Фіолет у саду, висип на шкірі – про алергію на лаванду

Лаванда належить до родини губоцвітих (Lamiaceae). Вона росте у дикій природі в країнах Середземноморського басейну, який вважається її первинною батьківщиною. Лаванда загальновідома своїм характерним приємним ароматом і фіолетовими квітами, зібраними у колосоподібні суцвіття [1]. Існують десятки видів і сортів лаванди. Сьогодні її вирощують не лише на півдні Європи, але й в інших регіонах світу, зокрема й у Польщі.

Лаванда була відома й використовувалася ще в давнину. Її назва походить від латинського lavare – «мити», що пов’язано з використанням цієї рослини римлянами в лазнях як добавки до купелей. Грецький лікар Педаній Діоскорид прославляв її лікувальні властивості у своєму творі De Materia Medica у I столітті н.е. У середньовіччі лаванда вважалася афродизіаком і була однією з найцінніших рослин, олію якої використовували для виготовлення парфумів і мила. Завдяки своїм інсектицидним, дезінфекційним та ароматичним властивостям її також розсипали на підлогах у замках і шпиталях [2,3,4].

Сьогодні лаванда широко й часто використовується завдяки своїм властивостям:

• заспокійливим і таким, що покращують сон,
• антидепресивним,
• протибактеріальним,
• протизапальним,
• знеболювальним [5,6,7,8,9,10].

Завдяки цьому вона корисна у боротьбі з втомою, безсонням, головним болем, тривожністю, проблемами зі шлунком, акне, а також у лікуванні опіків і укусів комах.

Лаванда використовується у вигляді квітів (свіжих і сушених) та ефірної олії у:

• харчовій промисловості – для ароматизації настоїв, трав’яних чаїв, сиропів, морозива, джемів, желе та випічки;
• традиційній медицині – для приготування настоїв із заспокійливою дією, що підтримують сон і травлення (квіти);
• косметиці – як інгредієнт шампунів, мила, бальзамів, парфумів, туалетної води, засобів для догляду та очищення шкіри, а також засобів для прибирання;
• ароматерапії та масажах;
• фармакології – як складова препаратів із заспокійливою дією та мазей;
• побуті – наприклад, як сушені квіти, які кладуть у шафи й шухляди, щоб аромат відлякував комах [11,12,13].

За заспокійливий аромат лаванди відповідає ефірна олія, яка утворюється та зберігається у спеціальних залозках на квітах і листках рослини. Її головними компонентами є ліналоол та ацетат ліналілу. Ефірна олія приваблює бджіл і запилювачів, а також захищає рослину від хвороб і шкідників [2,13,14,15,16].

Лаванду загалом вважають безпечною й нешкідливою, однак у певних випадках вона може бути причиною алергічних реакцій [12]. Головним чинником є саме лавандова олія, а точніше – ліналоол та ацетат ліналілу. Ці сполуки рідко викликають сенсибілізацію, але під дією кисню та світла утворюють продукти окиснення (гідропероксиди), які є сильними алергенами. Тому ефірна олія лаванди, яка тривалий час зберігалася у відкритій пляшці, з більшою ймовірністю спричинить алергічну реакцію, ніж свіжий продукт [17,18]. Ризик небажаних реакцій також зростає у випадку використання нерозведеної ефірної олії у високій концентрації.

Лаванда може спричиняти алергію у вигляді контактного дерматиту. Основні симптоми такої реакції:

• еритема, почервоніння,
• свербіж,
• відчуття печіння,
• поява папул і пухирців,
• лущення шкіри [17,18,19].

Зміни зазвичай виникають у місцях контакту (наприклад, шия, руки, обличчя) з ефірною олією лаванди або препаратами, що її містять (косметика, мазі тощо). Найбільш схильні до алергічних реакцій масажисти, які регулярно використовують лавандову олію у роботі, люди з атопічним дерматитом або екземою і ті хто займаються вирощуванням лаванди [21].

Обережними повинні бути також люди, чутливі до інших рослин із родини губоцвітих (Lamiaceae): базиліку, насіння чіа, меліси лікарської, майорану, м’яти, орегано, розмарину, шавлії та чебрецю. Ці рослини містять подібні органічні сполуки (наприклад, ліналоол, гераніол, тимол, карвакрол), що може призводити до перехресних реакцій і викликати алергію при контакті з лавандою [20,26,27].

Слід також пам’ятати, що в інших ефірних оліях (наприклад, цитрусових чи бергамотовій) присутні ті ж самі (ліналоол) або схожі ароматичні сполуки, які при окисненні можуть викликати алергічну реакцію. У результаті люди, чутливі до лаванди, можуть відчувати симптоми після використання косметики з сумішами ефірних олій, навіть якщо вони не містять власне лаванди [21,25].

Квіти лаванди у невеликих кількостях вважаються їстівними й використовуються як кулінарна приправа, наприклад, для десертів, настоїв, меду чи трав’яних сумішей. У такій формі, за умови помірного вживання, лаванда вважається безпечною для більшості здорових людей.

У науковій літературі немає повідомлень про алергічні реакції після вживання лаванди або продуктів, що її містять. Проте у великих кількостях ця рослина може бути токсичною та викликати отруєння, що проявляється такими побічними ефектами, як: головний біль, діарея, нудота та відрижка [22].

Категорично не слід вживати чисту ефірну олію лаванди. Навіть проковтування її невеликої кількості дорослою людиною може подразнити ротову порожнину й шлунок, спричинити біль у горлі, нудоту, блювання, біль у животі та діарею. Більші дози можуть викликати атаксію (порушення координації рухів), головний біль, дезорієнтацію, млявість, сонливість, нечіткість зору та утруднене дихання [23].

Agnieszka Stańczak 

___________________

Переклад: Соломія Пукаляк