та лікування
Діагностика алергії на тріску базується насамперед на ретельному зборі анамнезу та обстежень, що підтверджують наявність сенсибілізації.
- Найчастіше проводять шкірні тести, які полягають у нанесенні на шкіру невеликої кількості алергену та спостереженні за реакцією організму.
- Додатково виконують аналізи крові, у яких визначають специфічні антитіла IgE та ідентифікують конкретні білки, відповідальні за алергію, такі як парвальбуміни.
- У деяких випадках застосовують також пероральну провокаційну пробу, тобто введення пацієнту невеликих кількостей риби під контролем лікаря. Цей метод використовується рідко, оскільки може спричинити сильну алергічну реакцію і потребує суворого медичного нагляду [3,5,6].
Лікування алергії на тріску полягає насамперед в уникненні риби та продуктів, які можуть її містити. Важливо також звертати увагу на так звані приховані джерела алергенів (наприклад, харчові добавки), контакт зі шкірою риби або випари, що утворюються під час приготування, які також можуть викликати симптоми.
Необхідно уважно читати етикетки харчових продуктів. Риба належить до алергенів, які обов’язково мають бути марковані, однак це не усуває ризику випадкового контакту [3,5,6].
У разі алергічної реакції необхідно якомога швидше застосувати відповідні ліки, призначені спеціалістом.
Чи існує десенсибілізація на тріску?
Імунотерапія при алергії на тріску зазвичай не застосовується, хоча у світі існують центри, де проводять таку десенсибілізацію, головним чином у межах клінічних досліджень (зазвичай у випадках тяжких, життєво небезпечних реакцій [7]).
Один із таких випадків стосувався маленької дівчинки в Бельгії, у якої виникали дуже сильні алергічні реакції (ангіоневротичний набряк, свистяче дихання, ціаноз, кропив’янка) як після вживання тріски, так і після інгаляції запахів на рибному ринку під час відпустки. Стан дитини вимагав медичної допомоги та назотрахеальної інтубації.
Пізніше проведені алергологічні тести підтвердили сенсибілізацію до тріски. Було застосовано десенсибілізацію, після якої дитина почала переносити запах тріски [7].
Варто однак ще раз підкреслити, що таке лікування застосовується дуже рідко і лише в небагатьох центрах у світі (у Польщі воно недоступне, хоча в минулому робилися спроби [8]). Також слід зазначити, що воно потребує госпіталізації та не усуває алергію повністю, а може лише зменшити симптоми та ризик тяжкої реакції [7].
Agnieszka Stańczak
___________________
Переклад: Соломія Пукаляк
