Перуанський бальзам – більше шкоди, ніж користі?

Темно-коричнева, липка смола, яку отримують із кори бальзамового дерева (Myroxylon balsamum), є речовиною з довгою історією лікувального застосування. Особливо як антисептичний засіб і той, що сприяє загоєнню ран [1]. Бальзамове дерево росте в Сальвадорі, Нікарагуа, Гондурасі, Гватемалі, на Кубі, у Мексиці, Коста-Ріці та Панамі.

Його смола має дуже ароматний запах — нагадує суміш кориці та ванілі. У Європі вона відома як перуанський бальзам — хоча насправді не походить із Перу (основним виробником у світі є Сальвадор) [1]. Звідки ж така назва? За колоніальних часів іспанці пакували та відправляли бальзам до Європи з порту Кальяо в Лімі (Перу), який був одним із головних портів Нового Світу [1].

Протягом тривалого часу ця сировина надходила переважно до виробників лікарських засобів, які використовували перуанський бальзам для виготовлення мазей при хронічних виразках, ранах, що погано загоюються, пролежнях, екземі, пелюшковому дерматиті, а також для ректальних супозиторіїв від геморою [1].

Застосування перуанського бальзаму з фармацевтичної галузі згодом поширилося на косметичну промисловість (особливо парфумерію), а також на харчову. Окремі компоненти бальзаму почали додавати до продуктів харчування (переважно до солодощів, хлібобулочних виробів, приправ, напоїв, алкогольної продукції). Цей інгредієнт також певний час додавали до тютюну при виробництві сигарет [1,2].

На етикетках продуктів перуанський бальзам може приховуватись під багатьма назвами. Ідентифіковано понад 30 синонімів і назв іноземними мовами, наприклад: Honduras/Indian/Surinam/Black balsam, China oil, Myroxylon pereirae resin, Myrosperum pereira balsam [2].

З 2000 року фармацевтичні препарати з перуанським бальзамом використовуються вже рідко (з’явилися безпечніші альтернативи), а в деяких країнах вони взагалі вийшли з обігу. Крім того, в Європейському Союзі заборонено використання цього інгредієнта (в «сирій» формі) як ароматичної речовини. Проте він і досі додається до косметичних засобів завдяки іншим властивостям, які йому приписують. Йдеться про дію: антисептичну, протигрибкову, протипаразитарну, дезодорувальну, плівкоутворювальну, зміцнювальну, фіксувальну запах [2,3]. Крім того, деякі екстракти й дистиляти перуанського бальзаму підпадають лише під часткові обмеження [3].

Ризик алергії

Хоча більшість виробників уникає його використання через добре відому алергенну дію, високий відсоток позитивних реакцій на перуанський бальзам у патч-тестах усе ще зберігається (4–8% результатів) [1]. Відомо, що ця речовина може спричиняти алергічний контактний дерматит, контактну кропив’янку та фототоксичні реакції [4].

Це сполука, яку вважають маркером, тобто індикатором чутливості до ароматичних речовин [1]. Половина людей, які мають реакцію на перуанський бальзам, також мають алергію на парфуми та інші продукти, що містять ароматизатори (наприклад, мило), що було виявлено ще в 1960-х роках [1]. Відтоді цей інгредієнт став важливою складовою європейських базових серій патч-тестів [1].

Що всередині?

Перуанський бальзам є складною речовиною. До його складу (який може дещо варіюватися) входять, зокрема:

• бензилциннамат (до 40%),
• бензилбензоат (до 30%),
• корична кислота,
• бензойна кислота,
• коніферилбензоат,
• бензиловий спирт,
• ванілін,
• *коричний спирт [1,2].

У перуанському бальзамі, ймовірно, також містяться досі невідомі смоли та рослинні олії (потенційно алергенні) [3]. Припускають, що на сьогодні ідентифіковано лише 60–70% його складових речовин [4].

Зв’язок з прополісом та… кетопрофеном

Важливим фактом є те, що між окремими компонентами можуть виникати перехресні реакції, що підсилює їхній алергенний ефект [1]. Варто також знати, що перелік речовин, які містяться в перуанському бальзамі, дуже схожий на склад прополісу. Саме тому часто спостерігається одночасна алергія на ці два продукти [1]. Те саме стосується толуанського бальзаму, стираксу (бензойної смоли) та суматрянського бензоїну [1].

Цікаво, що позитивні реакції у патч-тестах на перуанський бальзам дуже часто виявляються в осіб із фотоалергією на знеболювальний і протизапальний препарат — кетопрофен. Причина цього зв’язку досі не з’ясована [1]. Зазначений компонент викликає алергічні реакції у значної частини людей із алергією на шкірку апельсина [1]. Ризик сенсибілізації у чотири рази вищий у тих, хто раніше мав висипку, спричинену цитрусовими фруктами [4].

Women with symptoms of itchy urticaria.

Алергічний контактний дерматит у відповідь на перуанський бальзам зазвичай спричиняють місцево застосовувані ліки та косметичні засоби, а — значно рідше — продукти харчування та напої [1]. Роль дієти в провокуванні симптомів цього типу алергії досі залишається предметом обговорення [3].

Існують припущення, що особи, чутливі до перуанського бальзаму, реагують на певні продукти харчування (шоколад, печиво, желейки, цукерки, лакрицю, марципан, морозиво, мармелад) та напої (кола, вермут, вино, лікер). Вони можуть відчувати різні прояви дерматиту (везикулярні реакції на долонях, кропив’янку), а також виразки язика та печіння в ротовій порожнині [1,2,3,4]. Ці продукти містять низку речовин, тісно споріднених або ідентичних до тих, що присутні в бальзамі [4].

У дослідженні, проведеному в Данії, найчастіше згадуваними харчовими продуктами, які провокували загострення дерматиту у людей з алергією на перуанський бальзам, були:

• спеції (кориця, каррі, гвоздика, ваніль),
• вино,
• маринований оселедець,
• цитрусові та цитрусові напої,
• тістечка,
• морозиво,
• овочі,
• солодощі,
• шоколад,
• помідори та кетчуп [1].

Aleksandra Lipiec 

__________________

Переклад: Соломія Пукаляк