Міцний, дешевий – феномен поліестеру
Поліестер — це синтетичне волокно, що означає, що воно не трапляється в природі (як, наприклад, льон, вовна або бавовна), а виготовляється людиною внаслідок хімічних процесів. Можливість масового виробництва за низьких витрат спричинила те, що поліестер став одним із домінуючих синтетичних волокон у світі, особливо в текстильній промисловості.
З поліестерових тканин виготовляють не лише повсякденний і спортивний одяг, а й постільну білизну, штори, скатертини, фіранки, оббивку, килими та інше. Ці тканини дуже міцні, довговічні та еластичні. Крім того, вони слабо вбирають вологу, швидко висихають і є стійкими до забруднень та дії мікроорганізмів, таких як пліснява і бактерії [1,2].
Алергія на поліестер
Поширене використання поліестеру у виробництві одягу призводить до того, що контакт цього матеріалу зі шкірою є частим, тривалим і безпосереднім. Це породжує природні запитання щодо безпечності його застосування. Чи може поліестер шкодити здоров’ю і чи здатен він викликати алергію?
Наукові дослідження вказують, що алергічні реакції, пов’язані з носінням поліестерової одежі, справді трапляються. Однак у більшості випадків вони не спричинені самим поліестеровим волокном. Основною причиною алергій є дисперсійні барвники, що застосовуються для фарбування синтетичних тканин. До найкраще вивчених і найчастіше ідентифікованих алергенів належать:
- Disperse Blue 106,
- Disperse Blue 124,
- Disperse Orange 3.
Вони неодноразово демонстрували позитивні реакції у патч-тестах у осіб з алергічним контактним дерматитом [3,5].
Суттєвою проблемою є те, що дисперсійні барвники не зв’язуються хімічно з поліестеровими волокнами. У результаті їхні молекули можуть переміщуватися з тканини на шкіру, особливо під час тривалого носіння одягу. Цьому процесу сприяють тертя матеріалу об шкіру, тепло та наявність поту [3].
Додатково поліестер характеризується обмеженою повітропроникністю та дуже низькою здатністю вбирати вологу. Це означає, що піт не відводиться ефективно зі шкіри, а затримується в її безпосередній близькості разом із теплом. Таке середовище сприяє проникненню хімічних речовин із текстилю в епідерміс, посиленню подразнень і розвитку алергічних реакцій [2].
Коли одяг викликає алергію – симптоми контактної алергії
Алергія на текстильні барвники найчастіше проявляється як алергічний контактний дерматит. Така реакція не виникає негайно, а через кілька годин або навіть кілька днів після контакту з алергеном. Зазвичай вона пов’язана з:
- почервонінням шкіри,
• свербежем,
• печінням,
• утворенням папул, пухирців,
• кропив’янкою,
• лущенням епідермісу та ерозіями [4].
Шкірні зміни найчастіше локалізуються в місцях, де одяг щільно прилягає до тіла або спричиняє тертя, таких як:
- пахви,
• стегна,
• пахвинні ділянки,
• сідниці,
• внутрішня поверхня стегон,
• ліктьові згини,
• підколінні згини [3,4].
Характерним є також чітке відмежування змін, що відповідає ділянкам контакту з конкретним елементом гардероба, що є важливою діагностичною підказкою [4].
Слід пам’ятати, що контакт шкіри з алергенними компонентами одягу може загострювати перебіг інших дерматологічних захворювань, таких як атопічний дерматит, псоріаз чи грибкові інфекції, навіть якщо вони безпосередньо не пов’язані з контактною алергією [4].
Патч-тести як основа діагностики контактної алергії
Контактну алергію діагностують за допомогою епідермальних патч-тестів (так званих patch tests). Дослідження полягає в аплікації на шкіру спини спеціальних пластирів, що містять визначені алергени, зокрема речовини, які широко трапляються в текстилі, такі як суміші дисперсійних барвників [5,6].
Пластирі залишаються приклеєними до шкіри зазвичай протягом 48 годин. У цей час їх не можна знімати, переміщувати або мочити шкіру. Після закінчення 48 годин пластирі знімають. Лікар проводить перше зчитування шкірних реакцій, звертаючи увагу на наявність еритеми, інфільтрації, папул або пухирців у місцях контакту з алергенами. Наступні зчитування зазвичай виконують через два дні після першого зчитування, а інколи також через п’ять днів після зняття пластирів [6].
Результати тестів завжди повинен інтерпретувати досвідчений дерматолог або алерголог. Лікар оцінює не лише вигляд шкірних змін, а й збирає детальний анамнез. Він бере до уваги характер симптомів, місця їх виникнення та те, з якими матеріалами пацієнт мав контакт. У деяких випадках обстеження можна доповнити тестами, виконаними з використанням власного одягу пацієнта, або аналізом хімічного складу одягу [4,6].
Agnieszka Stańczak
___________________
Переклад: Соломія Пукаляк
