Алергія на гіалуронову кислоту. Що є правдою, а що міфом?

Гіалуронова кислота (HA) — це препарат із багатостороннім впливом на шкіру, відомий своїми відновлювальними властивостями. Вона підтримує регенерацію тканин і загоєння ран, прискорює утворення фібробластів (клітин шкіри), стимулює синтез колагену та покращує зволоження. Широко застосовується для збільшення й моделювання м’яких тканин (наприклад, губ), заповнення зморшок, корекції «сльозної борозни», підняття верхньої повіки [1].

Крім того, вона чинить протизапальну дію (гальмує вивільнення запальних медіаторів), модулює реакції імунної системи та зменшує окислювальний стрес. Характеризується високою біосумісністю та біодеградацією. Тобто, загалом добре переноситься організмом людини. Ба більше, природно міститься в людському тілі та з часом самостійно розкладається в тканинах [1].

Саме тому HA та її похідні належать до найпопулярніших інгредієнтів у косметології та естетичній медицині [3]. Вважається найбезпечнішим видом філера [4].

А як щодо побічних ефектів?

Найпоширеніші небажані реакції після процедур із використанням гіалуронової кислоти — це тимчасові місцеві прояви: почервоніння, синці та біль. До рідкісних, але серйозніших ускладнень належать: утворення вузликів, закупорка судин, порушення зору та ураження очей [1].

Запальні реакції, що виникають після ін’єкцій, зазвичай лікують нестероїдними протизапальними засобами, антигістамінними препаратами, антибіотиками та гіалуронідазою. У разі появи вузликів чи абсцесів може знадобитися хірургічний дренаж [1].

Які ризики?

За даними досліджень, частота небажаних реакцій (у тому числі гіперчутливості) становить приблизно 0,01–1% випадків застосування HA [4].

Водночас упродовж останніх років використання гіалуронової кислоти значно зросло, що вплинуло й на кількість ускладнень. Побічні ефекти після процедур з HA потрібно сприймати серйозно. Введення великих обсягів препарату може змінювати осмотичний тиск і спричиняти запальні реакції [4].

Особливу небезпеку становлять засоби невідомого походження, які можуть бути забруднені. Тому процедури за підозріло низькою ціною, виконані непідготовленими особами, без знань технік та із застосуванням незареєстрованих продуктів — завжди мають викликати тривогу [1,4].

Сама гіалуронова кислота є полісахаридом, а не білком, тож теоретично не повинна викликати алергічних реакцій. Якщо ж вона отримана з тканин тварин (наприклад, з півнячих гребенів), може містити білкові домішки. На практиці це трапляється дуже рідко, адже нині основним методом виробництва є біотехнологічні процеси з використанням бактеріальних культур. Водночас навіть сучасні технології не усувають повністю ризик домішок — білкових частинок, бактеріальних нуклеїнових кислот чи стабілізаторів [1].

Станом на сьогодні немає повідомлень про алергію на гіалуронову кислоту при пероральному прийомі [2]. Інакше ситуація виглядає з ін’єкційними препаратами.

Зшитий, незшитий – різниця більша, ніж косметична

Гіалуронова кислота доступна у двох формах: зшитій та незшитій. Форма зшита має тривалішу структуру, розкладається повільніше, тому використовується у процедурах моделювання та заповнення, наприклад для згладжування зморшок. Форма незшита характеризується більшою здатністю зв’язувати воду. Тому застосовується насамперед для проведення процедур інтенсивного зволоження шкіри, таких як мезотерапія. Водночас ефект триває коротше [3].

Для стабілізації ланцюга гіалуронової кислоти застосовують різні зшиваючі речовини, наприклад дигліцидиловий етер 1,4-бутандіолу (BDDE), дивінілсульфон і діепоксіоктан. Щоб підвищити здатність утримувати молекули води, деякі виробники додають до розчинів декстран чи манітол. Ці добавки у деяких людей діють як антигени, тобто молекули, які наш організм розпізнає як чужорідні. Тоді процедура з використанням HA може викликати захисну реакцію імунної системи [1].

Реакції гіперчутливості після ін’єкції гіалуронової кислоти можуть мати негайний характер. У такому випадку симптоми (кропив’янка, ангіоневротичний набряк або навіть анафілаксія) з’являються протягом кількох хвилин після процедури. Можливі також відстрочені реакції – з повторним місцевим набряком, почервонінням, вузликами та болючістю у місці введення. Такі реакції зазвичай проявляються через 48–72 години після процедури, хоча іноді виникають і через кілька тижнів. Зміни такого характеру можуть зберігатися місяцями [1].

Проблемою може бути й гіалуронідаза – широко поширений у природі фермент, який розчиняє гіалуронову кислоту (як «розчинник» ефективний лише протягом 4 годин після ін’єкції HA). Гіалуронідазу застосовують для видалення філера, коли ефект процедури є неестетичним або виникають ускладнення. Важливо, що ця речовина природно міститься в отруті комах, наприклад ос чи бджіл [5]. Отримують її також із бичачих сім’яників [6].

Хоча вона найбільш відома в естетичній медицині, застосовується також у лікуванні болю. Найновіші дослідження доводять, що гіалуронідаза може полегшувати розподіл знеболювальних і протизапальних препаратів в організмі, завдяки чому вони діють ефективніше й довше зменшують біль [6].

Доведено, що гіалуронідаза здатна викликати як негайні, так і відстрочені алергічні реакції (хоча й тут частота випадків не перевищує 0,1%). Основні симптоми алергії на гіалуронідазу: почервоніння, свербіж, ангіоневротичний набряк, кропив’янка [4].

Серед відносних протипоказань до введення цієї речовини виділяють:

•  алергію на отруту перетинчастокрилих комах,
• алергію на яловичий колаген,
• полівалентну алергію (поліалергію) [4].

Відносні протипоказання не виключають процедури, проте вказують на необхідність особливої обережності та індивідуальної оцінки ризику спеціалістом. Перед застосуванням гіалуронідази в осіб із зазначеними видами алергії рекомендується проведення внутрішньошкірного тесту (в кабінеті повинен бути набір для надання невідкладної допомоги на випадок анафілактичної реакції) [4].

Aleksandra Lipiec 

__________________

Переклад: Соломія Пукаляк