Повсюдний елемент із широким спектром застосувань
Цинк (Zn) міститься як у природному середовищі, так і в організмі людини (у шкірі, м’язах і внутрішніх органах). Він відіграє ключову роль у клітинних і фізіологічних процесах. Сполуки цинку широко використовуються, зокрема, у харчових добавках, косметиці (наприклад, у кремах, сонцезахисних фільтрах), а також у медицині, зокрема у стоматології, лікуванні дефіциту та деяких шкірних інфекцій [1,2,3].
Алергія на цинк – рідкісна, але можлива
Цинк дуже рідко викликає алергію. Зазвичай вона проявляється у вигляді контактного дерматиту (КДС) після безпосереднього контакту з предметами (наприклад, прикрасами, інструментами або медичним обладнанням) або речовинами, що містять цинк (наприклад, косметикою). Реакція виникає через кілька годин або навіть через кілька днів після контакту. У місцях безпосереднього контакту з алергеном з’являються шкірні зміни, такі як свербіж, почервоніння, висип та набряк [4,5].
У науковій літературі описано, зокрема, випадок жінки, яка незабаром після початку носіння ортези помітила набряк і почервоніння, що супроводжувалися свербінням. Зміни були обмежені ділянками безпосереднього контакту шкіри з ортезою. Вони з’являлися приблизно через годину після носіння і зберігалися протягом 2-3 днів. Аналіз складу матеріалу показав, що срібло, використане для виготовлення ортези, містило домішки цинку. Після заміни ортези на модель, виготовлену з жовтого золота, симптоми повністю зникли [5].
Коли проблема починається зсередини
Цинк може бути причиною системного контактного дерматиту (СКД). Він відрізняється від контактного дерматиту, перш за все, шляхом експозиції. Реакція виникає, коли алерген проникає в організм, наприклад, після його вживання або інгаляції. Відрізняється також і її поширеність— симптоми можуть бути розсіяні по всьому тілу. Це відбувається тому, що алерген потрапляє в кровотік і активує імунні клітини в багатьох місцях одночасно [6].
СКД зазвичай з’являється через кілька годин до максимум двох днів після експозиції. Дуже рідко призводить до важких загальних реакцій, таких як анафілактичний шок. Симптоми мають переважно шкірний характер (еритема та дрібні, мокнучі папули). Зміни часто виникають симетрично, найчастіше на обличчі, шиї, руках і ногах. Вони можуть охоплювати області ліктів і колін, а також шкірні складки. У деяких випадках спостерігається кропив’янка, дрібні крововиливи або зміни, що нагадують поліморфний еритем [6].
Де «ховається» цинк?
Наукові публікації повідомляють про кілька випадків системного контактного дерматиту, спричиненого цинком. Один із них стосувався японки, у якої з’явилися набряк обличчя та повік, а також свербляча еритема з папулами по всій поверхні тіла. Причиною алергії виявилися металеві стоматологічні пломби, що містили цинк [4].
Інший описаний випадок стосувався жінки зі сверблячими шкірними висипаннями по всьому тілу. Симптоми не зникали, попри застосування протиалергічних препаратів і стероїдних мазей. Обстеження виявили сенсибілізацію до цинку, а подальший аналіз дозволив встановити, що за алергічну реакцію відповідала дієта. Жінка щодня споживала великі кількості мигдалю, шоколаду та сирів — продуктів, багатих на цинк [7].
Як виявити винуватця? Діагностика та лікування алергії на цинк
Для діагностики алергії на цинк найчастіше застосовують аплікаційні (патч-) тести. Вони полягають у накладанні на шкіру спини на 48 годин пластирів з невеликою кількістю алергену. Після зняття пластирів оцінюють реакцію шкіри. Зчитування результатів повторюють кілька разів: через 48, 72 та 96 годин [4,8].
Ці тести добре підходять для розпізнавання алергічного контактного дерматиту, однак мають обмежену діагностичну цінність у випадку СКД. У таких ситуаціях застосовують пероральний провокаційний тест. Він полягає у введенні цинку та спостереженні, чи відбудеться загострення шкірних змін. З огляду на ризик сильної реакції цей тест проводять виключно в умовах стаціонару [4,8].
Основою лікування алергії є уникнення контакту з цинком, тобто відмова від використання предметів і косметичних засобів, що його містять. При СКД також рекомендується обмежити споживання продуктів, багатих на цинк (наприклад, горіхів, шоколаду, сирів, устриць), а за потреби — змінити харчові добавки або стоматологічні пломби [4,5,7].
Agnieszka Stańczak
___________________
Переклад: Соломія Пукаляк
