Європейська паперова оса болючіше, ніж оса. Чи її отрута є небезпечною?

Речовини, що викликають алергічні симптоми після ужалення (зокрема гіалуронідази), містяться в отруті різних тварин: від комах і павуків аж до змій. У Європі алергічні реакції на отруту найчастіше спричиняють перетинчастокрилі комахи з двох родин:

• бджолині (Apidae)— бджоли, джмелі (близько 470 видів у Польщі),
• осині (Vespidae)— оси, європейські паперові оси, шершні (приблизно 60 видів) [1,2,3].

Багато з них ще у 2001 році було внесено до Червоної книги зникаючих і загрожених тварин Польщі. Чисельність частини видів, згаданих у цьому переліку, знизилася до критично небезпечного рівня [4,5,6,7].

Дискусії викликає присутність у цьому списку європейської паперової оси (Polistes gallicus / Polistes dominula), яку віднесено до найвищої категорії загрози. Водночас чимало публікацій описують цей вид як широко поширений, навіть звичайний. Такі протилежні оцінки експертів, ймовірно, пов’язані з неузгодженістю у назвах та недостатнім вивченням місць існування клецянки на території країни [5,6].

Зустріти цих комах можна по всьому світу, хоча більшість видів заселяє тропічні регіони. Вони є аборигенними для Східної Азії та країн Середземноморського басейну. Великі колонії мешкають також у Північній і Південній Америці, Океанії та Південній Африці [10]. Унаслідок кліматичних змін їхній ареал поширення інвазійно розширюється [1].

Навесні колонії європейських ос у Польщі налічують лише кілька особин, але влітку їхня чисельність може зрости до кількох тисяч. Тому найчастіше цих комах можна побачити від липня до вересня, поблизу збудованих ними гнізд. У цей період вони літають над газонами та активно шукають поживу (зокрема попелиць) серед садових рослин, таких як форзиції чи космеї [6].

За рівнем агресивності європейські оси не поступаються осам роду Vespula. Вони можуть жалити як людей, так і домашніх тварин, що перебувають у садах [6]. Це соціальні комахи — вони живуть групами, співпрацюють одне з одним, мають розподіл обов’язків і створюють добре організовану структуру. Подібні комахи будують гнізда з маси, схожої на папір, яку виготовляють із пережованих рослин, змішаних зі слиною. Їхні гнізда часто непомітні — сховані у стовбурах дерев, під дахами, у вентиляційних отворах чи щілинах будівель [8].

Щоосені десятки запліднених самок залишають колонію, щоб перезимувати у теплих, захищених місцях, наприклад на горищах. Навесні жінки-королеви, яким вдалося пережити зиму, будують нові гнізда [9].

Клецянка, як представниця родини осиних, дуже схожа на інших комах цієї групи. Та чи є щось, що суттєво відрізняє її від звичайної оси? Почнімо з гнізда. Гніздо європейсьої паперової оси відкрите й нагадує стільники, тоді як гніздо оси звичайної має овальну, закриту форму [8,9].

Обидва види мають характерне забарвлення у вигляді жовтих і чорних смуг. Проте паперові оси дещо довші й стрункіші. Їхньою особливістю є також не чорні, а помаранчево-червоні вусики (звідси й назва «рудочервона»). Ще одна ознака — довгі задні ноги, що значно виступають за межі черевця [9].

Паперові оси вирізняються тим, що здатні не лише жалити кілька разів (як і оси), а й кусати нападника. Саме тому їхня атака є болючішою [8,11]. Захисну агресію вони виявляють особливо тоді, коли колонії загрожують хижаки або коли соціальна організація порушується через втрату важливих особин [8].

Ужалення рудочервоною паперовою осою (Polistes dominula) може стати причиною алергічних реакцій [1]. Її отрута є одним із головних джерел алергенів комах у південних регіонах Італії та Іспанії [10]. У Польщі ж найчастішим збудником симптомів алергії після ужалення залишається оса звичайна (Vespula vulgaris) [11]. Водночас прогнози щодо поширення європейської паперової оси свідчать, що у найближчі роки слід очікувати збільшення кількості випадків ужалень та алергії на отруту Polistes dominula і в регіонах, розташованих північніше від Середземномор’я [1].

Відомі алергени отрути Polistes dominula:

• фосфоліпаза A1 – Pol d 1,
• гіалуронідаза – Pol d 2,
• дипептидилпептидаза IV – Pol d 3,
• серинова протеаза – Pol d 4,
• антиген 5 – Pol d 5 [1].

Майже всі ці алергени — за винятком Pol d 4 — мають високу подібність до білків, що містяться в отруті інших осиних. Це означає, що існує ризик перехресних реакцій. Зокрема, можлива реактивність між Ves v 5 оси та Pol d 5 клецянки, а також між Ves v 1 оси та Pol d 1 клецянки [1]. Що це означає на практиці? Якщо людина має алергію на отруту оси звичайної, її організм може так само сильно відреагувати на ужалення паперової оси.

На сьогодні лише молекула Pol d 5 з отрути Polistes dominula доступна для рутинної діагностики алергії в рамках сучасних молекулярних тестів [12].

У людей, які не мають алергії, контакт із комахою зазвичай завершується місцевою реакцією. Почервоніння, набряк, біль чи свербіж у місці ужалення можуть утримуватися кілька днів. Якщо ж у людини є алергія, то навіть у «найкращому» випадку можна очікувати так звану велику місцеву реакцію. Вона проявляється обширним набряком (понад 10 см), який може не зникати навіть протягом кількох днів або й до двох тижнів [10].

Після ужалення рудочервоної паперової оси (Polistes dominula) анафілаксія (найтяжча алергічна реакція) в Польщі спостерігається дуже рідко [11]. Вона проявляється симптомами з боку багатьох систем та органів, таких як:

• шкіра: кропив’янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, еритема,
• дихальна система: бронхоспазм, набряк горла або гортані,
• серцево-судинна система: порушення ритму серця, запаморочення, непритомність, артеріальна гіпотензія,
• травна система: нудота, блювання, діарея, біль у животі,
• нервова система: судоми [10].

Увага! Така реакція безпосередньо загрожує життю, тому вимагає негайного втручання — введення адреналіну та виклику бригади екстреної медичної допомоги.

Aleksandra Lipiec 

__________________

Переклад: Соломія Пукаляк